ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. БЕЗРОБІТТЯ МОЛОДІ ЯК ВАЖЛИВА ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………………..

1.1 Нормативно-правова база щодо роботи з безробітною молоддю …………..

1.2 Сучасний стан молоді в Україні …………………………………………….

1.3 Соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття ……

РОЗДІЛ 2. ЗАЙНЯТІСТЬ І БЕЗРОБІТТЯ МОЛОДІ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА…………………………………………………………………….

2.1 Причини виникнення, сутність і види безробіття ……………………………

2.2 Основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості………………………..

2.3 Проблеми випускників на ринку праці ?..............................................

2.4 Проблеми трудового потенціалу молоді?.........................................................

Висновок

Литература

Додатки

ВСТУП

Актуальність дослідження. Перехід до ринкових відносин у сфері праці й зайнятості в умовах структурної перебудови економіки привів до виникнення принципово нової ситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важкою й хворобливою дана ситуація виявилася для молоді, яка у силу специфіки своїх соціально-психологічних характеристик виявляється недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці.

Це робить молодь групою населення зі зниженою конкурентоспроможністю на ринку праці, що вимагає від держави розробки й реалізації особливої системи засобів, що забезпечують не тільки надання тих або інших гарантій зайнятості для молоді, але й надання підтримки в адаптації даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. При цьому представляється можливим забезпечити участь в адаптаційних програмах молоді до ринку праці не тільки державних органів, які регулюють зайнятість населення, але й освітніх установ (державних і недержавних), підприємців і роботодавців, органів місцевого самоврядування.

Розробка механізму взаємодії всіх учасників соціально-трудових відносин (держави, роботодавців, органів місцевої влади, громадських організацій) по питанню стабілізації зайнятості молоді, надання їй допомоги в адаптації до ринку праці та вивчення питань пов’язаних з проблемами працевлаштування молоді є надзвичайно актуальним й суспільно значимим.

Це пов’язано з наростанням негативних тенденцій у сфері молодіжної зайнятості (ріст чисельності безробітних у віці до 30 років, збільшення в їхньому складі частки осіб із середньою спеціальною і вищою професійною освітою, частки довгостроково безробітних), а також з негативними наслідками молодіжного безробіття (ріст числа правопорушень серед підлітків і молоді, широке поширення в молодіжному середовищі алкоголізму, наркоманії, проституції й інших антигромадських явищ).

Одним з найбільш небажаних наслідків молодіжного безробіття є зниження трудової мотивації, затримки у формуванні способу життя працюючої людини в тих молодих людей, чиє трудове життя починається з безробіття. У зв'язку із цим держава й суспільство не повинні пасивно очікувати самонастроювання молодіжного ринку праці: потрібна науково обґрунтована політика регулювання молодіжної зайнятості.

Мета дослідження полягає у виявленні основних проблем молоді у сфері праці і зайнятості, а також пріоритетних напрямів та технологій соціальної роботи у цій сфері.

Відповідно до мети дослідження необхідним є вирішення таких завдань:

розкрити історію вивчення проблеми молодіжного безробіття та його сучасний стан;

визначити основні поняття: зайнятість населення, безробіття, молодь;

визначити принципи і методи дослідження проблеми технологій соціальної роботи з безробітною молоддю;

виявити основні проблеми молоді у сфері праці і зайнятості та соціально-психологічні та соціально-економічні наслідки безробіття;

дослідити нормативно-правову базу регламентації роботи з безробітною молоддю; - проаналізувати ефективність технологій соціальної роботи з безробітною молоддю та визначити напрями їх оптимізації.

Об’єктом дослідження є безробітна молодь.

Предмет дослідження – напрями, методи і форми соціальної допомоги та підтримки безробітної молоді.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів,

восьми підрозділів загальних висновків, списку використаних джерел (31 найменування). Загальний обсяг роботи - 37 сторінки із них 31 сторінка основного текст

РОЗДІЛ 1. БЕЗРОБІТТЯ МОЛОДІ ЯК ВАЖЛИВА ПРОБЛЕМА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Нормативно-правова база щодо роботи з безробітною молоддю

Законодавчі норми, які регулюють сферу молодіжного працевлаштування, розгалужені. Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади зайнятості населення, захист його від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави щодо реалізації громадянами права на працю [2; с205]

