42. Виробнича функція.Загальний, середній та граничний продукт.

Виробни́ча фу́нкція — залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі.

Найзагальніший вигляд виробничої функції:

Q = f(K, L) де Q - обсяг виробництва; K - обсяг капіталу; L - обсяг праці

Виробнича функція — це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.На мікроекономічному рівні кожна фірма має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. Як правило, виробнича функція має теоретичне значення, але не позбавлена й практичного застосування. її широко використовують економісти для оцінки окремих ресурсів, що забезпечують економічне зростання. Першим варіантом у цьому плані була так звана виробнича функція Кобба — Дугласа, змістом якої є аналіз залежності обсягу виробництва від використання двох основних ресурсів — капіталу і праці.

Отже, виробнича функція свідчить, що існує багато варіантів виробництва певного обсягу продукції за рахунок певного набору факторів виробництва.

Загальний (сукупний) продукт (Тotal Рroduct, ТР) — це максимально можливий випуск продукції у разі використання певної кількості змінного фактора і заданого обсягу постійних факторів. Зауважимо, що ТР — лише інше позначення випуску Q.

Середній продукт (Аverage Рroduct, AP) — це обсяг сукупного продукту в розрахунку на одиницю певного фактора виробництва:

Середній продукт праці (АРL) фактично характеризує продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРK) — продуктивність капіталу (капіталовіддачу, фондовіддачу).

Граничний продукт (Мarginal Рroduct, MP) — це приріст загального продукту (ΔТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора (Δх):

Граничний продукт — це додатковий обсяг продукції, спричинений затратою однієї додаткової одиниці фактора виробництва. Граничний продукт фактора виробництва — це додатковий продукт або обсяг продукції, отримані внаслідок збільшення затрат цього фактора на одну додаткову одиницю при сталій величині інших факторів виробництва.

Середній продукт (average product - АР) - частка сумарного продукту, що припадає на одиницю перемінного чинника.

43. Ринковий попит, закон попиту, графік попиту, нецінові фактори попиту.

П опит – це кількість товарів і послуг, які споживачі готові і спроможні придбати на ринку за певну ціну і у певний проміжок часу. Закон попиту полягає в тому, чим вища ціна на товар чи послугу, обсяги попиту скорочуються і навпаки: чим нижча ціна на товар і послугу, обсяги попиту зростають. Отже, існує обернена залежність між ціною на товари і послуги і обсягами попиту.

До нецінових чинників, які визначають попит належать:

-ціна на взаємодоповнювані товари або на взаємозамінні товари (якщо Р системних блоків зросте, то попит на монітори зменшиться: крива попиту переміститься вліво; якщо Р на рибу зросте, то і попит на м’ясо зросте: крива попиту переміститься вправо);- місткість ринку;

– величина доходів споживачі, які впливають на попит (якщо доходи споживачів зростуть, то попит зросте: крива попиту вправо)

– смаки і уподобання споживачів (якщо уподобання на чорну тканину зросте, то і попит на чорну тканину зросте: крива попиту переміститься вправо). Трапляються випадки повної невідповідності закону попиту — дорожчий товар краще продається. Це так званий «ефект Веблена» (за іменем американського ученого Торстейна Веблена), або «снобістський ефект». Підвищення цін на деякі товари спричиняє підвищення попиту на них, тому що висока ціна традиційно свідчить про престижність речі. Навпаки, якщо на деякі престижні товари знижується ціна, то й попит на них падає. Багатий клієнт купує ці товари, бо хоче продемонструвати своє багатство, свої можливості.

46. Цінова еластичність попиту : суть, вимірювання, фактори ,що на неї впливають.Еластичність - це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну

Для попиту на деякі продукти характерна відносна чутливість споживачів до зміни цін; невеликі зміни в ціні спонукають до значних змін в кількості купуємої продукції. Попит на такі продукти називають еластичним. Що стосується інших продуктів, споживачі відносно нечутливі до зміни ціни на них, тобто суттєва зміна в ціні веде лише до невеликої зміни в кількості покупок. В таких випадках попит нееластичний.

