58. Ринок чистої (досконалої) конкуренції: характерні риси, прояви, ефективність (мі)
Модель «попит-пропозиція» застосовується тільки до повністю конкурентного ринку, але також пояснює ситуацію на інших. До того ж, ринок чистої конкуренції є еталоном, з яким можна порівнювати всі інші типи ринків..Світова економічна наука визначає декілька ознак, які в системі характеризують режим вільного ринку.1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютний вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина має право займатися підприємницькою діяльністю або припиняти таку діяльність. 2. Друга ознака - абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових і решти ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші, припустимо, в акції, не просто так, заради збільшення доходу. Розраховувати на це він може тільки у тому випадку, якщо там куди перемістився його капітал, виникло розширення виробництва і продажу. 3. Третя ознака - наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо). Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між, наприклад, купівлею будинку і придбанням акцій.4. Четверта ознака - абсолютна однорідність одноіменних продуктів, що має вираження, зокрема, у відсутності торговельних марок та інших індивідуальних характеристик якості товару..5. Наступна ознака полягає в тому, що жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції є надто великою (перша ознака).6. Шоста ознака - відсутність економічних деформацій (монополії, інфляції, вимушене безробіття, надвиробництво). Гнучкість дії ринкового механізму не дозволяє створитись умовам, за якими можливе виникнення вищенаведених економічних деформацій.. Вільний ринок — це абстракція, ідеальний образ, такий же як, припустимо, повний вакуум або точка, що не має розмірів. Разом з тим, будь-який реально функціонуючий ринок (його називають конкурентним, або операційним) має елементи вільного.У реальному ринку можуть діяти як природні, так і неприродні монополістичні утворення, що утримують високі ціни, які заважають вільному міжгалузевому переміщенню ресурсів і обмежують доступ на ринку
59. Ринок чистої монополії: характерні риси, сфера дії, ефективність. (мі)
Чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є одним виробником продукту, який немає близьких замінників. Не регульована монополія призводить до завищення цін і випуску обсягів продукції. Причини, які зумовлюють існування монополії: володіння основними видами сировини;патентні права;авторські права і товарні знаки.Інколи виникає ситуація, коли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Таку монополію називають двосторонньою. Монополія також виникає внаслідок того, що в деяких галузях будь-яку кількість продукції з найнижчими витратами виробляє одна фірма, а не дві чи більше. Таку монополію називають прямою.
Монополія характеризується:
наявністю в галузі єдиної фірми – чистого або абсолютного монополіста
відсутністю близьких замінників продукту монополіста.
наявність бар’єрів для входження в ринок.
Різновиди монополії:
чиста монополія – монополія, за якої на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких замінників.
природна монополія – існує в галузях, де економія зумовлена збільшенням масштабу виробництва, особливо значна.
проста монополія – монополія, за якої встановлюються різні ціни на той самий товар для всіх покупців.
дискримінаційна монополія – встановлюються різні ціни на той самий товар для різних покупців, при чому різниця не зумовлена різницею у витратах.
закрита монополія – захищена від конкуренції через юридичні обмеження.
відкрита конкуренція – одне підприємство на деякий час стає єдиним виробником продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції.
адміністративна монополія – виникає в умовах адміністративно-командної системи, базується на державній власності на засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку для неї характерний прямий розподіл ресурсів .
60). Монополістична конкуренція є найбільш розповсюдженою формою ринкових структур. Вона належить до реальних ринкових структур. Цей вид економічної структури економісти розглядали в 30 рр. 20ст. Зокрема в 1933 р. були написані 2 праці Едварда Чемберлена «Теорія монополістичної конкуренції», і Джоан Робінсон «Економічна теорія недосконалої конкуренції». Недосконала конкуренція існує більше ніж 2 продавців, кожний з яких має певний контроль над цінами, проте вони конкурують між собою з метою завоювання смаків та уподобань споживачів і досягнення найбільшої кількості продажів своєї продукції, як правило фірми продають не стандартизовану продукцію і контроль над ціною обумовленою ринковою. Характерні ознаки монополістичної конкуренції: 1). Товар кожної є диференційований, тобто він є недосконалим замінником товару через різницю в споживчих властивостях, якості, сервісі та рекламі. 2). На ринку існує відносно велике число продавців. Така частка продажів може коливатися від 1 – 10%. 3). Жодна фірма за умови монополістичної конкуренції немає суттєвих переваг одна над одною. 4). Продавці на ринку не рахуються з реагуванням своїх конкурентів, коли вибирають обсяги продукції, коли встановлюють ціну, чи скільки виробляти. 5). Цивільний вхід в ринок і вільний вихід з нього.