Також у Законі України «Про зайнятість населення» зазначається, що у разі неможливості надати роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію. Відповідно до цього Закону зайнятість населення України забезпечується проведенням активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі діяльності, стимулюванні створення нових робочих місць і розвитку підприємництва [2; с305] Основним актом, що регулює відносини в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України ‘‘ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ’’ Відповідно до даного закону, страхування на випадок безробіття здійснюється за такими принципами:

- надання державних гарантій реалізації застрахованими своїх прав;

- обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту), а також добровільності такого страхування особами , які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок ), а також громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності;

- цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

- солідарності та субсидування;

- обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг;

- паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

- диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

- надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Законом передбачено такі види забезпечення:

- допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога по частковому безробіттю;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання у разі смерті безробітного, або особи, яка перебувала на його утриманні.

Окрім цього, законом передбачено надання таких соціальних послуг як:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. [2; 265-270]

Закон України „ Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні ” (від 05.02.1993 № 2998-XII, остання редакція вiд 31.01.2009 на пiдставi 876-17) гарантує забезпечення соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молоді. З часу прийняття закон мав декілька суттєвих змін, які сприяли розширенню сфер та засобів працевлаштування молоді. Закон регламентує створення і діяльність молодіжних центрів праці в якості альтернативних установ Державним центрам зайнятості. Також, з метою вторинної зайнятості молоді, особливо, учнівської та студентської, визначено правовий статус молодіжних трудових загонів. Однак згаданий законодавчий акт залишає невирішеним питання рівного забезпечення випускників державних та приватних освітніх закладів першим робочим місцем. Зберігається квота на основі державного замовлення.

Відповідно до пункту 2 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1996 року, статус молодого фахівця мають випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу протягом 3 років з моменту укладення ними трудового договору із замовленням [21; 460].

Указом Президента України " Про заходи по реформуванню системи підготовки спеціалістів і працевлаштування випускників вищих навчальних закладів " встановлені три способи фінансового забезпечення підготовки фахівців вищими навчальними закладами: за державним замовленням, за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб та за рахунок власних коштів учня.

Відповідно до джерела фінансування визначається і сектор народного господарства, де молодий фахівець буде працевлаштований. Особи, які навчалися за державний рахунок, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються відпрацювати не менше 3 років; коли за рахунок коштів відповідних юридичних і фізичних осіб визначається угодою між ними, якщо ж за власні кошти самі обирають місце працевлаштування [2; 335-336].

Працевлаштування молодих фахівців здійснюється на основі Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти України.

Випускники, які навчаються за держзамовленням укладають угоду згідно і и кою зобов'язані відпрацювати за місцем призначення не менше 3 років. Розірвання угоди допускається лише з поважних причин, передбачених штатом. Законодавчо забезпечено й розвиток альтернативних форм задіяності молоді на ринку праці. Однією з таких форм є підприємництво. Проте цей напрям потребує вдосконалення. Соціологічне дослідження молоді „Молодь Україні: червень 2007 р.”, проведене Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді, відзначає неготовність молоді розпочати власну справу. Підприємницьку діяльність та власний бізнес не цікавить 48% опитаних. 33% респондентів зазначили, що хотіли б стати підприємцями, але їм заважають обставини. Лише 7% опитаної молоді визнали себе підприємцями. Серед перешкод на шляху відкриття власного бізнесу молодь назвала: відсутність первинного капіталу та недоступність кредитів – 58% респондентів; високі податки – 36%; складна економічна і політична ситуація – 23% опитаних. [10; 15]

Недоліки законодавчого забезпечення працевлаштування молоді:

відсутність чітких напрямів вирішення працевлаштування молоді, яка не має освіти;

недостатній рівень зацікавленості потенційних роботодавців у забезпеченні робочих місць для молоді, через відсутність законодавчо закріпленої системи стимулювань роботодавців у сприянні працевлаштуванню молоді;

відсутність дієвих механізмів підтримки молоді у започаткуванні власного бізнесу.

Таким чином, молодіжна політика має розгалужене законодавство, яке гарантує право молоді займати важливе місце в суспільстві. Проте нормативно-правове забезпечення практично є несистематизованим, що ускладнює його застосування. Існує потреба оптимізації механізмів реалізації цих законодавчих гарантій у молодіжній сфері відповідно до сучасних реалій.