17. Загальна хар-ка клеючих матеріалів

Клеї – це розчини органічних полімерів, здатні склеювати різні тіла між собою.

Основою клею є полімерний клеючий матеріал.

Крім того, до складу клею можуть входити наповнювачі ; пластифікатори; ініціатори; каталізатори; отвержувачі; плівкоутворююча речовина (синтетичні смоли, каучуки). Найважливішими властивостями клеїв є клеюча здатність та життєстійкість. Клеюча здатність характеризується властивостями клею прилипати до поверхні іншого матеріалу і міцно утримуватися на ній. Життєздатність- це час з початку приготування клею до моменту втрати їм клеючої здатності.

Класифікуються клеї на:

• природні (тваринні, рослинні й мінеральні; синтетичні);

• смолярні та гумові ;

• оборотні (термопластичні) і необоротні (термостабільні) відносно нагрівання;

• холодного та гарячого склеювання (за умовами отвердіння);

• конструкційні, силові та несилові (за призначенням) конторські (канцелярські); для шпалер, диривини, тканин, універсального застосування.

Клеї тваринного походження поділяються на колагенові та казеїнові.

Колагенові клеї – це мезуровий і кістковий. Мезуровий – столярний- одержують змезурий обрізків шкур, які є відходами боєнь і консервних заводів. Кістковий – готують з кісток тварин. Колагеновий клей випускають у вигляді плиток , а також подрібленим. Основна його позитивна якість – висока мийність клейового шва, але водостійкість у цих клеїв недостатньо висока. Застосовують для склеювання деревини, виготовлення клейових фарб.

Казеїновий клей – отримують з білка казеїну, виділеного із знежиреного молока за допомогою кислот. Він дає більш водостійку клейову сполуку, ніж колагенові, але при тривалому стиканні з водою клейовий шов втрачає міцність.

Клеї рослинного походження залежно від виду клеючої речовини поділяються на дві групи:

• на основі крохмалю;

• на основі ефірів целюлози.

На основі крохмалю розрізняють крохмальні і декстринові клеї. Це клеї дешеві,

мають добру клеючу здатність, але не водотривкі і підлягають джії бактерій і плісняви (повинні зберігатися в сухому приміщенні).

Клеї на основі ефірів целюлози в основному представлені нітроцелюлозними, які випускаються в рідкому вигляді, готовими до використання.

Ці клеї дають більш водостійкий клейовий шов, ніж клеї на основі крохмалю. Недоліком цих клеїв є горючість.

Синтетичні клеї виготовляють на основі синтетичних смол і каучуків. Це перспективна группа клеїв, які витисняють природні клеї. Ці клеї не мають таких суттєвих недоліків, властивих природним клеям, як низька водостійкість і грибостійкість.

Характеризуються високою хімічною стійкістю; міцністю; універсальністю застосування; хорошою розчинністю в розчинниках.Застосовують для технічних потреб.

Особливу групу синтетичних клеїв становлять універсальні клеї БФ. Б- смола бутвар; Ф- фенолформальдегідна смола.

У продаж надходять два типи клею БФ-2 – для склеювання металів, фарфору, пластмас та БФ-6, який містить велику кількість пластифікуючих речовин, використовується для склеювання виробів зі шкіри і тканин.

18. заг. Хар-ка лакофарбових матеріалів

Лакофарбові матеріали належать до групи плівкоутворюючих. При нанесенні в рідкому стані вони утворюють плівки, які після їх виси­хання називають покриттям.

Лакофарбові товари широко використовують у народному господар­стві для отримання захисних і декоративних покриттів, які захища­ють металеві вироби від корозії, дерев"яні - від гниття, надають багатьом товарам гарного зовнішнього вигляду.

. Такі важливі властивості лакофарбових то­варів, як в"язкість, швидкість висихання, довговічність, зумовлені в основному якістю плівкоутворюючої речовини.

Лакофарбові матеріали класифікуються: - за складом; - за плівкоутворюючою речовиною (смоляні, ефіроцелюлозні, нітроцелюлозні, етилцелюлозні і масловмісні бітумні та кані­фольні).

Оліфи. Оліфами називають маслянисті рідини, отримані перероб­кою рослинної олії та інших органічних сполук. Напівнатуральні оліфи містять органічні розчин­ники, за допомогою яких регулюють їх в"язкість. Основною сировиною для оліф є рослинна олія

Залежно від застосувуваної сировини і способу виробництва оліфи можуть бути: натуральними і напівнатуральними.

Натуральні оліфи: ущільнені – на основі висихаючої рослинної олії, досить тверді, водостійкі, та блискучі плівки; комбіновані – отримують варінням спеціально підібраної суміші рослинної олії або змішуванням ущільнених оліф з рослинною олією; алкідні – розчини пліфталевих смол, модифікованих рослинною олією.

