ЗМІСТ
1. Вступ
2. Загальний розділ
2.1 Важливість та актуальність вибору теми.
2.2 Технічні дані та характеристика автомобіля МАЗ-53371.
3. Розрахунок виробничої програми.
3.1 Вихідні дані.
3.2 Розрахунок програми по ТО, діагностуванню, КР та ПР автомобілів.
3.3 Розрахунок програми поточного ремонту автомобілів.
4.Технологічний розділ.
4.1 Технологія технічного обслуговування та діагностування.
4.2 Вибір та обґрунтування методу організації технологічного процесу поточного ремонту автомобілів.
4.3 Схема технологічного процесу поточного ремонту автомобілів.
4.4 Визначення річної трудомісткості технічних дій поточного ремонту автомобілів зони ПР.
4.5 Технологія поточного ремонту двигуна ЯМЗ-238.
4.5 1 Технічна характеристика двигуна та його систем.
4.5.2 Технічні умови на поточний ремонт двигуна.
4.5.3 Розбирання двигуна на вузли і агрегати.
4.5.4 Технологічний маршрут ремонту двигуна.
4.5.5 Розрахунок технічних норм часу.
4.6.Технологія відновлення маточини переднього моста
4.6.1 Вихідні дані і характеристика ремонтної одиниці
4.6.2 Встановлення характеру і величин дефектів
4.6.3 Обґрунтування вибору раціональних способів відновлення деталі.
4.6.4 Технологія усунення кожного дефекту
4.6.5 Розрахунок припусків на обробку.
4.6.6 Технологічний маршрут відновлення ступиці переднього моста.
4.6.7 Вибір обладнання, режимів обробки і розрахунок технічних норм часу.
5 Організаційний розділ.
5.1 Організаційно-виробнича структура інженерно технічної служби АТП.
5.2 Розрахунок кількості робочих місць та робітників.
5.2.1 Розрахунок кількості робочих місць на ТО.
5.2.2 Розрахунок кількості постів або машино-місць.
5.2.3 Розрахунок кількості робочих місць і обладнання на поточний ремонт двигуна і його систем.
5.2.4 Розрахунок кількості виробничих робітників зайнятих на ТО і діагностуванні.
5.2.5 Розрахунок кількості виробничих робітників зайнятих на поточному ремонті двигунів.
5.2.6 Розрахунок потрібної кількості допоміжних робітників, РІС і МОП.
5.3 Розрахунок виробничих площ дільниці.
5.4 Організація технічного контролю на дільниці.
5.5 Організація робочого місця слюсаря - авторемонтника.
5.6 Організація внутрішньо цехового транспорту.
6. Економічний розділ.
7. Організація охорони праці та захист навколишнього середовища.
7.1 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів створених автомобілем.
7.2 Розрахунок природного та штучного освітлення.
7.3 Розрахунок вентиляції.
7.4 Заходи по зниженню шуму і вібрацій.
7.5 Енергозбереження та економія паливно-мастильних матеріалів
7.6 Техніка безпеки, виробнича санітарія та протипожежна безпека на дільниці.
8. Висновки по дипломному проекту.
Список використаних джерел
Додатки
1 Вступ
Головним завданням автомобільного транспорту є повне, якісне і своєчасне задоволення потреб народного господарства і населення в перевезеннях при можливо мінімальних витратах матеріальних і трудових ресурсів. Вирішення цього завдання вимагає переважного розвитку автомобільного транспорту загального користування, підвищення вантажо-та пасажирообороту, зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, що викликає необхідність створення авторемонтних підприємств. Темою даного курсового проекту є розробка дільниці ТО та ПР автомобіля МАЗ-53371, технологічний процес поточного ремонту двигуна ЯМЗ-238 та відновлення працездатності маточини переднього моста.
У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок спрацьовування, корозії, пошкодження деталей, утомленості матеріалу, з якого їх виготовлено, й таке інше. В автомобілі виникають різні несправності (дефекти), що знижують ефективність його експлуатації. Для запобігання появі дефектів і своєчасного усунення їх автомобіль піддають технічному обслуговуванню і ремонту. В даний час для підвищення надійності і якості відремонтованих автомобілів проводиться капітальний ремонт по агрегатам. Основною причиною цього є неоднакова міцність окремих елементів автомобіля. Однією з найважливіших завдань в галузі експлуатації автомобільного парку є подальше вдосконалення організації технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів з метою підвищення їх працездатності і разом з тим зниження витрат на експлуатацію. Активність зазначеного завдання підтверджується і тим, що на технічне обслуговування автомобіля витрачається у багато разів більше праці і засобів, ніж на його виробництво. В даний час на базі науково-технічного прогресу отримує подальший розвиток перевірена багаторічним досвідом планово-попереджувальна система технічного обслуговування і ремонту рухомого складу. Як в області організації автомобільних перевезень, так і в області технічної експлуатації автомобілів починають застосовуватися різні економіко-матеріальні методи аналізу, планування і проектування. Все ширше розробляються і впроваджуються нові методи та засоби діагностування технічного стану та прогнозування ресурсів безвідмовної роботи автомобілів. Створюються нові види технологічного устаткування, що дозволяють механізувати, а в ряді випадків і автоматизувати трудомісткі операції з обслуговування та ремонту рухомого складу. Розробляються сучасні форми управління виробництвом, які розраховані на застосування електронно-обчислювальних машин з подальшим переходом на автоматизовану систему управління.
2 Загальний розділ
2.1 Важливість та актуальність вибору теми
Функції авторемонтного виробництва полягають в економічно обгрунтованому усуненні несправностей і відновленні ресурсу автомобілів.
Воно володіє достатньо великими відмінностями від машинобудування, що визначає необхідність вивчення його специфічних процесів, у тому числі відновлення властивостей автомобілів, втрачених під час їх тривалого використання за призначенням. Авторемонтне виробництво є ресурсозберігаючим, економить багато праці, матеріалів і енергії, оскільки використовує доремонтні матеріали і форму деталей. Научно обгрунтовані процеси і організація ремонту автомобілів або їх частин дозволяють досягти їх нормативного напрацювання, а в окремих випадках і перевершити напрацювання нових виробів. Проте фактичне післяремонтний наробіток техніки в 1,5...2,5 рази менше наробітку нових виробів. На частку усунення відмов доводиться до 60 % загальних витрат на утримання автомобілів в працездатному стані, а нарабіток на складну відмову в середньому на 30 % нижче за нормативні значення. Ці показники пояснюються тим, що авторемонтні заводи в кількісних і якісних відносинах забезпечені устаткуванням і оснащенням тільки на 15...25 % в порівнянні з рівнем автомобільних заводів.
Підвищення технічного рівня авторемонтного виробництва вимагає безперервного і планомірного розвитку його матеріальної бази, основу якої складають засоби ремонту.