26. Сукупний попит та його чинники. Графік сукупного попиту та його переміщення.
Сукупний попит відображає загальний обсяг товарів і послуг, який готові купити усі категорії покупців за різних рівнів цін.
Сукупний попит – це економічний агрегат, який дорівнює сумі індивідуальних попитів на всі товари і послуги. Існує обернена залежність між рівнем цін і обсягом сукупного попиту.
Якщо сукупний попит зростає, то графік сукупного попиту переміщується вправо вверх і навпаки. На сукупний попит впливають зміни у споживчих видатках, зміни в інвестиційних витратах, зміни в державних витратах, зміни у видатках на чистий експорт. Збільшення державних закупівель при незмінному рівні цін буде призводити до зростання сукупного попит при умові, що податкові ставки і процентні збори будуть залишатись незмінними.
Графічно сукупний попит зображається кривою AD, яка має від’ємний нахил.
Графік. Крива сукупного попиту.
Р - рівень цін
Q - реальний обсяг виробництва.
Основною причиною від’ємного нахилу кривої AD є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші "дорогими" і відповідно низькими сукупні витрати.
Крива AD показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, коли інші умови не змінюються.
35. Циклічний характер розвитку економіки. Діловий цикл та його фази. Види ділових циклів та їх причини.
Економічний цикл характеризується чергуванням підйому і спаду рівня економічної ефективності впродовж декількох років. Економічні цикли можуть суттєво відрізнятися один від одного тривалістю та інтенсивністю. Однак, усі вони мають одні і ті ж фази: криза, депресія, пожвавлення і піднесення.Термін "діловий цикл" має певні недоліки. Він передбачає, що економічні коливання відбуваються регулярно і їх можна прогнозувати. Насправді вони є нерегулярними, і їх практично не можна передбачити з високим ступенем точності.Фази ділового циклу: 1) піднесення; 2) спад; 3) вершина; 4) дно. Спад — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на зменшення закупівель і збільшення запасів на складах. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.Вершина — найвища точка піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність.
Дно — найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням , а глибокий і тривалий спад —: депресією.Піднесення і спад є головними фазами ділового циклу, а вершина і дно - поворотними пунктами циклу.
27. Споживання – це видатки індивідів на придбання товарів і послуг. Споживання є найважливішим компонентом ВВП і в розвинутих країнах складає 2/3 ВВП, саме тому індекси очікування споживачів впливають на ділові цикли, фондові індекси та валютні фонди. Функція споживання – це крива, яка показує взаємозв’язок між споживанням та використовуваним доходом. Якщо провести бісектрису, то в кожній її точці споживання дорівнює використовуваному доходу. Багато економістів намагалися ввести формулу функції споживання. Найширшого використання здобула формула Нейна, так звана кейнсіанська формула споживання: С=Со+С’*I; Со – автономне споживання, тобто таке споживання яке не залежить від доходу. Гранична схильність до споживання (МРС) показує величину додаткового споживання ∆С, яка викликана 1 додаткового доходу. Графічно МРС показує нахили функції споживання. Гранична схильність до споживання розраховується за формулою: МРС = ∆С/∆І. середня схильність до споживання (АРС) – це частка на споживання у використовуваному доході, вона розраховується за формулою: АРС = С/І.
33. Рівноважний ВВП, його характеристики та методи визначення. Рівноважний обсяг виробництва – це такий обсяг ВВП який викликає в економіці такі сукупні видатки які якраз достатні для його купівлі.ВВП за доходом показує що обсяг ВВП прямо впливає на доходи споживачів, держави, бізнесменів і відповідно на їх видатки.Рівноважний обсяг виробництва це єдиний обсяг виробництва при якому в економіці витрачатиметься стільки грошей, скільки потрібно щоб скупити всю продукцію. Бізнесменам немає змісту змінювати цей обсяг виробництва.Якщо виробництво є менше за рівноважний ВВП то громадяни, уряд фірми отримають замало доходів і сукупні видатки будуть замалі – недостатні щоб викупити всю продукцію.Рівноважний обсяг виробництва є найбільш оптимальним для економіки,при цьому нема ні перевиробництва товарів ні дефіциту. Обсяг запасів не збільшується і не зменшується.Визначення рівноважного ВВП за методом доходи – витрати.Умови рівноважного ВВП у = АЕ для спрощення припустимо що нема уряду і нема зовнішньої торгівлі (приватна закрита економіка) тоді рівноважний обсяг виробництва має дорівнювати загальній кількості куплених товарів ур = С+In – арифметична умова рівноважного ВВП.Визначення рівноважного ВВП за методом співставлення інвестицій і заощаджень. Виробництво будь – якого обсягу продукції створює достатній дохід щоб викупити певну продукцію. Це пояснюється рівністю ВВП за двома методами розрахунку. Однак частину цього доходу домогосподарства можуть заощаджувати. Такі заощадження означають витікання грошей з економічного кругообігу, тому споживання менше за ВВП і самого споживання недостатньо щоб викупити всю вироблену продукцію.