Лаки - це розчини плівкоутворюючих речовин у легких органіч­них розчинниках.

Лаки за призначенням: для внутрішнього оздоблення; для оздоблення меблів; для обробки шкір; для зовнішніх робіт; для художніх робіт.

Основною класифікацією лаків є їх групування за видом плівкоутворювача на чотири групи: масляні; смоляні; нітроцелюлозні; ас­фальтобітумні.

Масляні лаки являють собою розчини різноманітних смол і рос­линної олії.

Властивості лаків залежать від співвідношення (за вагою) масла і смоли в плівкоутворюючій основі лаку. Чим більше витрачається мас­ла, тим більш еластична й атмосферостійка плівка, яка, проте, має при цьому меншу твердість і блискучість.

Смоляні лаки є розчинами природних і синтетичних смол в орга­нічних розчинниках. Ці лаки висихають значно швидше ніж масляні, оскільки повне висихання досягається вже при випаровуванні легких розчинників.

Нітроцелюлозні лаки є розчинам нітроцелюлози час­тіше зі смолами і пластифікаторами у суміші легких розчинників (ацетон) Переваги: висока швидкість висихання водостійкість; твердість і міцність плівки.

Асфальтобітумні - це розчини чорното кольору природних або штучних, бітумів у бензині, скипидарі та ін. Переваги: висока вологостійкість; хімічна стійкість. Недоліки: недостатньо світло- та теплостійкі.

Фарбувальні суміші (фарби) - це суспензії пігментів у плівкоутворюючих речовинах.

Пігменти - це мінеральні та органічні фарбувальні речовини, нерозчинні у воді, органічних розчинниках і плівкоутворюючвх речо­винах. Укривистість - здатність пігменту при розтиранні з плівкоутворюючими матеріалами і нанесенні фарби рівним шаром робити невидимим колір поверхні, що фарбується. Маслоємність - визначається кількістю масла /в грамах/, необхідно­го для затирання 100 г пігменту. Окрім вказаних вище властивостей дня пігментів важливі їх світлостійкість, хімічна стійкість, отруйність, густина.

19 .Заг. хар-ка деревинних матеріалів

матеріали, які повністю або частково виготовлені з деревини – деревинні матеріали. Їх поділяють на: лісоматеріали і деревинні композиційні матеріали (рис. 1). Лісоматеріали – це матеріали із деревини, що зберегли її природну фізичну структуру і хімічний склад. Тобто, це натуральна деревина без будь-яких змін. ДКМ – це матеріали, що отримуються шляхом оброблення натуральної деревини тиском при підвищених температурах, просочуванням хімічними речовинами, склеюванням тощо. Тобто, це матеріали із деревини, під час оброблення якої змінюється її природна фізична структура і хімічний склад. Ці два види деревинних матеріалів розрізняють залежно від будови деревини у кінцевому продукті. 

Колоди і кряжі отримують із спиляних дерев після очищення від гілок і розділення стовбура поперек на частини потрібної довжини. Колоди можуть використовуватися: як самостійні вироби (після обкорювання) у будівництві промислових і житлових будівель, як опори і стовпи для повітряних ліній зв’язку і ліній електропередачі, кріпильний матеріал для підземних робіт (рудникові стійки), огорожа територій тощо; як сировина для лісопильної, деревообробної, фанерної, сірникової, тарної, целюлозно-паперової лісохімічної та інших промисловостей. Кряжі – для виготовлення спеціальних видів деревинних матеріалів. Лісопильна і деревообробна промисловості з лісоматеріалів виготовляють пиломатеріали (бруси, бруски, шпали, дошки, заготовки та ін.), колоті лісоматеріали (паркетна фриза, клепка для бочок), різані матеріали (шпон струганий, лущений тощо). Усі вище згадані матеріали мають збережену природну структуру деревини, це – натуральна деревина.

Більшість сучасних ДКМ – це композиції, вироби з яких мають певне поєднання експлуатаційних властивостей, наприклад, деревинностружкова плита, фанера тощо. У всіх випадках – це система різних матеріалів, кожна із складових якої має своє конкретне призначення у готовому виробі. Ні шпон, ні клей не можуть виконувати своєї функції незалежно, а у фанері вони використовуються сумісно і повинні розглядатися як єдина композиція. Отже, вираз “композиційний матеріал” містить у новій формі дуже стару і просту думку про те, що сумісна робота різнорідних матеріалів дає ефект, рівнозначний створенню нового матеріалу, властивості якого і кількісно, і якісно відрізняються від властивостей кожного з його складових.