48 Порядок оцінки та обліку браку та визначення втрат від браку

Оцінка браку

Методи оцінки в забракованої продукції бухгалтерському обліку залежать від ступеня її придатності та місця виявлення браку.

Оскільки бракована продукція є одним з видів запасів підприємства, при її оцінці слід керуватися нормами П(С)БО 9 «Запаси», в пункті 10 якого чітко визначено: «Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

У свою чергу пунктом 11 П(С)БО 16 встановлено, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

– прямі матеріальні витрати;

– прямі витрати на оплату праці;

– інші прямі витрати;

– загальновиробничі витрати.

собівартість внутрішнього остаточного браку визначається, як правило, виходячи з фактичних витрат (основних витрат, включаючи відповідну частку загальновиробничих витрат). В окремих випадках з метою спрощення калькуляційних розрахунків на підприємствах з великою номенклатурою виробів і напівфабрикатів (деталей) допускається оцінювання забракованої продукції виходячи з нормативних (планових) витрат, що не суперечить нормам П(С)БО.

На відміну від собівартості остаточного браку собівартість внутрішнього поправного браку складається з:

– вартості сировини, матеріалів і напівфабрикатів, витрачених на виправлення дефектної продукції;

– витрат на заробітну плату, нараховану виробничим робітникам за операції з виправлення браку, з відрахуваннями на соціальні заходи;

– відповідної частки загальновиробничих витрат.

Важливо зауважити, що собівартість власне виробів і напівфабрикатів, які є поправним браком, не включається до витрат на виправлення браку і на рахунку 24 «Брак у виробництві» не відображається.

Що стосується вартості зовнішнього браку, то вона складається з виробничої собівартості продукції (виробів, робіт), остаточно забракованої споживачами, суми відшкодування покупцям витрат, понесених ними у зв'язку з придбанням цієї продукції, витрат на демонтаж забракованих виробів, а також транспортних витрат, спричинених заміною забракованої продукції. Якщо брак поправний, то до вартості зовнішнього браку включаються тільки витрати споживача на виправлення забракованої продукції.

Облік втрат від браку

Бухгалтерський облік і визначення втрат від браку здійснюються бухгалтерською службою підприємства, а оперативно-технічний облік – відділом технічного контролю. При цьому для організації належного обліку втрат від браку і систематизації відомостей про брак на підприємствах установлюється типовий перелік причин браку і його винуватців.

У бухгалтерському обліку для обліку виробничого браку і визначення сум втрат від браку у виробництві призначений рахунок 24 «Брак у виробництві».

По дебету цього рахунка накопичуються витрати:

– щодо виявленого внутрішнього і зовнішнього браку (вартість непоправного, тобто остаточного браку, а також витрати на виправлення браку);

– витрати на гарантійний ремонт і утримання гарантійних майстерних в обсязі, що перевищує норму.

По кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві» відображаються суми, що відносяться у зменшення витрат від браку, і втрати від браку продукції, списувані на витрати діяльності підприємства.

До сум, які відносяться на зменшення втрат щодо браку, відносяться:

– вартість остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю (на нашу думку, такою є чиста вартість реалізації непоправного браку);

– суми, що підлягають утриманню з працівників, які допустили брак;

– суми відшкодувань, отриманих від постачальників недоброякісних матеріалів і напівфабрикатів, що зумовили брак продукції.

Втрати від браку розподіляються щомісяця, тому рахунок 24 «Брак у виробництві» не має сальдо на кінець місяця.

39. Побудова картки аналітичного обліку витрат та її призначення

Картка аналітичного обліку витрат – це регістр бухгалтерського обліку, що за зовнішньою формою є окремим аркушем з відповідними реквізитами, в данному випадку витратами виробництва. З метою зберігання карток та контролю за їх наявністю вони в обов’язковому порядку реєструються. Картка аналітичного обліку витрат відкривається на кожен вид продукції, що виробляється, та на кожний місяць. В картці містяться чотири графи:

• Незавершене в-во на початок місяця (заповнюється перенесенням відповідних даних по статтях калькуляції із відповідної картки аналітичного обліку за попередній період). Графа розділяється на НЗВ за нормою та відхиленням від норм

• Витрати на в-во за місяць (сума фактичних прямих витрат в-ва, із розбивкою витрат на нормативсні та відхилення від норм)

• Списано за місяць на випуск (включає витрати на брак, на товарний випуск, що розраховується по нормативній вартості при врахуванні відхилень). Графа заповнюється за формулою: НЗВпоч+Витрати за міс-НЗВкін.

• НЗВ на кіцець (встановлюється за даними цехів та підрозділів).

За іншим методом, графа „списано на випуск” заповнюється за нормативними цінами а графа „НЗВ на кінець” за формулою: НЗВпоч+Витрати за міс- Списано на товарний випуск. Кожна графа заповнюється в розрізі витрачених матеріалів, прямої оплати праці, загальновробничих витрат, втрат від браку та зворотних відходів. Резельтатом заповнення картки є калькуляція виробничої собівартості.

Картка призначена для деталізації інформації по виробничим витратам за статтями калькуляції та видами продукції. Картка дає можливість проаналізувати нормативні НЗВ та нормативні витрати, і порівняти їх із відхиленнями, а також отриманим результатом.

50 Призначення та склад елементів витрат та статей калькуляцій.

Для забезпечення обліку витрат підприємства в рамках розподілу їх між господарськими процесами, виробництва та видами продукції Планом рахунків передбачено рахунки класів 8 і 9.

Кожне підприємство виходячи із специфіки своєї господарської діяльності вибирає ту іншу сукупність рахунків і закріпляє прийняте рішення наказом про облікову політику.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:

основні витрати;

витрати на обслуговування;

витрати на управління.

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати підприємства поділяють на постійні та змінні.

За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.

П (с) БО №3 “Звіт про фінансові результати” встановлює такий склад економічних елементів операційних витрат, обов’язковий для застосування на всіх підприємствах виробничої сфери:

матеріальні затрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальне страхування;

амортизація;

інші операційні витрати.

Процедура бухгалтерського обліку використання матеріалів залежить від характеру виробництва, порядку подання матеріалів на робочі місця та інших умов, створеного на конкретному підприємстві.

Підставою для віднесення певних сум на рахунки витрат є первинні документи: вимоги, лімітно-забірні карти, акти списання матеріалів, акти приймання робіт, наряди на виконання робіт, розрахунково-платіжні відомості. На підставі даних цих документів складаються розробні таблиці розподілу витрат матеріалів, поворотних відходів, заробітної плати і інших елементів, що становлять собівартість певних видів продукції.

Типова номенклатура калькуляційних статей витрат: Сировина і матеріали;

Поворотні відходи (зі знаком “мінус”, бо вони віднімаються від вартості використаних сировини і матеріалів);

Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати;

Послуги сторонніх організацій, спожиті безпосередньо у виробництві продукції;

Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях (цю статтю можна об’єднати з попередньою);

Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві (основна і додаткова);

Відрахування на соціальні цілі;

Амортизація основних засобів, що експлуатуються безпосередньо в процесі виробництва;

Витрати на підготовку й освоєння виробництва (в частині їх списання зі статті витрат майбутніх періодів);

Витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

Загальновиробничі витрати;

Адміністративні витрати;

Втрати від браку;

Інші виробничі витрати;

Поза виробничі витрати (витрати на збут).