34. Потенційний внп. Повна зайнятість та природне безробіття. Рецесійний та інфляційний розрив .

Потенційний (природний) ВВП означає довготермінові виробничі можливості національної економіки за максимального використання наявних ресурсів в умовах стабільних цін. Потенційний ВВП вимірюється рівнем, на якому б був ВВП, якщо б усі ресурси повністю використовувались. При цьому, звичайно, не йдеться про 100-відсоткове використання робочої сили і капіталу..ПЗ— стан економіки, за якого к-ть вакансій відповідає чис.і безробітних або перевищує його, тобто такий стан, за якого немає незайнятих, які бажають працювати. Однак пзне означає 100% зайнятості усіх працездатних чи навіть усіх, хто хоче працюватию. У разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі структурного і фрикційного безробіття, тобто не мають роботи люди які оба знаходяться в стані її пошуку^[], або ж чия кваліфікація не відповаідає вимогам ринку праці в наслідок структурних змін в економіці при тому, що попит на інші професії існує^[]. Такий рівень повної зайнятості називається природним безробіттям. За ринкової економіки це не рівень залучення працездатного населення до суспільного виробництва, а принцип, що відображає право всіх громадян на працю й освіту, підкріплене зобов'язанням держави перед своїми громадянами забезпечувати всіх бажаючих працею. Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати), щоб підвищити рівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості.

41. Монетарна політика: зміст, види та інструменти.МП-політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює показники обсягів або ціни пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні. Монетарна політика може бути стимулюючою (експансивною) у разі пом'якшення монетарних умов, зазвичай, зниження відсоткових ставок (або ж збільшення темпів зміни пропозиції грошей понад усталений рівень). Експансійна політика використовується для подолання рецесії, оскільки призводить до зростання сукупного попиту, таким чином стимулюючи економічне зростання та знижуючи рівень безробіття. В звичайний час подібна політика призводить до прискорення інфляції. Стримуюча (рестриктивна) політика зазвичай використовується задля уповільнення інфляції через протилежний стимулюючій політиці, а саме, охолоджуючий вплив на економічне зростання. шою основною складовою державної політики є фіскальна політика, що проводиться Урядом та складається з двох її напрямків - податкової (види та норми податків), а також бюджетної політики (політика видатків).інструм: Відсоткові ставки, ставки рефінасування центрального банку, Обмінний курс, жорстка привязка до іноземної валюти, коридор обмінного курсу, траєкторія щодо обмінного курсу,керований плаваючий курільно плаваючий курс.

44. Ринкова пропозиція та її нецінові фактори. Закон пропозиції. Графік пропозиції.  Пропозиція (S) - це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Обсяг (величина) пропозиції (Qs) - це кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних умов.   На пропозицію, як і на попит, впливають цінові та нецінові фактори, тобто у загальному випадку пропозиція є функцією багатьох факторів. Залежність пропозиції від факторів, що впливають на неї, виражає функція пропозиції :   податки і дотації;,    табільність законодавства та визначеність правового поля,    специфічні фактори (кліматичні умови, зміна моди, психологічна мотивація тощо);... - інші можливі фактори (структура ринку, очікування щодо майбутніх економічних умов).   Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар. Графік пропозиції (крива пропозиції) показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які виробники бажають запропонувати.   

         

32. Поняття валового національного продукту та методика його розрахунку за видатками і за доходами. Валовий внутрішній продукт.Валовий національний продукт (ВНП)  — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств.. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Методи розрахунку ВНП:ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон.Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):1. За витратами (метод кінцевого використання). 2. За доданою вартістю (виробничий метод).3. За доходами (розподільчий метод). При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП. ВНП = C + I + G + NE, деC - споживання;I - інвестиції;G - державні закупівлі;NE - чистий експорт. При розрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів, атакож амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес, тобтоподатки мінус субсидії.

