19. Поняття політичного режиму та його типи.

Політичний режим - це сукупність методів і заходів здійснення політічної влади.

Кермонн під політичним режимом розумів сукупність елементів ідеологічного, інституційного і соціологічного порядку, які сприяють формуванню політичного управління даної країни.

За Дюверже політичний режим - це структура правління, тип людського суспільства, що відрізняє одну соціальну спільність від іншої.

Даль виділяє три типи режимів: гегемонія, поліархія і змішаний режим. Гегемонії відрізняються вкрай низьким ступенем залученості громадян у політичний процес, не забезпечуючи для цього будь-яких інституціональних можливостей. Поліархії навпаки представляють режими, що забезпечують громадян всією повнотою участі в політичній діяльності. Гегемонії і поліархії - скоріше ідеальні типи, ніж реально існуючі режими. Вони зустрічаються в реальній політиці, але ще більш часті змішані режими, що представляють собою самі різні варіанти перетину виділених критеріїв.

До 60-х років XX ст. найчастіше використовувалася класіфікацію Вебера, який поділяв також їх на демократичні та недемократічні. На початку 60-х років американський політолог Бжезінській, використав висновки Даля про багатополярність влади і про те, що жодним держава не досягла демократії, вірізнів тоталітарній режим.

Найпошіренішою є трічленна класифікація режімів на:

• тоталітарні; - авторитарні; - демократичні.

20. Тоталітарний режим: сутність, ознаки, різновиди.

Тоталітаризм – це своєрідний спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством. Термін «тоталітарний» вживається для позначення державного ладу, який здійснює повний контроль над усіма сферами суспільного життя та особистим життям громадян, спираючись при цьому на систематичне використання насильства.

Отже, тоталітаризм як тип політичного режиму має такі риси:

- наявність розгорнутої ідеологічної доктрини, яка охоплює всі життєво важливі сторони людського буття, якої дотримуються всі. - єдина масова партія, як правило, очолювана однією людиною, лідером харизматичного складу. - система терористичного поліцейського контролю. –технологічно обумовлений і майже всеосяжний контроль партії над усіма засобами масової комунікації та інформації. - контроль над усіма збройними силами. - централізований контроль над всією економікою і керівництво нею за допомогою бюрократичної координації.

Різновіді:

- комунізм більшою мірою, ніж інші різновиди, виражає основні риси цього ладу, оскільки припускає повне усунення приватної власності і, отже, всякої автономії особистості, абсолютну владу держави. Ідеалом комунізму було досягнення «світлого майбутнього».

- італійський фашизм тяжів не стільки до радикального будівництва нового суспільства, скільки до відродження італійської нації і величі Римської імперії, встановленню порядку, твердої державної влади. Фашизм претендує на відновлення або очищення "народної душі", забезпечення колективної ідентичності на культурному або етнічному ґрунті, ліквідацію масової злочинності.

-націонал-соціалізм відрізняє, перш за все, його націоналістична ідеологія з потужним компонентом антисемітизму, проповіддю чистоти нордичної, арійської раси і культом сили, принциповий елітаризм, межував із зневагою до мас, також йому характерний консерватизм, оккультизм, традиційні національні цінності.

21. Авторитаризм

Одним з найпоширеніших в історії політичних режимів є авторитарний. За своїми характерними рисами він займає проміжне положення між тоталітаризмом і демократією.

Авторитаризм – політичний режим, за якого необмежена влада сконцентрована в руках однієї особи чи групи осіб. Така влада не допускає існування політичної опозиції, але зберігає автономію особи і суспільства в усіх неполітичних сферах.

Риси:

1. Автократизм – невелика кількість носіїв влади.

2. Необмеженість влади – її не підконтрольність громадянам.

3. Монополізація влади і політики – недопущення політичної опозиції та конкуренції.

4. Відмова від тотального контролю над суспільством – невтручання в неполітичні сфери, перш за все економіку.

5. Опора на силу. Авторитарний режим має достатньо сили щоб в разі необхідності примусити громадян до повинування.

6. Рекрутування політичної еліти шляхом введення до складу виборчого органу нових членів призначенням зверху.

Типи авторитарних режимів:

• Однопартійні системи - комуністична партія в Китаї

• Військові режими – режим Стреснера в Парагваї, режим Піночета в Чілі

• Режим особистої влади – Румунія при Чаушеску, Іспанія при Франко

• Бюрократично-олігархічні режими – Колумбія в 1957

• Традиційні абсолютистські монархії – Непал до 2007, Саудівська Аравія

• Теократичні режими – в Ірані після 1979, у Ватикані.

Переваги авторитаризму: висока спроможність забезпечувати політичну стабільність і суспільний порядок, мобілізувати суспільні ресурси на вирішення визначених завдань, а також вирішувати задачі, пов’язані з виходом країни з кризи.