52

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...4

РОЗДІЛ 1. Розвиток державної влади в Ольвії: від влади ойкіста

до тиранії……………………………………………………………………6

1. Поява полісу у Нижньому Побужжі……………………………6

2. Трансформація політичного устрою протягом VI – сер. V ст. до н.е…………………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2. Ольвійська демократія……………………………………...21

2.1 Становлення демократичного устрою………………………….21

2.2 Характер і сутність Ольвійської демократії…………………...26

2.3 Законодавча і виконавча влада………………………………....36

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….45

ВСТУП

Чимало полісів було засновано еллінами в Причорномор'ї протягом VII-VI ст.ст. до н. е., але далеко не всі вони досягли такого високого політичного й культурного розвитку, як Ольвія. Вона зберегла численні матеріали, які дають уявлення про різні етапи її історичного розвитку впродовж тисячоліття. Ще в кінці ХVIII ст. академіком Палласом було визначено розташування Ольвії і знято перші топографічні плани деяких ділянок городища, а у 1801 р. було покладено початок археологічним дослідженням міста. Це були розвідки Сухтелена, розкопки ж розпочав О.С. Уваров у 1832 р. До 1853 р. цим дослідником було розкопано декілька курганів навколо Ольвії, закладено декілька розкопів в самому місті, на периферії і на некрополі. Результатом цих досліджень стала праця О.С. Уварова “Дослідження про старожитності південної Росії і узбережжя Чорного моря” (1851). Протягом 70–80 р. ХІХ ст. розкопки проводили Ф.К. Брун, І.Є. Забелін, В.Г. Тізенгаузен, І.К. Суручан. В кінці ХІХ ст. дослідженням Ольвії займались В.М. Ястребов та Ю.А. Кулаковський, а у 1896 р. вперше провів розкопки Б.В. Фармаковський. Але систематичні розкопки грецького полісу за дорученням Археологічної комісії він проводив з 1901 по 1915 р., а потім за Радянської влади з 1924 по 1926 р. Розкопки Б.В. Фармаковського проводились цілеспрямовано, за наміченим заздалегідь планом, їх відрізняла методика і науковість. В результаті було виявлено динаміку зміни кордонів міста, відкриті захисні споруди і римську цитадель, розпочато вивчення міського устрою, розкопано біля 2000 могил ольвійського некрополя. Заслуга Б.В. Фармаковського полягає і в підготовці цілої плеяди талановитих дослідників, які продовжили його справу. В різні роки розкопки Ольвії здійснювали І.І. Мещанінов, Є.І. Леві, О.М. Карасьов, Т.М. Кніпович, С.І. Капошина, Ю.І. Козуб, Л.М. Славін. Зараз в Ольвії працює експедиція Інституту археології НАНУ під керівництвом В.В. Крапівіної.

У дослідженні історії Ольвії одне з ключових місць займають проблеми державного устрою цього полісу. Ще в останній чверті XIX століття в працях академіка В.В. Латишева на базі наявних тоді джерел розглядалися питання державно-політичного розвитку Ольвії в античну епоху. З розширенням джерельної бази з цієї проблематики деякі положення праць В.В. Латишева в наш час були переглянуті та доповнені. Більш або менш ґрунтовний аналіз системи органів влади та управління держав Північного Причорномор’я міститься у працях В.В. Латишева, П.Й. Каришковського, Ю.Г. Виноградова. Зверталися до цих проблем історики права О.А. Гавриленко та ін.

Разом з цим, незважаючи на досить значну увагу, приділену цим питанням у вітчизняній історіографії, окремі моменти структури і функціонування полісних установ все ще залишаються висвітленими недостатньо. Це і обумовлює актуальність теми дипломної роботи.

Метою роботи є розкриття особливостей процесу становлення та розвитку Ольвії у VII-I ст. cт. до н.е. як держави.

У відповідності до мети були сформульовані завдання:

- проаналізувати джерела та наукову літературу і визначити умови виникнення Ольвії як грецького полісу;

- охарактеризувати процес становлення та розвитку Ольвії у VII-I ст.cт. до н.е. як полісу з різними формами правління в залежності від часу;

- розкрити основні риси організації державного демократичного ладу Ольвійського полісу у V-I ст.cт. до н.е.;

- описати виконавчу та законодавчу владу демократичного устрою в Ольвійській державі догетського періоду.

Об’єктом дослідження є Ольвія як античний поліс.

Предметом дослідження є розвиток державного устрою Ольвії у VI-I ст.ст. до н.е.