6. Класична політична економія визначає капітал, як сукупність матеріальних благ, що задовольняють людські потреби в зростанні вартості. Поняття «капітал» походить від латинського «capitalis», що означає — головний, основний. Марксиська теорія визначає капітал, як сукупність екон. відносин людей з приводу привласнення власниками засобів в-ва, результатів праці найманих працівників. Сучасний монетаризм ототожнює капітал з грошима, які в своєму русі приносять дохід. Представники теорії маржиналізму вважають, що капітол це все що приносить дохід, як результат різної оцінки окремими екон. суб’єктами існуючих і майбутніх споживчих благ. Капітал – це вартість, яка в своєму русі зростає і приносить дохід. Капітал існує в різних формах: 1.Продуктивний капітал – функціонує у сфері матеріального в-ва. Його підформи: грошовий, в-чий, товарний. Продуктивний капітол приносить дохід у формі прибутку п-ва. 2. Торговельний капітал – обслуговує товарний обіг, приносить дохід у формі торговельного прибутку. 3. Позичковий капітал – це грошовий капітал, який надається в позику екон. суб’єктам з метою одержання доходу у формі позичкового процента. Він обслуговує кредитну сферу, приносить дохід у формі %. Капітал може існувати у формі власності на землю (дохід у формі ренти) і на ЦП (дохід у формі дивідендів і %). Капітал, який приносить %, це капітал власність. Гроші надані в кредит функціонуючим п-м, це є капітал ф-ція.
5. Економічні ресурси — це елементи, що можуть бути використані для виробництва економічних благ. Фактори виробництва — економічна категорія, що позначає вже реально втягнені в процес виробництва ресурси. Іншими словами, фактори виробництва — це виробляючі ресурси. На відміну від ресурсів фактори стають такими тільки в рамках взаємодії. Тому виробництво завжди є взаємодіюча єдність його факторів. Сучасна економічна теорія класифікує фактори виробництва з погляду їхньої прибутковості. Міра прибутковості кожного фактора в конкретних економічних умовах — одна з центральних проблем науки. До числа найважливіших ресурсів у сучасному суспільстві відносяться земля, праця, капітал (у тому числі його організація), підприємницька здатність і інформація. Земля як фактор виробництва має трояке значення: —у широкому змісті вона означає усі використовувані у виробничому процесі природні ресурси, —у ряді галузей (аграрної, видобувної, рибної) земля є об'єкт господарювання, коли вона одночасно виступає і предметом праці, і засобом праці; —у межах всієї економіки земля може виступати як об'єкт власності; капітал — так називають матеріальні і фінансові ресурси в системі факторів виробництва. Капітал — це створені минулою працею блага, використовувані для виробництва товарів і послуг; праця — та частина суспільства, що безпосередньо зайнята в процесі виробництва (іноді використовують і такий термін, як «економічно активне населення», що охоплює тільки працездатних, зайнятих у виробництві). підприємницька здатність — це особливий вид людського ресурсу, що укладається в здатності найбільше ефективно використовувати ресурси для виробництва економічних благ. Головною соціальною функцією підприємця варто визнати організацію дохідного виробництва. Виділення підприємництва в особливий вид ресурсу зв'язане з тим, що підприємець: з'єднує матеріальні і людські ресурси; приймає основні (оптимальні) рішення в умовах ризику; є новатором, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, технології; інформація — упорядкована система знань. Кожен фактор виробництва здатний принести своєму власнику доход: "капітал" приносить "відсоток", "праця" — "зарплату", "земля"—"ренту", "підприємництво"—"прибуток", "інформація" — приріст доходу в результаті зменшення ризику.
8. У ринковій економіці держава виконує другорядну роль, хоча вона відіграє важливе значення в розвитку націон. господарства. Тобто держава виконує лише ті ф-ії, які окремий індивід, без її втручання або взагалі, не може здійснити або зробить це екон. неефективно. Зокрема, такими функціями держави є організація громадського порядку, забезпечення нац. оборони, організація державної поштової служби, запровадження обов'язкового шкільного навчання, емісія великих банкнот, будівництво деяких громадських споруд та їх утримання в належному стані тощо. Отже, ринкова економіка - це екон. система, господ. д-ть якої базується на рівноправності різних форм і масштабів власності та екон. ініціативи, свободі учасників п-цької д-ті, вільному ціноутворенні та вільній конкуренції. Регульований капіталізм другої половини ХХ ст. можна класифікувати як змішану економічну систему, основні політекономічні характеристики якої такі: • функціонування економіки на засадах плюралізму форм власності — приватної, колективної, держ. та розмаїття форм господарювання — оренди, акціонування, кооперації, партнерства; • розвиток державного підприємництва і формування державного сектору економіки; • макроекономічне прогнозування, планування і програмування розвитку економіки загалом та її окремих галузей; • розподіл і перерозподіл державою ресурсів і доходів на основі формування державного бюджету та державних фінансів, здійснення податкової політики і соц.. регулювання; • модифікація ринкового ціноутворення внаслідок запровадження внутрішньо фірмових цін і держ. регулювання цін на ресурси і продукти; • держ. регулювання науково-технічного та інноваційного розвитку; • регулювання державою та профспілками умов, оплати та ринку праці. У центрі уваги соціально орієнтованої ринкової економіки знаходиться людина з її потребами й інтересами, її відносини з іншими членами суспільства в процесі в-ва, розподілу, обміну і споживання. Соціально орієнтована ринкова економіка допомагає виробити правильну економічну і соціальну політику на макро- і мікрорівнях, досягти в суспільстві соціального партнерства, зберегти і збільшити суспільні цінності, забезпечити рівні умови доступу до них. Соціально орієнтована ринкова економіка виробляє принципи, правила, форми господарювання різних суб’єктів економіки, визначає орієнтири господарської діяльності, критерії соціальної й економічної ефективності, оптимальне поводження споживачів і виробників в умовах ринкових методів господарювання і соціальної орієнтації економіки.
