
- •1.Історія становлення науки про політику. Основні напрямки в сучас.Пол-гії.
- •2. Політика як соціальне явище: її сутність і структура
- •Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.
- •Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.
- •Політична думка Стародавнього Риму: «змішана» форма державного устрою Цицерона.
- •Політична думка Середньовіччя: церква та держава в політичних концепціях Фоми Аквінського та Марсилія Падуанського.
- •Політична думка Відродження. Політичний реалізм н. Макіавеллі
- •8. Політичні ідеї англійського Просвітництва.
- •9. Політичні ідеї французького Просвітництва
- •11. Політичне вчення м. Вебера
- •12. Соціально-політична доктрина ісламу. Сутність халіфату
- •13. Основні етапи розвитку політичної думки України
- •14. Влада: сутність, структура, ресурси, функції.
- •15. Легітимність влади. Типи легітимного панування.
- •16. Поняття, структура, функції політичної системи суспільства. Модель політичної системи д. Істона.
- •17. Ефективність і стабільність політичної системи.
- •18. Типологія політичних систем.
- •19. Поняття політичного режиму та його типи.
- •20. Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.
- •22. Сутність та головні ознаки демократичного режиму.
- •Сучасні концепції демократії. Теорія поліархії р. Даля.
- •Неопатримоніалізм як тип політичного режиму.
- •25.Характерні риси політичного режиму сучасної України
- •26. Теорія „третьої хвилі демократизації"
- •27. Структурні теорії демократизації. Вплив економіки та релігії на процес демократизації.
- •28.Процедурні теорії демократизації. Модель переходу до демокр д. Растоу.
- •29.Феномен „дефектної демократії”
- •30. Поняття, ознаки, функції держави. Основні концепції походження держави.
- •Федерація як форма державного устрою. Шляхи формування федерацій.
- •32. Унітарна форма державного устрою: сутність та різновиди.
- •33.Республіканська форма державного правління: сутність та різновиди.
- •34.Монархічна форма державного правління: сутність та різновиди.
- •Форма правління в Україні.
- •Сутність правової та соціальної держави
- •Громадянське суспільство та його інститути
- •Парламент як ін.-т представництва та узгодження інтересів.
- •39.Сутність, ознаки та функції політичної партії. Типи партій.
- •40. Різновиди партійних систем.
- •42. Мажоритарна виборча система: сутність, переваги та недоліки
- •43. Пропорційна виборча система сутність, переваги та недоліки.
- •44. Поняття політ ідеології. Лібералізм і неолібералізм як політичні ідеології.
- •45. Поняття політ ідеології. Консерватизм і неоконсерватизм як політичні ідеології
- •46. Поняття політ ідеології . Соціал-демократична ідеологія
- •47. Поняття політ ідеології. Фашизм і неофашизм
- •48. Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури.
- •49. Поняття політичного лідера. Типи політичного лідерства.
- •50. Сутність еліти: концепції в.Парето та г.Моска
- •52. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: політичний реалізм і неореалізм.
- •53. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: неолібералізм.
- •54. Основні підходи до аналізу міжнародних відносин: світ-системна теорія.
47. Поняття політ ідеології. Фашизм і неофашизм
Політична ідеологія - це система уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, політичних партій, громадських рухів та інших суб'єктів політики.
Структура політичної ідеології є комплексом елементів: ідей, гіпотез, концепцій, теорій, ідеалів, програм політичного розвитку, взятих у взаємозв'язку, які мають певну системність.
Ідеологія має три стадії розвитку. Перша стадія - стадія революційної боротьби, яка передбачає схематично такий цикл: рівень емоцій - рівень ідей - рівень дій. Друга стадія - це післяреволюційне відчуження. Третя стадія - зародження нової ідеології.
Фашизм – ідейно-політична течія, що сформувалася на основі синтезу сутності нації як вічної та найвищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості. Фашизм зародився на початку ХХ ст. в молодіжному середовищі – спершу як культурно-мистецьке явище, як форма протесту проти наявного на той час буржуазного конформізму. Базою для виникнення фашизму стали вчення Сореля та Ніцше. Як політична течія найповніше реалізується в Італії часів правління Мусоліні та Німеччини за режиму Гітлера. Відмінною рисою фашизму була його антиінтелігентність. Інтелігенція на початку ХХ ст. сприймалася як неодмінний атрибут буржуазного суспільства.
Фашизм - це ідеологія консервативної революції, якому притаманна низка обов’язкових рис: Крайній націоналізм, що має містичний характер, національний солідаризм. Ідея соціально орієнтованої держави, державний патерналізм. Корпоративізм, прагнення законодавчо закріпити структурування суспільства за корпоративно-фаховою ознакою. Орієнтація на традиційні цінності. Віра у конструктивний потенціал політичного насилля. Ідея розширення “життєвого простору” нації. Віра у вождя.
Фашизм у його ідеології та практиці має два основних, хоча й ідеологічно частково протилежних і ворожих різновиди: комунізм та нацизм.
Неофаши́зм — поняття, яке об'єднує деякі сучасні праворадикальні рухи, що є ідейними і політичними правонаступниками розпущених після Другої світової війни фашистських організацій. Неофашисти виявляють схильність до політичного екстремізму, використовують терористичні види діяльності. Найважливіші відмітні риси багатьох неофашистських політичних течій і організацій крайній націоналізм, расизм, критика урядів, що діють в рамках парламентської системи; застосування насильницьких, терористичних методів політичної боротьби. Неофашизм ворожий гуманізму, часто використовує фашистську атрибутику.
48. Поняття та структура політичної культури. Типи політичної культури.
Термін політична культура в політології вперше використав Алмонд. Під політичною культурою розуміється сукупність індивідуальних позицій та орієнтацій учасників політичної системи.
Структура політичної культури — це сукупність запитань, спрямованих на отримання такої інформації.
Політична культура має складну багаторівневу структуру, основними компонентами якої є:
знання про політику, ознайомленість із політичними фактами, інтерес до них;
оцінка політичних явищ, нормативні судження про те, якою повинна бути влада;
емоційна сторона політичних позицій;
загальноприйняті у цьому суспільстві зразки політичної поведінки, які визначають норми прийнятного і необхідного у політичному житті.
На підставі різноступеневого залучення особистості до політичного процесу визначають 3 "чистих" типи політичної культури:
парохіальний, носії якого відзначаються низьким рівнем зацікавленості в політичних процесах і зазвичай вилучені з них;
підданський, носії якого беруть участь у політичному житті, але позбавлені будь-якої можливості впливати на загальнообов'язкові політичні рішення;
культура участі, носії якого повністю залучені до політичного процесу, визначають його перебіг і розвиток.
В історії переважають змішані типи, які є різними варіантами поєднання базових типів.