  45. Ринкова рівновага: зміст, параметри та фактори зміни. Часткова та загальна рівновага.         це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку збігаються і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту. Аналіз взаємодії попиту і пропозиції показує, що: надлишок товару знижує ціну; дефіцит товару підвищує ціну; за ціни рівноваги не існує причин для її зміни. Існують ситуації, коли держава втручається у процес встановлення рівноважної ціни на ринку і вводить контроль за цінами шляхом встановлення цінової «стелі» або «підлоги». Цінова «стеля» — це максимальний рівень ціни, за якого дозволяється продавати певний товар(ціна р2 на мал.). Цінова «підлога» — це мінімальний рівень ціни, за якої дозволяється продавати той чи інший товар. Ринкова рівновага не є завжди сталою. Зміна під впливом нецінових факторів попиту, пропозиції чи обох одразу призводить до виникнення нового стану рівноваги. При цьому нові рівноважні ціна і обсяг можуть як зростати, так і зменшуватися в одному чи в протилежних напрямках. Стан загальної рівноваги є такою сукупністю обсягів усіх факторів виробництва, товарів, послуг та цін на них, за яких усі ринки факторів і кінцевої продукції перебувають у стані часткової рівноваги. Рівновага, яка аналізується на кожному окремому ринку за припущення незмінності всіх зовнішніх стосовно цього ринку умов, називається частковою рівновагою. Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага - це така ситуація, коли плани покупців і продавців на ринку співпадають і за даної ціни величина пропозиції дорівнює величині попиту.

На попит впливає ряд факторів:

1) ціни на товари та послуги;

2) доходи споживачів;

3) ціни на товари (замінники).

Поряд із цим на попит роблять вплив деякі нецінові фактори. До них належать:

1) зміни смаків споживачів;

2) кількість споживачів;

3) очікування споживачів,

4) зміна потреб і моди;

5) реклама.

На пропозицію впливає :

1) ціни на ресурси;

2) технології виробництва;

3) податки і дотації;

4) ціни на товари-субститути;

5) кількість покупців;

6) очікування зміни цін.

На ринку відрізняють часткову і загальну рівноваги. Часткова рівновага - це ситуація рівноваги, що виникає на кожному окремому ринку продукту чи ресурсу. Вона утворюється через рівноважні ціни й обсяги виробництва на різноманітних специфічних ринках, які є складовими частинами загальної ринкової системи.

Оскільки ж в економіці усі специфічні ринки взаємопов’язані між собою, туго сплетені мережею цін і зміни на одному ринку спричинюють численні і значні зміни на інших ринках, то існує й загальна рівновага. Загальна рівновага - це така ситуація, за якої всі різноманітні ринки одночасно знаходяться у стані рівноваги, тобто ціни і випуски продукції на них не змінюються. При аналізі загальної рівноваги економічна система розглядається в цілому і досліджується одночасне визначення цін і кількості всіх товарів і послуг всередині економічної системи.

47.Крім цінової еластичності попиту велике значення мають ще дві концепції еластичності.

Ми знаємо, що цінова еластичність попиту вимірює вплив зміни ціни продукту на величину попиту, що пред'являється на даний продукт. Концепція перехресної еластичності попиту дозволяє вимірювати, наскільки чутливий споживчий попит на один продукт (скажімо, Х) до зміни ціни якогось іншого продукту (скажімо, У). Формула перехресної еластичності попиту ідентична формулі простої цінової еластичності, з тією різницею, що нам доведеться взяти відношення процентної зміни обсягу споживання продукту Х до процентному зміни ціни продукту У:

процентна зміна кількості запитуваний продукту Х < p> Еху = процентна зміна ціни продукту У

