47. Поняття політ ідеології. Фашизм і неофашизм

Політична ідеологія - це система уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.

Структура політичної ідеології є комплексом елементів: ідей, гіпотез, концепцій, теорій, ідеалів, програм політичного розвитку, взятих у взаємозв'язку, які мають певну системність.

Ідеологія має три стадії розвитку. Перша стадія - стадія революційної боротьби, яка передбачає схематично такий цикл: рівень емоцій - рівень ідей - рівень дій. Друга стадія - це післяреволюційне відчуження. Третя стадія - зародження нової ідеології.

Фашизм – ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості. Фашизм зародився на початку ХХ ст. в молодіжному середовищі – спершу як культурно-мистецьке явище, як форма протесту проти наявного на той час буржуазного конформізму. Базою для виникнення фашизму стали вчення Сореля та Ніцше. Як політична течія найповніше реалізується в Італії часів правління Мусоліні та Німеччини за режиму Гітлера. Відмінною рисою фашизму була його антиінтелігентність. Інтелігенція на початку ХХ ст. сприймалася як неодмінний атрибут буржуазного суспільства.

Фашизм - це ідеологія консервативної революції, якому притаманна низка обов’язкових рис: Крайній націоналізм, що має містичний характер, національний солідаризм. Ідея соціально орієнтованої держави, державний патерналізм. Корпоративізм, прагнення законодавчо закріпити структурування суспільства за корпоративно-фаховою ознакою. Орієнтація на традиційні цінності. Віра у конструктивний потенціал політичного насилля. Ідея розширення “життєвого простору” нації. Віра у вождя.

Фашизм у його ідеології та практиці має два основних, хоча й ідеологічно частково протилежних і ворожих різновиди: комунізм та нацизм.

Неофаши́зм — поняття, яке об'єднує деякі сучасні праворадикальні рухи, що є ідейними і політичними правонаступниками розпущених після Другої світової війни фашистських організацій. Неофашисти виявляють схильність до політичного екстремізму, використовують терористичні види діяльності. Найважливіші відмітні риси багатьох неофашистських політичних течій і організацій крайній націоналізм, расизм, критика урядів, що діють в рамках парламентської системи; застосування насильницьких, терористичних методів політичної боротьби. Неофашизм ворожий гуманізму, часто використовує фашистську атрибутику.

48. Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури.

Термін політична культура в політології вперше використав Алмонд. Під політичною культурою розуміється сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи.

Структура політичної культури — це сукупність запитань, спрямованих на отримання такої інформації.

Політична культура має складну багаторівневу структуру, основними компонентами якої є:

• знання про політику, ознайомленість із політичними фактами, інтерес до них;

• оцінка політичних явищ, нормативні судження про те, якою повинна бути влада;

• емоційна сторона політичних позицій;

• загальноприйняті у цьому суспільстві зразки політичної поведінки, які визначають норми прийнятного і необхідного у політичному житті.

На підставі різноступеневого залучення особистості до політичного процесу визначають 3 "чистих" типи політичної культури:

• парохіальний, носії якого відзначаються низьким рівнем зацікавленості в політичних процесах і зазвичай вилучені з них;

• підданський, носії якого беруть участь у політичному житті, але позбавлені будь-якої можливості впливати на загальнообов'язкові політичні рішення;

• культура участі, носії якого повністю залучені до політичного процесу, визначають його перебіг і розвиток.

В історії переважають змішані типи, які є різними варіантами поєднання базових типів.