35. Форма правління в Україні.

Вищим органом державної влади в Україні є глава держави – Президент, орган законодавчої влади – Верховна Рада, орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів і вищі суди. Форму державного правління в Україні Конституція визначає і проголошує її республікою. Та чи інша форма республіканського правління – президентська, парламентарна чи змішані – в Конституції не визначається. Висновок можна зробити на основі аналізу повноважень вищих органів державної влади.

У 1996 році українська форма правління характеризується як президентсько-парламентська республіка. Президент обирається громадянами України на основі виборчого права шляхом голосування строком на п'ять років. Він є главою держави і виступає від його імені. Єдиним законодавчим органом в Україні визначається її парламент – Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів, які обираються на основі виборчого права шляхом таємного голосування. При формуванні уряду компетенція Верховної Ради і президента України поділяються і мають характер противаг, що утруднює узурпацію влади в одних руках. Верховна Рада України має право усунути Президента України з поста в порядку особливої процедури, а Президент України має право на прийняття заходів щодо Верховної Ради України. Парламент має право розглядати й затверджувати програму дії уряду та прийняття резолюції недовіри урядові, що є наслідком його відставки.

з 2004 по 2010 роки – форма правління характеризується як парламентсько-президентська. До повноважень Верховної Ради України належить: призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра, Міністра оборони, Міністра закордонних справ, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України.

З 2010 – президентсько-парламентська форма правління. Президент призначає позачергові вибори до ВР, призначає за згодою ВР Прем’єр-міністра,  припиняє повноваження ВРУ, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

35. Сутність правової та соціальної держави

Правова держава - демократична держава, організація і діяльність якого засновані на праві і пов'язані з правом, де створені умови для найбільш повного забезпечення природних і невідчужуваних прав людини.

У правовій державі забезпечується верховенство права і реалізуються: права і свободи людини; загальна рівність перед законом; принцип поділу влади; вирішення конфліктів через справедливий суд. Специфічні ознаки правової держави: верховенство і панування права в широкому розумінні і закону у вузькому розумінні; принцип розподілу влад; пріоритет прав і свобод особистості. Права існують не лише у особистості, але і у колективу, у суспільства, держави; соціальна захищеність; соціальна справедливість; чітке розмежування функцій держави і суспільства; створення антимонополістичного механізму, який унеможливлює зосередження владних повноважень в певній ланці або інституті; встановлення і здійснення суверенності державної влади; формування суспільством на основі норм виборчого права законодавчих органів і контроль за формуванням і втіленням законодавчої волі в законах; відповідність внутрішнього законодавства загальноприйнятим нормам і принципам міжнародного права; взаємна відповідальність держави і особи; наявність громадянського суспільства. Громадяни мають права та обов'язки. Сучасна концепція правової держави передбачає також забезпечення прав меншості та неможливість диктатури більшості.

Соціальна держава - політична система, перерозподіляються матеріальні блага відповідно до принципу соціальної справедливості заради досягнення кожним громадянином гідного рівня життя, згладжування соціальних відмінностей і допомоги тим, хто цього потребує. Соціальна держава - це правова держава розвиненого цивільного суспільства, що , з'єднуючи у своїй діяльності принципи волі й рівності, соціальної справедливості, надкласовості, реально забезпечує соціально-економічні права людини. Соціальна держава нівелює невиправдані соціальні розходження, забезпечує гідні умови існування своїх громадян, соціальну захищеність населення, беручи участь у виробництві й розподілі економічних благ, воно втручається у вільну економічну діяльність. Соціальна держава сприяє формуванню в країні «середнього класу».

Соціальна держава й правова держава - єдине ціле в тому розумінні, що соціальна держава це сторона правової держави, тобто держави реальних прав людини, серед яких є соціально-економічні права, забезпечення реальності яких - завдання соціальної держави.