Можна зауважити, що ця концепція еластичності дозволяє нам кількісно охарактеризувати і глибше зрозуміти сенс явищ взаємозамінності і взаємодоповнення товарів. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту має позитивне значення, тобто кількість продукції Х варіює в прямій залежності від зміни ціни продукту У, то продукти Х і У є взаємозамінними товарами. Наприклад, зростання (падіння) ціни масла (У) заставляє споживачів купувати більше (менше) маргарину (Х). Чим більше позитивний коефіцієнт, тим більше ступінь заменяемость двох даних товарів. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, ми можемо зробити висновок, що продукти Х і У "йдуть в комплекті" і є взаємодоповнюючими товарами. Так, зростання (падіння) ціни фотоапаратів призведе до скорочення (збільшення) кількості купується фотоплівки. Чим більше величина негативного коефіцієнта, тим більше взаємодоповнюваність товарів. Нульовий або майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два продукти не пов'язані між собою, або є незалежними товарами. Наприклад, навряд чи варто очікувати, що зміна ціни олії зробить який-небудь помітний вплив на коліческтво покупок фотоплівки.

32. Поняття валового національного продукту та методика його розрахунку за видатками і за доходами. Валовий внутрішній продукт.Валовий національний продукт (ВНП)  — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств.. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Методи розрахунку ВНП:ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон.Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):1. За витратами (метод кінцевого використання). 2. За доданою вартістю (виробничий метод).3. За доходами (розподільчий метод). При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП. ВНП = C + I + G + NE, деC - споживання;I - інвестиції;G - державні закупівлі;NE - чистий експорт. При розрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів, атакож амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес, тобтоподатки мінус субсидії.

49. Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини. Загальна величина задоволення, яку отримує споживач від всіх спожитих благ, називається сукупною корисністю (ТU). Залежність сукупної корисності від кількості спожитих благ відображає функція:TU = f(X,Y,…), де Х, Y... – кількості споживаних благ. Для випадку споживання одного блага (Х) функція сукупної корисності має вигляд: TU = f(X). Для оцінки зміни сукупної корисності при нарощування споживання блага Х застосовують поняття „гранична корисність(MU) – це додаткова корисність, отримана від споживання додаткової одиниці блага, або приріст сукупної корисності при зміні кількості блага на одиницю: .Спостереження за поведінкою споживача виявили, що кожна наступна одиниця блага приносить споживачу менше задоволення, ніж попередня. Це дало можливість сформулювати закон спадної граничної корисності : величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби.

Крива байдужості - це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той же рівень корисності. Кожна крива відображає окремий рівень корисності. Властивості кривих байдужості

1) Криві байдужості не можуть перетинатися, оскільки кожна крива відповідає конкретному рівню корисності. .

2) Криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності, оскільки вища крива

дозволяє споживачу одержувати більшу кількість обох благ порівняно з нижчою. Споживач завжди прагне досягти найвищої з можливих кривих.

3) Криві байдужості мають від'ємний нахил, є спадними для абсолютної більшості благ. Від'ємний нахил кривої байдужості означає, що споживач повинен відмовитись від деякої кількості одного блага, щоб мати можливість одержати додаткові одиниці іншого блага і залишитись на тому ж рівні корисності. Позитивний нахил кривої є неможливим, оскільки кошики будуть містити більшу або меншу кількість обох товарів й не належатимуть до одного набору байдужості.

4) В міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється. Гранична норма заміни товару є спадною, оскільки готовність споживача до заміни товару Y товаром X зменшується з нарощуванням споживання X. Рис.1. Досконало взаємозамінні товари

Рис.2. Досконало взаємодоповнюючі товари

Рис.3. Строго опукле відношення переваги

50. ГРАНИЧНА НОРМА ЗАМІЩЕННЯ — норма заміщення одного блага іншим, при дотриманні якої зберігається той же рівень задоволення споживача.

Гранична норма заміщення (ПНЗ) товару X на товар Y у споживанні дорівнює кількості товару Y, від якого країна повинна відмовитися для однієї додаткової одиниці товару X, залишаючись на тій же кривій байдужності. Вона виражається в (абсолютному) нахилі кривої байдужності в крапці споживання й знижується в міру руху долілиць по кривій. Наприклад, нахил (або ПНЗ) кривій байдужності I більше в крапці N, чим у крапці А.

