1. Прийняття позовної заяви. Відмова у прийнятті позовної заяви

Реалізовуючи право на звернення за судовим захистом, зацікавлені особи звертаються з позовною заявою до суду, але разом з тим необхідними є зустрічні дії суду в особі судді, який виконує завдання щодо прийняття позовної заяви і відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому ч. 3 ст. 2-1 ГПК України. Тобто визначення судді для вирішення питання про прийняття конкретної позовної заяви здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації позовної заяви за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень, а також з урахуванням спеціалізації суддів.

Питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею. За дотримання всіх вимог, встановлених законодавством (зокрема, дотримання правил подання позовної заяви, а також дотримання порядку реалізації цього права та відсутності умов для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у господарській справі), суд приймає позовну заяву до провадження, тобто порушує провадження у справі, що є початковою стадією господарського процесу.

Ст. 62 ГПК України закріплює вичерпний перелік підстав для відмови у прийнятті позовної заяви до судового розгляду, зокрема, суддя відповідає відмовою в ухваленні позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України. Тобто подана позовна заява стосується спору, який є непідвідомчим господарському суду, що виключає можливість його судового розгляду, але не виключає захисту порушеного або оспорюваного права іншим уповноваженим органом;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, знаходиться справа про спір між тими самими сторонами, з того самого предмету і з тих самих підстав або є рішення цих органів з такого спору. Неможливість повторного розгляду справи з цих підстав дає право господарському суду відмовити у прийнятті позовної заяви за наявності таких обставин у сукупності: у справі беруть участь ті самі сторони; спір виник щодо того самого предмету або з тих самих підстав; прийняте рішення вступило у законну силу, незміненене і нескасоване у передбаченому законом порядку;

3) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб’єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред’явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. У такому разі господарський суд також відповідає відмовою у прийнятті позовної заяви через відсутність відповідача у справі, оскільки у цьому випадку не наступає правонаступництво.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви. Ухвала повинна містити мотиви відмови у прийнятті позовної заяви; закон, яким керувався суд; інші дані, які визначають її зміст. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали на господарський суд першої інстанції покладається обов’язок прийняти позовну заяву до свого провадження. У цьому випадку позовна заява вважається поданою у день первісного звернення до господарського суду.