Для вимірювання цієї чутливості використовують коефіцієнт цінової еластичності попиту, який розраховується за формулою:

Оскільки між ціною і величиною попиту існує обернений взаємозв'язок, коефіцієнт цінової еластичності попиту завжди буде мати від'ємне значення, бо якщо знижуватиметься ціна, то величина попиту обов'язково зростатиме і навпаки.Попит вважається відносно еластичним, якщо дана відсоткова зміна ціни веде до більш значної відсоткової зміни величини попиту, тобто Еd>1. Якщо ж дана відсоткова зміна ціни веде до менш значної відсоткової зміни величини попиту (Еd=1), то такий попит є відносно нееластичним. Коли відсоткові зміни ціни і величини попиту одинакові, тобто Еd=1, то такий специфічний випадок називають одиничною еластичністю.

4. Фактори цінової еластичності попиту:

1Важливість товару для споживача (попит на предмети розкоші – еластичний, на предмети першої необхідності – хліб, енергія – без них ми не проживемо – нееластичний (ніхто не відмовиться від операції на апендицит тому, що ціни на операцію подорожчали, а якщо кон’як та ізумруди подорожчають, їх можна не купувати, і, прийнявши таке рішення, ніхто не зіткнеться з великими неприємностями)).

2Рівень замінюваності товару (чим більше товарів-замінників, тим еластичніший попит на даний товар (хтось із конкуруючих продавців може збільшити ціну, тоді споживачі перейдуть до іншого продавця, який продає аналогічний товар, чи товар-замінник (пшениця на ячмінь, овес; шкіра на дермантин і т.д.)).

3Питома вага товару в доході споживача (чим більше місце займає продукт в бюджеті споживача, при інших рівних умовах, тим більша буде еластичність попиту на товар.) (10%-й ріст ціни на жуйку складе всього кілька центів і визве мінімальну реакцію в плані зміни кількості питаємої продукції, а 10% зміна вартості на авто чи нерухомість буде складати, наприклад 2 тис. дол. чи 20 тис. дол., відповідно. Подібні збільшення цін складуть суттєву частку річного доходу багатьох сімей, так що можна очікувати, що кількість купуємої продукції значно зменшиться).

4Фактор часу (попит на товари більш еластичний у довгостроковий період). (якщо говядина зросте на 10% споживачі не зразу перейдуть на рибу, птицю; вони не зразу скоротять свої покупки, а з часом). Якщо попит еластичний, то зменшення ціни зумовить збільшення загального виторгу. Це пояснюється тим, що навіть за меншої ціни, що сплачується за одиницю продукції, приріст продажу виявляється більш, ніж достатнім, для компенсації втрат від зниження ціни.

61.. Максимізація прибутку для фірми означає пошуки шляхів одержання найбільшого економічного прибутку, тобто різниці між загальним доходом і загальними витратами. Рт-TR- ТС, де Рт — загальний чи чистий економічний прибуток; TR — загальний дохід, який визначається як добуток кількості проданої продукції на її ціну; ТС ~ загальні витрати, що включають і прямі, і непрямі. Якщо випуск та реалізація будуть збільшуватися, то при незмінній ціні і загальний дохід, і загальні витрати зростатимуть: дохід — через зростання продаваної кількості, витрати — внаслідок дії закону спадної віддачі. Для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход. Можна сформулювати загальне правило максимізації прибутку: фірма буде збільшувати випуск доти, доки додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це називається правилом МС = MR. Різниця між МС і MR становитиме граничний прибуток (РМ), тобто прибуток, одержуваний фірмою від реалізації кожної додаткової одиниці випуску. Якщо MR>MC, показник РМ набуватиме позитивних значень, які свідчать про те, що кожна додаткова одиниця випуску додає певну дозу до загального прибутку. Коли MR і МС зрівняються, це означатиме, що РМ - 0, а загальний прибуток у цій точці досягне максимуму. Подальше нарощування випуску призводить до перевищення МС над MR, і РМ набуває негативних значень. Коли граничний прибуток стає від'ємним, фірма може збільшити свій загальний прибуток, скорочуючи рівень випуску продукції. Приймаючи рішення про вкладення капіталу і про обсяг випуску, фірма може орієнтуватися також на показник середнього прибутку, що виражає кількість прибутку, яка припадає на одиницю продукції (Pm)/Q.

