- •Частина і. Господарські рішення у різних сферах підприємницької діяльності Розділ 1. Сутнісна характеристика господарських рішень
- •1.1. Господарські рішення та їх види
- •Класифікація господарських рішень
- •Вимоги до господарських рішень та умови їх досягнення [41, с.55]
- •1.2. Способи формалізації та реалізації господарських рішень
- •Основні форми представлення господарських рішень
- •Основні сполучення форм розробки та реалізації господарських рішень
- •1.3. Якість та ефективність господарських рішень
- •Р ис. 1.1. Види ефективності господарських рішень
- •Розділ 2. Особливості прийняття рішень господарської діяльності
- •2.1. Процес прийняття господарських рішень
- •Етапи та процедури процесу прийняття рішень
- •2.2. Основні моделі та засоби прийняття рішень
- •2.3. Характер та умови прийняття господарських рішень
- •Основні моделі прийняття рішень
- •Ранжування умов прийняття рішень
- •2.4. Закони і закономірності, що впливають на прийняття рішень
- •Основні закони і закономірності, що впливають на прийняття рішення
- •Розділ 3. Методичні основи розробки та обґрунтування господарських рішень
- •3.1. Методи розробки рішень господарської діяльності
- •Види експертних оцінок
- •3.2. Обґрунтування господарських рішень
- •3.3. Прогнозування та аналіз господарських рішень
- •Основні методи аналізу господарських рішень
- •Математичні методи
- •4.2. Критерії прийняття рішень в умовах невизначеності
- •4.3. Теорія корисності в системі процесів прийняття рішень
- •Розділ 5 підприємницькі ризики та їх вплив на прийняття господарських рішень
- •5.1. Характеристика ризику як економічної категорії
- •5.2. Класифікація підприємницьких ризиків
- •5.3. Обґрунтування господарських рішень в умовах ризику
- •5.3.1. Критерії прийняття рішень за умов ризику
- •5.3.2. Прийняття господарських рішень у конфліктних ситуаціях
- •Загальний вигляд платіжної матриці
- •Розділ 6 обґрунтування інвестиційних та фінансових рішень
- •6.1. Проектний ризик та прийняття господарських рішень
- •Критерії обґрунтування рішень під час прийняття (вибору) інвестиційного проекту
- •6.2. Прийняття фінансових рішень за умов ризику
- •Розділ 7 оцінювання підприємницьких ризиків
- •7.1. Якісний аналіз ризиків підприємницької діяльності
- •Характеристика основних зон ризику
- •Групи транспортних ризиків
- •Інвестиційний ризик пов’язаний зі специфікою вкладання суб’єктом господарювання капіталу в різні проекти. Він включає всі можливі ризики, що виникають під час інвестування коштів (табл. 7.12).
- •Класифікацію та причини виникнення решти двох видів ризиків подано в табл. 7.13 і 7.14.
- •7.2. Кількісний аналіз ризиків господарювання
- •7.3. Методи кількісного оцінювання підприємницьких ризиків
- •Оцінні критерії індексу beri
- •Розділ 8 основи ризик-менеджменту
- •8.1. Особливості управління ризиками господарської діяльності
- •8.2. Напрями та методи регулювання ступеня ризику
Основні моделі прийняття рішень
Модель |
Характеристика моделі |
Класична (“синоптична”) модель |
Модель базується па припущенні, що поведінка людини за певних обставинах буде логічною та її можна буде передбачити. Вважається, що суб’єкти, які приймають рішення, діятимуть раціонально (одержуючи точну інформацію, вони приходитимуть до логічного висновку щодо рішення, яке спричинить бажаний результат). За даної моделі, ефективний процес прийняття рішень складається з таких логічних кроків: визначення проблеми; прояснення проблеми та визначення цілей; формування альтернатив; оцінка альтернатив; порівняння прогнозованого результату по кожній альтернативі з цілями; вибір однієї з альтернатив, яка в найбільшій мірі задовольняє поставленим цілям. Ідея раціонального прийняття рішень має місце у західному менеджменті; вона дуже бажана й передбачувана. |
Поведінкова модель |
При використанні даної моделі:
Враховуючи ці характеристики, Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:
|
Ірраціональна модель
|
Модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:
|
Ідеальний процес прийняття рішень має бути: послідовним, раціональним; базуватися на точній інформації; бути вільним від емоцій та упереджень. На жаль, досягнути цих умов при прийнятті господарських рішень на практиці неможливо. На практиці обґрунтування більшості ГР здійснюється з використанням сполучення раціонального та інтуїтивного способів.
Описані вище стадії виявлення проблеми та прийняття рішення зазнають впливу різних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Основними факторами безпосередньої ситуації, що впливає на прийняття рішення, є:
значимість рішення;
тиск часу;
умови, в яких діє ОПР.