Хронологічні межі – історію Ольвії розділяє різка межа – гетський розром близько 55 року до н.е. В роботі досліджується період до гетського розгрому VII – I ст. до н.е., оскільки основні політичні структури були сформовані в цей час.

Територіальні межі - Ольвія (с. Парутино Миколаївської області).

Методи дослідження – ?????????????

Практичне значення одержаних результатів: ця робота буде корисною при підготовці до семінарських занять з курсу «Археологія України» та з курсу «Історія України» з теми «Грецькі міста-держави у Північному Причорномор’ї». Роботу можна використовувати при написанні рефератів, доповідей, повідомлень про зміни державного устрою міста та характер і сутність Ольвійської демократії.

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В ОЛЬВІЇ: ВІД ВЛАДИ ОЙКІСТА ДО ТИРАНІЇ

1. Поява полісу у Нижньому Побужжі

У дослідженні Ольвії поєднуються данні археології і давніх авторів. Вона неодноразово згадувалась відомими античними авторами – Геродотом (IV, 18) [2, с.190], Страбоном (VІІ, 3, 17) [7, с. 397], Плінієм [42, с.57], Псевдо-Скімном [41, с.32], Діоном Хрисостомом (ХХХVI, II, 48) [4, с.95] та іншими, які залишили яскраві відомості про життя міста, його мешканців та культуру. Від них ми також дізнаємося про місце розташування Ольвії. За Геродотом (IV, 18) [2, с.196] і Діоном Хрисостомом (ХХХVI, II, 48) [4, с.98] Ольвія лежала на березі Гіпаніса (Бугу). Однак Страбон (VІІ, 3, 17) [7, с.402] і Пліній (IV, 12) [42, с.58] поміщали її на Борисфені (Дніпрі), при цьому Страбон уточнював - на відстані 200 стадіїв від гирла. Псевдо - Скімн (804) правильно засвідчуючи, що Ольвія лежить при злитті Борисфена й Гіпаніса, поміщав її так само вгору за течією Борисфена [41, с.38]. Геродот (IV, 78, 79) [2, с.213] , який особисто відвідав Ольвію, дає уявлення про вигляд міста V ст. до н.е. Діон Хрисостом (ХХХVI) [4, с.99], який також побував у Ольвії, малює становище і вигляд міста, відновленого після гетського розгрому, а наведені ним зіставлення з містом попереднього періоду, дозволяють судити про Ольвію догетської епохи [4, с.99].

Про Ольвію як апойкію Мілета однозначно свідчать античні автори, починаючи з Геродота (VII. 78. 3) [2, с.225] . Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії не існує. Дата, яку надає нам Євсевій це 645/44 р. до н.е., як і загальне припущення про заснування Ольвії в VIІ ст. до н.е. [15, с.35] не підтверджується археологічними дослідженнями [21, с.42]. Вивчення матеріалів розкопок дозволила Е.І. Леві схилитися до думки, що Ольвія була заснована не пізніше другої чверті VI ст. до н.е. [31, с.31]. До цієї точки зору приєдналися С.І. Капошина і  Л.М. Славін [43, с.87-92]. В результаті передатування архаїчної кераміки із Ольвії Л.В. Копєйкіна приходить до висновку що Ольвія була заснована на рубежі VIІ - VI ст. до н.е., а можливо і в кінці VIІ ст. до н.е. [23, с.137], що співпадає з думкою Ю.Г. Виноградова [15, с.33-35]. Тим не менш, будівельні залишки, датовані раніше середини VI ст. до н.е., в Ольвії так і не знайдені, а із супроводжуючого матеріалу до VIІ ст. до н.е. (його третьої чверті) відноситься лише один фрагмент родосько – іонійської кераміки [27, с.18].

Досліджуючи історію розвитку тієї чи іншої держави, значну увагу приділяють етапам періодизації: або її безпосередньому перегляду, або деякому уточненню. У зв’язку з цим слід зазначити, що йдеться не просто про термінологічні суперечки. Періодизація потрібна, перш за все, для висвітлення дії провідних факторів і тенденцій розвитку суспільства на певному етапі життя, які визначають його подальшу долю [8, с.41].

Спочатку за основу періодизації бралися політична історія або територіальні зміни і взагалі не робився акцент на політичний устрій полісу. Найперша періодизація Ольвійської історії, запропонована А.С. Уваровим. Він виділяв три періоди: 1) грецький - від заснування міста до гетського розгрому (655-654 рр. до н. е.); 2) скіфо-грецький - від гетського розгрому до підпорядкування Риму (54 р. до н. е. - 196 р. н. е.); 3) римський (196-235 рр.) [14, с.138].