28.Інвестиція— господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Кількість інвестиційних товарів, на які з'являється попит, залежить від величини процентної ставки. Для того щоб інвестиційний проект був прибутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки процента призводить до того, що зменшується кількість прибуткових інвестиційних проектів і, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.
Інвестиції залежать від реальної (г), а не від номінальної процентної ставки.
Окрім процентної ставки, на інвестиції також впливають і інші сили. Наприклад:
а) зростання ВВП переміщує криву інвестиційного попиту праворуч;
б) зростання податків на прибутки чинитиме депресивний вплив на інвестиції, і крива інвестиційного попиту зсуватиметься ліворуч;
в) песимістичні очікування інвесторів переміщують криву інвестиційного попиту ліворуч, а оптимістичні, навпаки, — праворуч.
29. Ланцюгова реакція в економіці між взаємопов’язаними економ.ланками, в процесі якої відбув. прискорена зміна доходів суспільства порівняно зі зміною первинних видатків назив. ефектом мультиплік. Сила ефекту визначається за допом.спец. коефіц-мультиплікатора (вимірюється в разах). Залежить від: - розміру первинного імпульсу (зміни видатків); - граничної схильності до заощадження. Чим вища схильність до споживання,тим вищий ефект.
Мультиплікатор - це число, на яке потрібно помножити зміну в інвестиціях, щоб визначити зміну ВВП.
ΔY=M*ΔI
M=ΔY/ΔI, де
М – мультиплікатор;
ΔІ – початкова зміна запланованих інвестицій
Формула мультиплікатора показує, що його величина залежить від частки доходу, який перетворюється у споживчі витрати, тобто від МРС.
Чим вища МРС, тим більший мультиплікатор. Урядові видатки на чистий експорт мають такий самий мультиплікатор, як і інвестиції.
30..Сукупна пропозиція – такий реальний обсяг національного продукту, який економіка пропонує для продажу з метою отримання прибутку. Потенційна величина залежить від запассу капіталу та технологічного рівнч виробництва.Нецінові фактори сукупної пропозиції. (зміщення кривої вправо чи вліво): 1) зміни цін на ресурси; 2) зміни і продуктивності ресурсів; 3) зміни податтків з підприємств та субсидій. Цінові фактори: немає єдиної теорії про вплив ціни на сукупний попит. 2 теорії: класична та кейнсіанська. Класична модель. В основі – полодення про абсолютну гнучкість цін та зарплати. Якщо сукупний попит падає порівняно з потенційним ВВП, то з одного боку, знижуються ціни, з іншого – одночасно падає попит на ринку праці та адекватно зменшується зарплата. Прибутковість виробництва не змінюється. Сукупна пропозиція залишається на рівні потенційного ВВП, але при нижчих цінах та зарплаті. Звідси висновок про незалежність сукупної пропозиції від цін. Але це модель сукупної пропозиції в довгостроковому періоді. Кейнсіанська модель пояснює залежність між ціною та сукупною пропозицією у короткостроковому періоді. В основі – положення про негнучкість зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється існуванням колективних угод між профспілками та підприємцями, а також небажанням підприємців зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до праці та виникнення соціальних конфліктів.В короткостроковому періоді, протягом якого зарплата не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в прямій залежності від товарних цін. Криву AS можна умовно поділити на три ділянки: грозинтальна ділянка характеризує економіку в умовах неповної зайнятості з високим циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. Сукупна пропозиція збільшється адекватно зростанню сукупного попиту. На висхідній ділянці, що відображає економіку в умовах неповної зайнятості з низьким циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту викликє як зростання цін. атк і збільшення сукупної пропозиції. На вертикальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах повної зайнятості, при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція тимчасово збільшитися не може.Тому єдиним наслідком є зростання цін.