Подібним же чином нахил або ПНЗ кривій Г більше в крапці А', чим у крапці R'.

Зниження граничної норми заміщення або абсолютного нахилу кривої байдужності є відбиттям того факту, що чим більше товару X і менше товару Y споживає країна, тим дорожче для неї приріст одиниць товару Y за кожну додаткову одиницю X, що вона захоче

Що знижується ПНЗ означає, що суспільні криві байдужності опуклі по відношенню в початку координат.

Таким чином, у той час як зростаючі витрати заміщення відбиті в увігнутих кривих виробничих можливостей, що знижується ПНЗ у споживанні відбивається в опуклих суспільних криві байдужності. Ми побачимо, що ця опуклість, властивим суспільним кривим байдужності, необхідна для досягнення унікальної (тобто єдиної) крапки рівноважного положення споживача для країни

Деякі труднощі, які можуть виникнути при використанні суспільних криві байдужності

Як було сказане раннє, для того, щоб мати сенс, суспільні криві байдужності не повинні перетинатися. Крапка перетинання буде означати рівний ступінь задоволення на двох різних суспільних криві байдужності, що суперечить їхньому визначенню.

Однак конкретна серія або карта суспільних криві байдужності ставиться до конкретного розподілу доходів усередині країни. Інший розподіл доходів буде представлено зовсім іншою картою криві байдужності, які можуть перетинати попередні криві байдужності

52. Витрати виробництва — це грошовий вираз тих затрат підприємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг). Економічна теорія вирізняє такі основні види витрат виробництва фірми: постійні, змінні, валові (загальні), середні, граничні, альтернативні. Альтернативні витрати це к-ть одного товару, виражена в кількості іншого товару, від виробництва якого довелося відмовитися заради збільшення випуску першого товару.

Незворотні витрати - - витрати, що мають місце після банкрутства підприємства. До Н.в. на-лежать насамперед одноразові виробничі витрати, які не можуть бути ще раз викорис-тані або продані, затрати на реєстрацію під-приємства та ін.

51.Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”. Графічно ці набори благ відображає пряма з від’ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження

Лінія бюджету переривається в точці А що відповідає кошику, який включає максимальну кількість товару, яку можна купити на доход у 80 грн. Пересуваючись по лінії бюджету донизу від точки А до точки Д, споживач змінює комбінацію товарів у кошику, збільшує витрати на товар і зменшує витрати на товар. Точка Д на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару, яку можна купити, якщо витратити на нього весь тижневий доход. Бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого.

Пропорції можливої заміни одного товару іншим визначаються за допомогою кутового коефіцієнта. В границях незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару можна лише на суму, яка зекономлена завдяки відмові від купівлі певної кількості товару. І навпаки.

Фактори, які впливають на бюджетну лінію:

— зміна доходу споживача;

— зміна цін на товари.

53.Економічні витрати це ті виплати, які фірма зобовязана здійснити, або ті доходи, які фірма повинна забезпечити постачальнику, щоб залучити певний ресурс у своє виробництво.Структура ек. витрат:1) Зовнішні-грошові виплати, які фірма здійснює ін. ек. субєктам, що постачають їй робочу силу, паливо і т.д. 2)Внутрішні витрати-це витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс; Економічний прибуток-це різниця між виторгом та економічними витратами, його називають чистим прибутком. Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх у бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.3) Види економічних витрат.(постійні,змінні, граничні, середні постійні і змінні витрати).

55. Мінімальний ефективний розмір – це той найменший обсяг виробництва, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати. На основі вивчення ефекту масштабу вчені створили концепцію мінімального ефективного розміру, яка допомагає встановити оптимальні розміри підприємств в окремих галузях за різних випадків ефекту масштабу.