Критику слабких сторін його схеми дав В.В. Латишев. Він зазначив, що протягом першого періоду в становищі Ольвії відбувалися настільки різкі зміни, що його в свою чергу можна було б розділити на більш дрібні періоди. Вважаючи можливим провести в історії Ольвії тільки одну різку межу - гетський розгром, він тим не менш зберіг членування А.С. Уварова і розділив його перший період на три частини: 1) період процвітання - від заснування Ольвії до облоги Зопіріона; 2) період занепаду - від облоги Зопіріона до встановлення влади скіфських царів; 3) період влади скіфських царів до гетського розгрому [30, с.48]. 

Як бачимо, періодизація того й іншого вченого базується тільки на письмових і  нумізматичних пам'ятках на що було указано Ю.Г. Виноградовим [15, с.21].

Першим, хто спробував обгрунтувати принципи створення періодізаціі був Л.М. Славін [43, с.87], який вважав доцільним розділити історію Ольвії на ряд періодів, які б якісно відрізнялися один від одного за ознаками економічного розвитку, соціально-політичного життя, історичної долі. Автор вперше спробував застосувати для створення хронологічної шкали комплексну методику розробки джерел і виділити п'ять періодів Ольвійської історії: 1) грецька колонізація Побужжя і заснування Ольвії (середина VII – кінець  VI ст. до н.е.); 2) процвітання Ольвії (початок V – кінець III ст. до н.е.); 3) криза і підпорядкування Ольвії скіфській державі в Криму (початок II ст. до н. е. – початок I ст. н. е.); 4) підйом Ольвії та її зв'язки з Римською імперією (початок I - середина III ст. н. е.); 5) занепад Ольвії (середина III ст. - припинення її існування в кінці IV ст.). Кожен період докладно охарактеризовано [41, с.87]. Періодизація Л.М. Славіна набагато досконаліша, ніж всі попередні, однак і їй можна пред'явити кілька претензій. Автор, безперечно, враховує чинники політичної історії, але базується переважно на даних археології, причому не завжди вірно датованих та інтерпретованих [43, с.87].

Найбільш дрібну з усіх періодизацій історії Північно-Західного Причорномор'я догетської епохи побудовану на зміні території хори подав у тезисному порядку В.В. Рубан:

1) друга половина VII - початок VI ст. до н.е. – поява й існування ізольованого поселення на Березані; 2) початок VI - друга чверть V ст. до н.е. – освоєння греками прибережної частини материка; зародження грошового обігу; 3) друга половина V - початок IV ст. до н.е. – зосередження населення у містах (в Ольвії, на Березані, у Ніконії та Тирі); 4) друга і третя чверть IV ст. до н.е. – поява на території названих міст урбанізованих селищ; на початку останньої третини їх загибель, можливо у зв'язку з походом Зопіріона; 5) остання чверть IV - друга чверть III ст. до н.е. – відновлення колишніх і поява нових поселень (вілл); початок кризи полісного ладу; загибель поселень у другій чверті або середині століття; 6) друга половина  III ст. – існування лише Ольвії і Тіри, що переживали кризу; на поселеннях Бузького Лівобережжя життя продовжується до початку II ст.; 7) II - перша половина I ст. до н. е. – час поглиблення кризи і занепаду економіки, життя в Ольвії та Тирі обривається з гетською навалою [15, с.23].

Як бачимо, періодизація Рубана найбільш диференційована і, мабуть, найбільш точно відображає реальну картину з усіх запропонованих, проте і вона побудована виключно на археологічних джерелах, переважно на матеріалах розкопок хори, місцями узгоджена з історичними подіями. Як випливає з назви тез, автор розділяє на періоди не хід історичного процесу, а античні пам'ятки.

Ю.Г. Виноградов вирішив побудувати періодизацію на фактах політичної історії, яка повинна розумітися як основний підсумок комплексного дослідження всіх доступних джерел:

1. Друга половина VII ст. до н.е. Від виникнення поселення на Березані до заснування Ольвії;

2. Перша половина VI ст. до н.е. Заснування Ольвії, як майбутнього центра полісу; освоєння Березанської «ближньої хори» і Ягорлицького промислового району; період «диктатури ойкіста»;

3. Друга половина VI – перша чверть V ст. до н.е. Становлення Ольвійського полісу; масове освоєння хори; період правління аристократичного режиму; прихід до влади тиранії;

