О снови педагогічної майстерності

Зміст навчального матеріалу, що виноситься на державну атестацію відповідає діючим програмам з курсів «Основи педагогічної майстерності» і «Педагогічні технології: теорія та практика», які розроблені і апробовані кафедрою педагогічної майстерності та менеджменту протягом багатьох років і затверджені відповідним чином.

Логіка змісту базового навчального матеріалу, що підлягає діагностиці в процесі державної атестації, побудована на охопленні і взаємозв’язку трьох головних модулів курсу професійної майстерності майбутнього вчителя, до яких відносяться:

А) майстерність управління собою у педагогічній взаємодії;

Б) майстерність педагогічної взаємодії;

В) майстерність володіння сучасними педагогічними технологіями.

Поняття педагогічної майстерності як комплексу якостей особистості вчителя, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійно-педагогічної діяльності. Педагогічна майстерність як система. Критерії педагогічної майстерності. Діяльнісний характер педагогічної майстерності. Поняття і структура професійно-педагогічної діяльності. Педагогічна діяльність як «мета-діяльність». Засоби педагогічної діяльності. Особистість педагога як головний інструмент праці вчителя. Комплекс професійних вимог до особистості вчителя майстра: педагогічна гуманістична спрямованість особистості, професійна компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка. Педагогічна задача як ланка педагогічної майстерності.

Педагогічна техніка в діяльності вчителя. Поняття педагогічної техніки вчителя. А. С. Макаренко і В. О. Сухомлинський про значення педагогічної техніки, необхідність і можливості оволодіння нею. Педагогічна техніка як система прийомів організації поведінки вчителя, її компоненти. Взаємозв’язок зовнішньої і внутрішньої техніки вчителя. Внутрішня техніка вчителя як система прийомів управління психічним станом педагога, його робочим самопочуттям. Способи управління психічним станом учителя. Зовнішня техніка вчителя як здатність управляти мовленням, мімікою, пантомімікою, поставою. Естетична виразність зовнішнього вигляду вчителя. Невербальна культура вчителя.

Поняття про професійне мовлення вчителя. Роль мовлення вчителя у педагогічній взаємодії. Труднощі і помилки у мовленні вчителя, їх психолого-педагогічні наслідки. Різновиди усного мовлення вчителя у педагогічній взаємодії: діалог, монолог, полілог. Функціонально-стилістичні особливості усного мовлення у різних ситуаціях спілкування з учнями. Майстерність володіння мовленням – інструмент педагогічної взаємодії. Техніка мовлення вчителя. Культура і виразність педагогічного мовлення. Розповідь вчителя як модель педагогічної діяльності. Види розповіді. Показники майстерності розповіді вчителя: вміння управляти собою і увагою слухачів, вміння будувати інформаційно наповнений і педагогічно доцільний зміст виступу, володіння виразним мовленням.

Спілкування вчителя з учнями як складова частина педагогічної діяльності. Поняття педагогічного спілкування, його сторони: комунікативна, перцептивна, інтерактивна. Поліфункціональность педагогічного спілкування: обмін інформацією і співпереживанням, пізнання особистості і самоствердження, організація взаємодії. Характер педагогічного спілкування: функціонально-рольове й особистісно-орієнтоване, їх взаємозв’язок у педагогічній діяльності. Структура педагогічного спілкування: моделювання, початковий етап, управління спілкуванням, аналіз і моделювання нової системи взаємодії. Діалогічне педагогічне спілкування, його ознаки: особистісна рівність, відкритість і довіра партнерів; домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів; модальність висловлювання і персоніфікація; поліфонія взаємодії і надання вчителем розвиваючої допомоги; двоплановість позиції педагога.

Індивідуальна бесіда як модель діалогічної взаємодії, її роль у педагогічній діяльності. Структура спілкування у процесі бесіди, майстерність організації взаємодії на окремих її етапах. Характеристика вербальних і невербальних засобів взаємодії в бесіді. Зворотній зв’язок у спілкуванні: рефлексивне і не рефлексивне слухання. Вибір учителем позиції у бесіді: рівноправної, коли домінує ініціатор бесіди, коли ініціатор бесіди спонукає партнера взяти на себе ініціативу. Рольові позиції педагога у контакті: позиція «Дорослий», позиція «Батько», позиція «Дитина» і позиція неучасті. «Прибудови» і «добудови» у контакті педагога з дітьми, батьками й колегами, їх значення у налагодженні співпраці.

Поняття бар’єру у педагогічному спілкуванні як перешкоди, що заважає встановленню оптимального контакту у взаємодії. Види бар’єрів: фізичні, соціальні, гностичні або смислові, естетичні, емоційні. Шляхи і засоби подолання бар’єрів. Стилі спілкування вчителя зі школярами як вияв характерних особливостей педагогічної взаємодії. Ставлення педагога до вихованців і техніка керівництва як основа стилю спілкування вчителя: спілкування як спільна творчість, як дружнє ставлення, загравання, залякування, дистанція. Вплив стилю спілкування на характер взаємодії. Стилі педагогічного керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний. Моделі спілкування педагога за класифікацією В. А. Кан-Калика.

Педагогічний такт як міра педагогічно доцільного впливу вчителя на учнів, вміння встановлювати продуктивний стиль спілкування. Такт і культура спілкування вчителя. Умови опанування педагогічним тактом. Такт і тактика поведінки вчителя. Педагогічний контакт як досягнення взаєморозуміння, спільних поглядів і взаємодії у вирішенні педагогічних завдань. Ознаки психологічного контакту із співрозмовником: контакт очей; єдність оцінних суджень; наявність емоційного резонансу; згода з основними змістовими компонентами взаємодії; прийняття висловлювань та емоційного стану співрозмовника як значущих; взаємне особистісне прийняття, відкритість тощо. Види професійно-педагогічного контакту (емоційний і діловий) та умови забезпечення його в бесіді: прийняття партнера; розуміння його особистісних виявів і співвіднесення їх з обраною роллю; інтерес до навчальних, ділових, особистісних проблем партнера; створення почуття «ми».

Інтерактивний компонент педагогічної взаємодії. Навіювання і переконування – способи взаємодії в педагогічній діяльності. Умови ефективності переконування. Психологічний механізм і види навіювання, що використовуються в педагогічній діяльності. Поняття прийому педагогічної взаємодії. Сутність, умови використання та класифікація гальмівних і стимулюючих прийомів за Е. Ш. Натанзон. Способи забезпечення етичного захисту вчителя й учнів у конфлікті.

Педагогічна технологія як науково-практична галузь, що розробляє шляхи та способи навчання і виховання і як система принципів, алгоритмів, регуляторів організації навчально-виховного процесу. Рівні педагогічних технологій: загально педагогічні, предметні, локально-модульні. Класичні та альтернативні технології; інноваційні технології, технології авторських закладів освіти. Основні якості сучасних педагогічних технологій, критерії технологічності: концептуальність, системність, керованість, ефективність, відтворюваність. Класифікація педагогічних технологій. Структура педагогічної технології: концептуальна частина, змістовна частина, процесуальна частина. Педагогічна технологія і педагогічна майстерність.

Особистісно орієнтований підхід до навчання і виховання. Аспекти особистісно орієнтованої педагогічної технології: біологічний, психологічний, педагогічний та соціальний, їх сутність і взаємозв’язок. Принципи особистісно-орієнтованих технологій навчання: суб’єктності, діагностики, оптимальності, взаємозалежності, фасилітації, креативності, доповнення, варіативності, самоорганізації.