10. Характеристика дидактичних систем.

В основі певної дидактичної теорії або концепції лежить розуміння сутності процесу навчання. Відомі дидактичні теорії акумулювали багатий практичний досвід навчання і розкривають закономірності, принципи і способи його організації вплоть до опису освітніх технологій і характеру взаємодії вчителя і учнів.

1. Концепція дидактичного енциклопедизму. Прихильники цієї теорії (Я.А. Коменський, Дж. Мільтон, І.Б. Басєдов) вважали, що основною метою освіти є передача тим, хто навчається якомога більшого об’єму наукових знань і досвіду життя. «Енциклопедист» вважає, що зміст і глибина розуміння певного фрагменту дійсності, процесу тощо прямо пропорційні кількості вивченого навчального матеріалу. Проте в цьому випадку учень перегружений інформацією. Для повного засвоєння змісту навчання необхідний пошук інтенсивних методів з боку педагога і велика самостійна робота учнів.

2. Концепція дидактичного формалізму. Прихильники (Е. Шмідт, А.А. Немейер, І. Песталоцці, А. Дистервег тощо) розглядали навчання як засіб розвитку здібностей і пізнавальних інтересів учнів. «Многознание уму не научает» (Геракліт) – головний принцип прихильників цієї теорії. На думку цих педагогів математика і класичні мови (грецька і латинь) найбільш значимі у рішення проблем навчання. На думку І. Песталоцці, головною метою навчання є «навчити учнів правильно мислити».

3. Концепція дидактичного прагматизму (утилітаризму). Представники даної течії (Дж. Дьюі, Г. Кершенштейнер) трактують навчання як непереривний процес «реконструкції досвіду» учня. Для того щоб оволодіти соціальною спадщиною, людині необхідно оволодіти всіма видами діяльності, які відомі людству. Тому приорітет надається не вивченню окремих предметів, а формуванню нових відносин і типів поведінки через практичні заняття. Тому процес навчання приспосаблювали до суб’єктивно-прагматичних запросів учнів, надаючи їм повну свободу вибору предметів.

4. Концепція функціонального матеріалізму. Прихильники: В. Оконь. В якості основного критерію для побудови навчальних дисциплін представники бачать ряд «ведучих ідей», що мають значення світосприйняття. Наприклад, ідея еволюції в біології, класової боротьби в історії тощо.

5. Парадигмальна [від гр. paradigma – приклад, зразок]концепція навчання. Суть цієї концепції (Г. Шейерль) в тому, що навчальний матеріал слід представляти, по-перше, не систематично, а «фокусно» (без додержання історичної, логічної послідовності), акцентуючи увагу на типічних фактах і подіях; по-друге, подавати матеріал частками, а не безперервно. Індуктивний метод (від розуміння часткового до розуміння цілого).

6. Кібернетична концепція навчання. Представники (С.І. Архангельський, Є.І. Машбіц) розглядають навчання я к процес передачі і переробки інформації. При цьому недооцінюється значення логіко-психологічних та індивідуально-особистісних особливостей суб’єктів навчального процесу.

11. Державна тактика в підготовці педагогічних кадрів.

НАЦІОНАЛЬНА ДОКТРИНА РОЗВИТКУ ОСВІТИ:

ХІІІ. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних

працівників

Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників, їх професійне вдосконалення - важлива умова модернізації освіти. Для підтримки педагогічних і науково-педагогічних працівників, підвищення їх відповідальності за якість професійної діяльності держава забезпечує:

розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази професійної діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників;

прогнозування та задоволення потреб суспільства у зазначених працівниках;

розвиток конкурентоспроможної системи навчальних закладів, в яких проводиться підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників;

розроблення та запровадження державних стандартів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і державних стандартів післядипломної педагогічної освіти;

оволодіння педагогічними працівниками сучасними інформаційними технологіями;

періодичне оновлення і взаємоузгодження змісту підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

впровадження системи цільового державного фінансування підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників та їх професійного вдосконалення;

поліпшення системи стимулювання професійного зростання педагогічних і науково-педагогічних працівників, можливість вивчення іноземних мов.

Держава забезпечує умови для підвищення престижу та соціального статусу педагогічних і науково-педагогічних працівників, створює систему професійного відбору молоді до вищих педагогічних навчальних закладів.