4. Друга і третя третини V ст. до н.е. Період правління ольвійської тиранії та встановлення скіфського протекторату;

5. Перші дві третини IV ст. до н.е. Ліквідація тиранії і скіфського протекторату; період (помірного) демократичного режиму;

6. Остання третина IV ст. – перша половина ІІІ ст. до н.е. Період радикально-демократичного режиму; осада Зопіріона; реконструкція полісу;

7. Друга половина ІІІ - перша половина ІІ ст. до н.е. Період кризи Ольвійського полісу і правління елітарної демократії; протекторат сарматських кочівників;

8. Друга половина ІІ - середина І ст. до .н. е. Ольвія під владою держав елліністичного типу (царство Скілура, держава Мітрідата); гетський розгром [15, с.24].

Таким чином, справедливим є висновок С.Д. Крижицького, що існуючі періодизації історичного розвитку Ольвії – від О.С. Уварова до Ю.Г. Виноградова – не є досить послідовними та логічними і не відповідають певною мірою  будь - яким єдиним принципам [26, с.34], тому що, деякі з них беруть за основу тільки соціально-політичні зміни або тільки археологічні джерела чи політичну історію, що призводить до певних розбіжностей та неточностей.

Для розкриття теми даного дослідження буде доцільним використовувати періодизацію, яку пропонує Ю.Г. Виноградов, оскільки в її основу покладенні зміни саме політичного устрою ольвійського полісу. Ця періодизація на сьогодні дещо застаріла, тому на основі вивчення нових даних (перш за все, археологічних) буде уточнюватись [9, с.142-143].

Освоєння греками – вихідцями з Мілета Нижньобузького регіону вивчається за даними археології. Після заснування поселення на Березаньському півострові в другій половині VII ст. до н.е. виникає реміс­ниче, найімовірніше сезонне селище на узбережжі Ягорлицького лиману. У першій половині VI ст. до н.е. з'являються поселення на правому березі Буго-Дніпровського лиману до Ольвії включно, в другій поло­вині VI ст. до н.е. – на правому та лівому берегах Бузького лиману від Ольвії до Миколаєва. Остання чверть VI - перша чверть V ст. до н.е. є часом стабілізації життя на поселеннях [29, с.38].

Заснування міста відносять до межі VII-VI ст. до н.е., але цим часом датуються лише поодинокі фрагменти кераміки. Масовий матеріал відноситься до середини і другої половини VI ст. до н.е. На кінець століття було заселено всю територію Верхнього міста за виключенням північної частини, на якій знаходився некрополь. У цей же час у Верхньому місті виникають теменос і агора [11, с.152].

Виникає питання про час формування Ольвійської держави. Оскільки літературних, епіграфічних (за винятком графіті останньої чверті VI - першої чверті V ст. з написом ПО, ПОЛЕ, які знайдено під час розкопок ольвійського гімнасія і які визначають най­менування "поліс") та нумізматичних джерел для вирішення питання про час оформлення Ольвійського поліса як самостійної держави бра­кує, то залишається використати для цієї мети археологічні критерії [28, c.9].

Якщо дотримуватися історичної традиції щодо виведення апойкій, коли організація нової держави практично повинна передува­ти заснуванню нового міста, археологічними критеріями можуть бути наявність залишків міських стін, культових та адміністративних цент­рів, регулярного розмежування території.

Поява ознак державності, що простежуються археологічно (залиш­ки агори, навколо якої розташовувалися в грецьких містах торговельні та адміністративні споруди, початок різкого зростання густоти населен­ня), припадає в Ольвії тільки на кінець третьої – четверту чверть VI ст. до н.е., причому ці явища не збігаються з початком "класичної" ур­банізації міста: з переходом до масового наземного сирцево-кам'яного будівництва, формування чіткої вуличної системи. Такого формування Ольвія зазнала лише в першій чверті V ст. до н.е. [26, с.64].

Це дозволяє вирізнити в історії архаїчної Ольвії той час, коли вона була ще апойкією, тобто поселенням, створеним грецькими переселенцями другої хвилі, населення якого не мало таких юридичних прав, як першопоселенці. Хро­нологічно він відповідає другій чверті - середині третьої чверті VI ст. до н.е. Поселення в цей час розташовувалося на території майбут­нього Верхнього міста. Ця територія була забудована землянками та напівземлянками, які нічим не відрізнялися від інших сільських посе­лень регіону. Агори ще не було, але вже був західний теменос із куль­тами Аполлона Лікаря, Матері богів, Діоскурів, Афіни та інших божеств.