Відносна значимість рішення визначається на основі таких критеріїв, як: кількість осіб, які зазнають впливу даного рішення; кількість витрачених коштів і ступінь впливу рішення на зміну прибутковості підприємства; час, що керівники витрачають на обґрунтування та реалізацію рішення.
Інший фактор, що впливає на процес прийняття рішення та його якість, — це кількість часу, який відведено керівнику для прийняття рішення (тиск часу). Коли тиск часу значний, керівники можуть бути не в змозі одержати достатню інформацію чи розглянути необхідну кількість альтернатив. Тиск часу впливає також на сам процес ПР. Наприклад, керівники при дефіциті часу більше уваги звертають на негативні, ніж на позитивні обставини і розглядають тільки декілька факторів при прийнятті рішення.
Середовище визначає умови діяльності системи і накладає відомі обмеження на ПР. Поняття "середовище" включає: стан фірми в майбутньому; її місце в загальній системі управління; економічне оточення й умови діяльності; навколишнє природне середовище. Практика прийняття рішень характеризується сукупністю умов і обставин (ситуацій), що створюють ті чи інші відносини, ситуації, склад в системі обґрунтування рішень. Для опису навколишніх умов використовуються такі поняття, як «визначеність - невизначеність». З огляду на кількісні та якісні характеристики інформації, що знаходиться в розпорядженні особи, яка приймає рішення, можна виділити такі умови прийняття господарських рішень:
визначеності (достовірності);
невизначеності (ненадійності);
ризику (імовірнісної визначеності).
Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник достатньо точно може оцінити результати кожного альтернативного варіанту рішення. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат. У таких випадках ефективно застосовуються методи лінійного програмування й оптимізаційні моделі. Однак на практиці важко оцінити всі можливі умови для прийняття рішень, тому ситуації повної визначеності найчастіше відсутні. Прикладами прийняття рішень за умов визначеності є: інвестування надлишку готівки підприємства в державні сертифікати, визначення на найближчу перспективу витрат на виробництво певного виробу.
Якщо є кілька варіантів майбутнього розвитку навколишнього середовища, що обумовлюють відповідні економічні результати, то може виникнути ситуація чи ризику, чи невизначеності. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли ОПР не може точно, ані з певним ступенем ймовірності оцінити їх можливі результати. Умовами, що створюють невизначеність, є вплив факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організації. Невизначеність виявляється в неможливості визначення імовірності настання різних станів середовища через їх необмежену кількість і відсутність способів оцінки. Невизначеність враховується різними способами, вона зменшується, якщо звести її до умов ризику.
Рішення, які приймаються в умовах ризику - рішення з відомою імовірністю отримання кожного з результатів або наслідків (наприклад, рішення, що приймаються на основі прогнозів аналізу ринку). Імовірність визначається як ступінь появи певної події та варіює від 0 до 1. У ситуації з великим ступенем складності та ризику прийняттю рішення можуть допомогти методи, пов'язані з використанням математичного апарата. При прийнятті обґрунтованих рішень необхідно оцінити рівень ризику як об'єктивну (кількісну міру можливості настання випадкової події) і суб'єктивну (можливість втрат, встановлювану експертним шляхом). З цією метою використовується апарат імовірності: лема Маркова, нерівність Чебишева, рівномірний розподіл і вибірки, правило Байеса щодо уточнення суб'єктивних ймовірностей ризику [12; 51]. Спроби оптимізації рішень привели до розробки нового специфічного математичного апарата і виникненню таких областей математики, як лінійне і динамічне програмування, теорія ігор, теорія керування запасами, теорія великих систем, загальна теорія систем тощо.
У ринкових умовах, поряд із ситуаціями невизначеності і ризику як наслідок конкурентної боротьби, виникає конфлікт. У такій ситуації одна зі сторін виграє за рахунок програшу іншої. Конфліктна ситуація аналізується з використанням теорії ігор.
Існує багато інших способів ранжирування навколишніх умов. Наприклад, використовуються такі характеристики, як: «простий-складний», «статика-динаміка» тощо. До простих відносяться ті умови, за яких є кілька розглянутих факторів та невелика кількість можливих рішень, складних - умови з багатьма факторами та великою кількістю альтернатив. У статичних умовах фактори залишаються в основному сталими протягом тривалого часу, змінюються передбачувано та поступово. У динамічних умовах ступінь зміни факторів дуже значний. Як показали дослідження, фактори «статики-динаміка» справляють більший вплив на ОПР, ніж фактори «простий-складний». У табл. 2.3 наведено характеристики ступеню невизначеності та «простих» і «складних» умов, що впливають на методи та процес прийняття ГР.
Таблиця 2.3