- •1.Індівідуально-типологічні особливості особистості. Дати їх характеристику
- •2.Поняття про учіння, научіння та навчаня.
- •3.Психологія навчання: предмет, задачі та змістовні характеристики
- •4.Проблеми психології вікового розвитку.
- •5.Психологія виховання та перевиховання підлітків.
- •6.Психологія виховного впливу на старшокласників
- •7.Розвиток, формування та становлення особистості
- •8.Психологія педагогічних здібностей
- •9.Поняття особистості. Теорії особистості
- •10.Фактори, що впливають на психічний розвиток підлітка
- •11.Методи дослідження у віковій, педагогічній та соціальній психології
- •12.Поняття соціальної групи. Психологія колективу
- •13.Підлітковий вік називають "важким".
- •14.Єдність процесів розвитку, виховання та навчання
- •15.Психологія педагогічної оцінки як складової частини взаємодії в системі "учитель-учень"
- •16.Психічний розвиток дошкільника як основа розуміння вчителем онтогенезу психіки та свідомості дитини
- •17.Здібності, інтереси та обдарованість школярів
- •18.Феномен лідерства та керівництва у соціальній групі
- •19.Світогляд, ідеали, перспективи, цінності та професійна орієнтація старшокласників
- •20.Психологія навчальної діяльності. Теорія поетапного формування розумових дій п.Гальперіна.Учіння як провідна діяльність молодшого школяра
- •21.Загальна характеристика психічного розвитку дитини раннього віку.Формування способів дій та оволодіння предметною діяльністю.Криза трьох років
- •22.Загальна характеристикапсихології молодшого школяра. Труднощі засвоєння наукових понять
- •23.Новоутворення особистості молодшого школяра. Роль педагога у формуванні особистості дитини 7-10 років, її соціфльного статусу в класному колективі
- •24.Особистість учителя: традиційний та інноваційний підхід психологічних досліджень у цьому напрямку
- •25.Спілкування учнів середніх класів. Конфлікти у підлітковому віці.
- •26.Спілкування учнів та його своєрідність у віковому аспекті
- •27.Вікова періодизація як психолого-педагогічна проблема
- •28.Соціальна психологія
- •29.Психіка та свідомість
- •30.Особливості, функції педагогічного спілкування
- •31.Проаналізуйте план роботи класного керівника
- •32.Методика застосування народної педагогіки у виховному процесі
- •33.Проаналізуйте досвід роботи вчителя-словесника щодо впровадження діалогічних форм роботи на уроці
- •34.Методика дослідження особистості учня
- •35.Наведіть приклади організації творчої діяльності учнів на уроках з вашої спеціальності
- •36.Визначте умови, що сприяють підвищенню авторитета педагога серед батьків та учнів
- •37.Визначте основні етапи педагогічного спілкування
- •38.Охарактеризуйте діяльність вчителя-предметника сучасної загальноосвітньої школи.
- •39.Предмет психології
- •40.Діяльність людини. Види діяльності. Структура діяльності
- •42.Увага. Теорії уваги. Види уваги. Функції та властивості уваги
- •43.Чуттєвий ступінь пізнання.Відчуття, його види.Закономірності відчуттів
- •44.Сприймання. Властивості сприймання.Види сприймання
- •45.Пам'ять.Теорії пам'яті. Види. Індивідупльні характеристики пам'яті
- •46.Процеси пам'яті та їх характеристика
- •47. Мислення
- •48.Уява
- •49.Мова та мовлення
- •50.Емоції та почуття
- •51.Воля
- •52.Вольова регуляція поведінки людини
- •53.Темперамент
- •54.Типи темпераменту
- •55.Характер
- •56.Здібності
- •57.Предмет педагогічної психології,її методи та структура.
17.Здібності, інтереси та обдарованість школярів
Здібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що виявляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху. Кожна людина здібна до певного виду діяльності.
Природні задатки до розвитку здібностей у різних людей не однакові. Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібностей, а також тим, чи вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умови для їх реалізації. Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і задатками існує не однозначний, а багатозначний зв’язок. Задатки є багатозначними. Які саме здібності сформуються на основі задатків, залежатиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання. На грунті одних і тих самих задатків можуть розвинутися різні здібності. Не всі задатки, з якими народжується людина, обов’язково перетворюються на здібності. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Від задатків не залежить зміст психічних властивостей, які входять до кожної здібності. Ці властивості формуються у взаємодії індивіда із зовнішнім світом.
Рівень розвитку здібностей залежить від:
1) якості наявних знань та вмінь, ступеня їх об’єднання в єдине ціле;
2) природних задатків людини, якості вроджених нервових механізмів елементарної психічної діяльності;
3) більшої або меншої “тренованості” мозкових структур.
Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.
У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.
Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний «середній» рівень. Їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:
— формування взаємин на основі творчої співпраці;
— організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);
— превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);
— вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);
— розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння «згортати» і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);
— гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);
— створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).
Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати «опорні» знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.