3. Політичне вчення Платона: модель ідеальної держави та її викривлення.

Платон є мислителем Стародавньої Греції та автором теорії "ідеальної держави". Основні праці: "Держава", "Закони".

Вчення Платона про державу ґрунтується на його філософських поглядах ідеалістичного напряму. Відповідно, наявні форми держави є лише спотвореними відображеннями деякої ідеальної справедливої держави (якої ніколи не було, але яка повинна виникнути). У залежності від основного принципу, закладеного в державі, вона може бути правильною (монархія й аристократія) або неправильною (тимократія, олігархія, демократія, тиранія).

Ідеальна держава Платона — справедливе, засноване на законах, правління кращих. Її Платон будує за аналогією з людською душею. Трьом началам душі (розумному, вольовому й чуттєвому) в державі аналогічні три суспільних стани — правителів, воїнів і виробників. Справедливість – центральна платонівська ідея - кожна людина має робити лише свою справу, кожна людина повинна бути настільки корисною для держави, наскільки вона спроможна. Якщо держава робить щасливою не одну верству населення, а державу в цілому, то тільки там можна знайти справедливість. Людина та суспільство існують як єдине ціле.

Визначальним началом душі є розумне, а тому філософи, які його втілюють своєю здатністю міркувати, покликані правити в державі. Вольове начало душі й захисне начало в державі втілюється у воїнах, які захищають державу і підкоряються філософам. Нарешті, розумне й вольове начала управляють началом чуттєвим, яке за своєю природою керується інстинктами, розпустою, жагою до багатства. Перехід до іншого стану не виключений. Раби вважаються засобом праці і не відносяться до якогось стану.

Єдність у державі забезпечується через контроль шлюбу філософами, відсутність сім’ї та приватної власності. Філософи та воїни не мають ні приватної, ні особистої власності, бо вона заважатиме їм вершити державні справи на засадах справедливості.

Будь-яке нововведення в державі буде для неї гіршим, адже не можна покращити ідеальне, філософи мають зберігати ідеальний устрій держави.

У праці «Закони» Платон представляє переосмислює свою модель держави, через недосконалість людської натури така держава не може бути існувати. Звідси посилюється роль закону, виховання і передбачається жорстка регламентація життя громадян.

В ідеалізованій Платоном державі чітко прослідковуються ознаки тоталітаризму.

3. Політичне вчення Аристотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою.

У Стародавній Греції державність виникла у формі полісів - окремих міст-держав. Арістотель своє політичне вчення виклав головним чином у роботах «Політика» та «Афінська політія».

Люди можуть жити тільки в суспільстві, в умовах політичної системи, так як людина за своєю природою істота політична. Політика визначається як наука про те, як найкращим чином організувати спільне життя людей у державі та досягти вищого блага. Мета політики - справедливе благо. Держава - це спілкування подібних один одному людей заради досягнення можливо кращого життя. Докладно розбирав існуючі форми держави.

Форму держави Арістотель характеризував як політичну систему, що визначається верховною владою в державі.

Арістотель розрізняє правління одного, правління небагатьох і правління більшості, а форми правління поділяє на правильні і неправильні. У правильних формах правителі мають за мету спільне благо, а в неправильних своє особисте благо.

Арістотелем були виділені три правильні форми (монархія, аристократія і політія) і три неправильні (тиранія, олігархія і демократія). Найкраще держава - це таке суспільство, яке досягається за посередництвом середнього елемента. Політія - «середня» форма держави. Держава, що складається з «середніх» людей, буде мати і найкращий державний лад.

Аристотель виділяє 5 складових держави:

Народ — селяни, які виготовляють продукти харчування

Ремісники — створюють знаряддя праці

Торговці— займаються обміном і розподілом товарів

Чиновники — раціонально управляють державою

Воєнні — захищають державу

Арістотель також висуває ідею поділу влади в державі на три частини:

-законодавчий орган, що відає питаннями війни, миру, союзів і страт. - Посадовий орган - Судовий орган