Економічний прибуток монополіста, так само, як і будь-якої фірми, обчислюється як різниця між сукупним виторгом і сукупними витратами . Сукупні витрати монополіста формуються в цілому так само, як і витрати конкурентної фірми. Динаміка сукупного виторгу монополіста значно відрізняється від динаміки виторгу конкурентної фірми. Ціна для конкурентної фірми є величиною сталою, тому її сукупний виторг зростає прямо пропорційно обсягу пропонування, а крива має вигляд променя, що виходить з початку координат. Сукупний виторг монополії зазнає впливу спадного характеру ціни та цінової еластичності попиту, тому не може зростати нескінченно. Як ми знаємо, спадна крива попиту має неоднакову еластичність на різних відрізках. На невеликих обсягах випуску попит еластичний , а на значних – нееластичний . Сукупний виторг продавця на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ціни зростає, а на нееластичному – зменшується, досягаючи максимального значення в точці одиничної еластичності. Тому і крива сукупного виторгу монополії має вигляд опуклої доверху функції. Монополія завжди обирає обсяги виробництва на еластичному відрізку кривої попиту, де сукупний виторг зростає. Фірма, нарощуючи обсяги продажу, збільшує сукупний виторг за рахунок продажу додаткової одиниці, але несе втрати від продажу попередніх одиниць за нижчою ціною. Тому значення граничного виторгу по кривій спадають швидше, ніж значення ціни та середнього виторгу по кривій попиту

54.Витрати фірми в довгостроковому періоді. Крива довгострокових середніх витрат та її побудова

Період, протягом якого фірма може змінити кількість не тільки змінних, але й постійних факторів, називається довгостроковим періодом її діяльності. Якщо у межах короткострокового періоду зміни у виробничому апараті фірми не можуть бути проведені, то у довгостроковому періоді змінюються виробничі потужності й адекватно цьому - кількість робітників. Можна зробити висновок, що всі витрати в умовах довгострокового періоду як змінні. Звідси у довгостроковому періоді середніх постійних витрат АFС не існує. Середні змінні витрати АVС дорівнюють середнім загальним витратам, тобто АVС = АТС. Тому у довгостроковому періоді використовується єдине поняття - середні витрати АТС.При розширенні фірми відбувається зміна валових витрат. Як і в короткостроковому періоді, вони спочатку будуть скорочуватися за рахунок ефекту масштабу, але після досягнення мінімуму почнуть збільшуватися. На графіку координати А1 В1; А2 Е2 і наступні виражають величини валових витрат при зростанні виробничих потужностей фірми. Можна бачити, що вони мінімальні у 3-му варіанті, а потім починають зростати.

Витрати виробництва у довгостроковому періоді

Реальна динаміка валових витрат при збільшенні виробничих потужностей буде виражена кривою В1 В2 В3 В4 В5, яка відображає ламану криву, кожний із елементів якої відповідає певному етапу зростання потужностей фірми. Разом із тим, дана крива - крива вибору фірми. Змінилася ситуація на ринку - необхідно приймати нове рішення: збільшувати чи скорочувати потужності.У реальному житті для більшості видів виробництва можливості вибору розмірів підприємства значно ширші. Фактично, в багатьох галузях кількість можливих розмірів підприємства зовсім не обмежена. А це означає, що найменші зміни обсягу випущеної продукції (обсягу продажу) з часом підштовхують до відповідних змін розмірів підприємства.