Рис. а) представляє ситуацію, коли зростаючий ефект масштабу незначний і швидко себе вичерпує, тому мінімальний ефективний розмір фірми відповідає невеликим обсягам виробництва. В таких галузях існує значне число відносно дрібних виробників, а великі фірми не будуть більш ефективними. Це – типова галузь вільної конкуренції.

Рис. б) представляє ситуацію, коли економія на масштабі швидко наростає, а далі до значних обсягів виробництва зберігаються незмінні витрати. В такій галузі фірма досягає мінімуму середніх витрат на відносно низьких обсягах виробництва , тому буде конкурентоспроможною поряд з середніми і великими підприємствами, які мають такі ж середні витрати (на відрізку ). В галузях з такими умовами формування середніх витрат можуть співіснувати підприємства різних розмірів, вони будуть однаково ефективними.

Рис. в) ілюструє ситуацію тривалого зростаючого ефекту масштабу. Мінімальних витрат підприємство може досягти за дуже великих обсягів виробництва. Дрібні фірми не зможуть забезпечити таких низьких витрат, тому будуть неконкуретноспроможними і нежиттєздатними. В реальному житті такі тенденції можна спостерігати в автомобілебудівній, алюмінієвій, сталеплавильній і т.п. галузях важкої промисловості. В цих галузях виробництво може зосередитись в одній фірмі, яка забезпечує весь попит з мінімальними витратами. Така ринкова ситуація називається природною монополією.

Чистий монопольний ринок передбачає панування на ньому єдиної великої фірми, що виробляє унікальний продукт і повністю задовольняє ринковий попит на нього. При цьому вступ в галузь блокований юрид. або екон. бар’єрами.

57. Сьогодні виокремлюють чотири основні типи ринкової структури:

-ринок чистої конкуренції;

-ринок монополістичної конкуренції;

-ринок олігополістичної конкуренції;

-ринок чистої монополії.

1)Ринок чистої конкуренції складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту. Жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу на рівень поточних ринкових цін. Продавець не в змозі запросити ціну вищу від ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару за середньою ринковою ціною

2)Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін визначається здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів.

3)Олігополістичний ринок складається з невеликої кількості продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення й маркетингових стратегій конкурентів. Товари можуть бути схожими чи несхожими. Невелика кількість продавців є наслідком наявності серйозних бар’єрів для виходу конкурентів на ринок

4) В умовах чистої монополії на ринку діє один продавець. Це може бути державна монополія, приватна регульована монополія чи приватна нерегульована монополія.

62. Ринок землі — це набагато ширше поняття, в основу якого покладено юридичне визнання землі капіталом і можливість здійснення фізичними та юридичними особами загальновизнаних у світі земельних операцій. Відповідно до сказаного ринок землі можна визначити як сукупність юридично-правових і економічних відносин, що виникають між суб’єктами такого ринку в процесі обігу земельних ділянок: їх оренди, обміну, купівлі-продажу, застави, дарування і спадкування.

Найважливішою умовою становлення повноцінного ринку землі є утвердження приватної власності на землю, яке дає право володіти, користуватися і розпоряджатися нею

Земельна рента (лат. reddo — повертаю, сплачую) — економічна форма реалізації власності на землю у вигляді доходу, який створюється найманими працівниками, але привласнюється власником землі за її здачу в оренду.

.Ціна землі - капіталізована земельна рента, яка приносить прибуток у вигляді відсотку. На основі приватної власності на землю виникає її купівля та продаж. Ціна землі відрізняється від цін на інші товари. Земля - це благо природи, а не продукт праці. Тим не менш вона приймає товарний вигляд.

Земля позбавлена вартості, але має ціну. Купівля землі означає купівлю права на отримання з земельної ренти, прибуту; її ціна виникає на цій основі. Чим більшу ренту дає земельна ділянка, тим більше грошей будуть платити за неї покупці, отже, ціна землі буде більша.