Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекція № 13 - вирішення господарських спорів.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
144.9 Кб
Скачать

18

1. Принципи вирішення господарських спорів у суді першої інстанції

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції всі спори, підвідомчі господарським судам. Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, яка відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії та складності справи, може бути розглянута колегіально у складі трьох суддів.

Одним з найважливіших чинників ефективності судового розгляду є оперативність розгляду справи. Цільова спрямованість на своєчасний розгляд і вирішення спору по суті у стадії судового розгляду виявляється в нормах господарського процесуального права, які покладають на суб’єктів процесу зобов’язання здійснювати процесуальну діяльність у встановлених законом і судом терміни. Вимоги законодавства сформульовані так, щоб розгляд справи був завершений, як правило, в першому судовому засіданні. Тільки аномальний розвиток процесу може призвести до відкладення вирішення справи, але й у цьому випадку термін повторного судового засідання повинен визначатися з дотриманням встановлених законом процесуальних строків. Потрібно також враховувати, що порушення процесуальних строків, встановлених законом для суду, не звільняє його від здійснення необхідних процесуальних дій, направлених на правильний та оперативний розгляд і вирішення справи.

Строки вирішення спору господарським судом першої інстанції регламентовані ст. 69 ГПК України, яка вказує, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Суд розглядає справи, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі суду та при забезпеченні гласності. Закрите судове засідання можливе у випадках необхідності збереження комерційної таємниці.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, порядок ведення засідання визначається суддею, а у разі розгляду справи трьома суддями – суддею, головуючим у засіданні. Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки і сприяє в здійсненні належних їм прав. У засіданні заслуховуються представники позивача та відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.

Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду господарської справи оголошується перерва.

Засідання господарського суду можна поділити на три частини: 1) підготовчу; 2) розгляд спору по суті (дослідження та оцінка доказів); 3) прийняття рішення у справі.

Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, направлених на те, щоб забезпечити розгляд справи по суті. У даній, допоміжній по відношенню до розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виділити два самостійних процесуальних завдання:

1) з’ясування наявності або відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи у даному судовому засіданні. Саме на це направлені вимоги закону, які передбачають здійснення процесуальних дій з перевірки явки учасників процесу і вирішення питання про розгляд справи при нез’явленні кого-небудь з них; з’ясування наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; розгляду питання про відводи, про відкладення розгляду справи і правила такого відкладення;

2) створення необхідних умов для всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів у справі в даному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності та рівноправності сторін. На це, перш за все, направлені вимоги закону, які регламентують процесуальні дії із роз’яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав та обов’язків; розгляду судом заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі.

Можна виділити основні процесуальні дії, які мають місце у підготовчій частині судового розгляду:

- головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа підлягає розгляду;

- суд встановлює осіб, які з’явилися у судове засідання;

- перекладачу, якщо він притягується до розгляду справи, оголошуються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо невірний переклад;

- головуючий оголошує склад суду, хто бере участь у розгляді як прокурор, експерт, перекладач, секретар. Одночасно головуючий пояснює особам, які беруть участь у справі, їх права заявляти відводи;

- головуючий пояснює особам, які приймають участь у справі, їх представникам права та обов’язки, право звернутися до третейського суду для розгляду справи, наслідки такої дії;

- вирішення судом заяв осіб, які беруть участь у справі;

- за наявності підстав розглядається питання про невідкладність розгляду справи;

- роз’яснення прав та обов’язків експерту; експерт попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо помилкового висновку.

Починаючи судовий розгляд, суддя повинен встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з’явилися в засідання. Розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, неповідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або ухвали апеляційного господарського суду (п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України). Особи, які беруть участь в справі, вважаються повідомленими про час і місце його розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі направлене за поштовою адресою, вказаною в позовній заяві. У разі нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або одного з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо тільки нез’явлення таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, за сукупністю послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до іншої стадії – розгляду справи по суті.

У стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів. Ця частина судового розгляду, поза сумнівом, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб’єктів процесу в умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються та аналізуються фактичні обставини справи.

При розгляді справи по суті суд виконує три основні завдання:

1) визначення обсягу та меж дослідження обставин справи у судовому засіданні. Так, головуючий здійснює дії з визначення даних про те, в якому обсязі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він використовувати своє право на зміну позову та чи визнає відповідач вимоги позову;

2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження у справі у стадії судового розгляду, пов’язаних з диспозитивними розпорядчими діями суб’єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий здійснює процесуальні дії із з’ясування, чи не має позивач наміру відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони завершити справу мировою угодою;

3) дослідження доказів у справі, яке входить у структуру господарського процесуального доказування. Його структура також містить дії з визначення предмету доказування, збору, подання, оцінці доказів.

Всі вказані елементи знаходяться в тісній взаємодії і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність із судового доказування направлена на досягнення однієї процесуальної мети. Такою метою є правильне встановлення фактичних обставин справи. Саме на це направлені всі процесуальні дії і правовідносини, що складаються при судовому доведенні у стадії підготовки справи до судового розгляду і при рішенні і розгляді справи по суті.

Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовно здійснюваних процесуальних дій:

– розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий питає, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою;

– суд встановлює порядок дослідження доказів. ГПК України не містить норм, які регламентують порядок дослідження доказів, тому при вирішенні даного питання господарські суди керуються в основному порядком, виробленим судовою практикою;

– суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі;

– досліджуються письмові докази;

– досліджуються речові докази;

– досліджуються висновки експерта тощо.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол.

У протоколі судового засідання зазначаються:

1) рік, місяць, число і місце судового засідання;

2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду;

3) номер справи і найменування сторін;

4) відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки;

5) відомості про роз’яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов’язків, зокрема, права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта – за дачу завідомо неправильного висновку або відмові від дачі висновку;

6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

7) усні роз’яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання.

Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя – головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п’яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п’яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх.

На вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється в судовому засіданні при розгляді справи судом у першій інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, а також при розгляді зауважень на протокол судового засідання на вимогу сторін чи за ініціативою суду. Питання про видачу копії технічного запису учаснику процесу, про його відтворення поза судовим засіданням вирішуються головуючим у кожному окремому випадку залежно від обставин.

Розмір судового збору за роздрукування та видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання встановлюється законом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази, господарський суд може зробити відповідний висновок по суті спору. Якщо у результаті дослідження та оцінки всіх матеріалів справи сторони дійдуть до угоди щодо спору, вона оформляється мировою угодою. В інших випадках рішення ухвалюється судом з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи.