2.3.3 Розрахунок кількості виробничих працівників і розподіл їх по робочим місцях і постах

Для розрахунку числа постів ПР використовується річний обсяг постових робіт ПР, так як число впливів по ПР невідомо. Тому необхідно враховувати втрати робочого часу, зв'язані з переходом працюючих на інші пости, а також із-за вимушених простоїв автомобілів в очікуванні ремонту на постах деталей, вузлів і агрегатів, знятих з автомобіля.

де Т_прр – річний об'єм робіт виконуємих на постах ПР, береться з попередніх розрахунків, люд-год.;

Ф_п – річний фонд часу поста, год.;

Д_рр – число робочих днів у році;

Т_зм – кількість годин в робочій зміні, год.;

Р_п – число одночасно працюючих на посту, приймається в залежності від типу рухомого складу, згідно норм проектування ОНТП-АТП-СТО – 80, Р_п=2 чол.;

С – число змін;

η_п – коефіцієнта використання робочого часу поста, η_п =0,80;

φ – коефіцієнт нерівномірності поступання автомобілів на пости, φ=1,2.

2.3.4 Вибір обладнання потокової лінії

Технологічні обладнання для ТО-2 занесені в додатку В.

Кількість основного обладнання визначається або по трудомісткості робіт і фонду робочого часу обладнання або по ступеню використання обладнання і його продуктивності.

Визначається кількість одиниць основного обладнання розрахунковим методом по трудомісткості:

2.3.5 Розрахунок площі ТО-2

Планувальне рішення зон ТО і ПР розробляється з урахуванням вимог СНІП 2-93-74. Для розрахунку площі дільниці потрібно збити в загальну суму площу всього обладнання яке використовується в дільниці та врахувати відстань між обладнанням, щоб його вистачало для вільного переміщення працівників на території дільниці.

2.3.5.1 Площа приміщень для виконання ремонту і зберігання автомобілів.

де F – площа зони поточного ремонту м²;

f – площа горизонтальної проекції автомобіля, м² ;

Кп – коефіцієнт щільності розставляння автомобіля або устаткування, значення для виробничих дільниць([3] таблиця2.22,стор.21). Для дільниці ПР, Кп=3,5-4.

Х-кількість постів ПР або місць зберігання автомобілів.

2.3.6 Вибір методу організації робіт

Головними напрямками здійснення організації робіт є:

• покращення умов праці: механізація важких і трудомістких робіт, створення санітарно-гігієнічних і безпечних умов праці, введення раціональних режимів роботи і відпочинку;

• покращення організації робочих місць і виробничих дільниць, планомірне їх обслуговування, забезпечення необхідними інструментами і матеріалами;

• введення нових прийомів та методів праці, вивчення та розповсюдження набутого досвіду;

• підвищення культурно-технічного рівня працюючих;

• здійснення матеріального і морального стимулювання;

• зміцнення виробничої дисципліни;

^{На даній дільниці використовується метод спеціалізованих бригад. Спеціалізовані бригади формують із робітників різних професій і кваліфікацій, в даному випадку із слюсарів четвертого розряду. Спеціалізовані бригади можуть обслуговувати закріплені і незакріплені за ними автомобілі.}

^{Залежно від обсягу виконуваних робіт для кожної бригади планується свій штат і фонд заробітної плати. Продуктивність праці робітників спеціалізованих за видами робіт бригад значно вища від комплексних.}

^{Онак результати роботи спеціалізованих бригад не можна оцінювати за затратами і простоями автомобілів, оскільки зміст і трудомісткість робіт при}

^{ТО-1 і ТО-2 та матеріалів, потрібні для їх виконання, науково обгрунтовані і регламентовані. Тому зниження експлуатаційних затрат можливе лише в дуже малих обсягах.}

^{Робітники, спеціалізовані за окремими групами робіт мають вищу продуктивність праці. Роботу таких бригад можна оцінювати за простоями і затратами автомобілів, тобто за кінцевим результатом праці. Є заінтересованість робітників у поліпшенні використання робочого часу, оскільки за рахунок цього можна скоротити простої автомобілів і отримувати більшу заробітну плату і премію. Така організація праці повною мірою відповідає}

^{бригадній формі організації і стимулювання праці за кінцевими результатами роботи.}