Завдання 3.

1) Не обчислюючи коефіцієнти еластичності, назвіть які види еластичності попиту за ціною у випадках 1, 2, 3.

1) – Одинично-еластичний попит ЕДР=1;

2) – Нееластичний попит ЕДР<1;

3) – Еластичний попит ЕДР>1.

2) Еластичність попиту за ціною показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. Коефіцієнт еластичності попиту за ціною визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту до відсоткової зміни ціни.

ЕДР=(ΔQ/Q)/(ΔP/P)= Відсоткова зміна Q/ Відсоткова зміна Р.

3) Еластичність попиту за доходом покупців показує рівень зміни обсягу иопиту на товар, що досягається внаслідок зміни величини доходу споживача. Коефіцієнт еластичності попиту за доходом покупців визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар Δ QD до відсоткової зміни доходу споживача I.

ЕДІ=(ΔQ/Q)/(ΔІ/І)= Відсоткова зміна QD / Відсоткова зміна І.

4) Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту в точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням QD=a-b*P, або у випадку незначної зміни для нелінійної кривої попиту за формулами Ed=((Q2-Q1)*100%)/((P2-P1)*100%) або Ed=(ΔQ/ΔP)*P1/Q1. Оскільки b є кутовим коефіцієнтом для рівняння, роз’язаного відносно абсциси то –b= ΔQ/ΔP, звідси Ed=-b*(P1/Q1). Ця формула звичайно застосовується для визначення еластичності у точці ринкової рівноваги.

Завдання 4

1. Закон спадної граничної корисності – величина граничної корисності (приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги) має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається.

2. Сукупний продукт (ТР) - це кількість продукції, що виробляється при певній кількості змінного фактора і при незмінності інших факторів.

3. Постійні витрати (FC) – це витрати. Які підприємство має нести, незалежно від обсягів виробленої продукції. До них відносяться: повернення банківського кредиту, сплата страхових внесків, комунальних послуг, орендної плати, витрати на рекламу.

Завдання 5

Товар А		Товар В
кількість, одиниць	Гранична корисність, ютилей	кількість, одиниць	Гранична корисність, ютилей
1	10	1	8
2	8	2	7
3	6	3	6
4	4	4	5
5	3	5	4
6	2	6	3

Споживач має дохід 17 грн. Ціна товару А = 2 грн., а товару В – 3 грн.

1)Яку кількість товарів А і В необхідно придбати для максимізації сукупної корисності?

Згадаємо правило максимізації корисності MUX/ MUY=PX/ PY. Треба знайти таку кількість одного та іншого товарів, ака б задовольняла відношенню 2/3 і виходила за межі бюджету. В нашому випадку першій умові відповідають 2 варіанти: 1) 4 одиниці товару А з граничною корисністю 4 та 3 одиниці товару В з граничною корисністю; 2) 6 одиниць товару А з граничною корисністю 2 та 6 одиниць товару В з граничною корисністю 3. Але так як наш бюджет складає лише 17 грн. підходить тільки перший варіант – 4*2 + 3*3 = 17 грн

2) .

БІЛЕТ № 13.

Завдання 1: 1) Якщо AVC скорочується із зростанням обсягу виробництва , то : 1)MC повинні бути нижчими від AVC.

2) Коли ціна продукту недостатня щоб покрити середні сукупні витрати на його виробництво, то фірма повинна : 1) припинити виробництво якнайшвидше;

3) Монополіст, який максимізує прибуток, буде зменшувати ціну на свій продукт, якщо: 4) граничний прибуток вище граничних витрат.

4) В відповідності з теорією граничного виробництва крива попиту на працю на конкурентному ринку: 3) співпадає з кривою граничного продукту праці у грошовому вимірі;

5) Пропозиція землі : 1) Абсолютно нееластична.

Завдання 2: Покажіть як на основі кривої „ціна – споживання ” побудувати криву індивідуального попиту. Як маючи інформацію про індивідуальний попит окремих споживачів ринку сформувати криву сукупного ринкового попиту. Проілюструвати графічно.

Отже, Якщо товар X коштує менше, споживач збільшує його викорис­тання (X₁, Х₂, Х₃), при цьому споживання товару У залишається не­змінним. Точки дотику кривих байдужості (U₁ , U₂, U₃) до відповід­них бюджетних ліній — точки А, В, С, з'єднавши які, ми отримуємо лінію «ціна — споживання» (РЕР). Вона показує, як реагує спожи­вач на зміну ціни одного із благ. Різновид такого взаємозв'язку, у свою чергу, залежить від пов'язаності благ у споживанні. Крива „ціна – спожив.” показ., як змін. обсяг закупок товару X при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Побудова кривої „ціна – споживання” (РЕР)

Від кривої „ціна – споживання” можна перейти до кривої індивідуального попиту. Для цього потрібно лише замінити на осі ординат позначення : замість витрат на всі інші товари відобразити на ній ціну. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару.

На графіку б ми відклали к-ть спожитих товарів і ціни на них і отримуємо графік індивідуального попиту, який показує що при зниженні ціни к-ть спожитих товарів збільшується.

А от крива ринкового попиту – це крива , яка визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Крива рин-го попиту складається з кривих індивідуального попиту. Ринковий попит – це поп. , який визнач. як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. Крива ринкового поп. характеризує сукупність обсягів товару , на який пред’являється попит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару.

З авдання 3: Проаналізуйте фактори які впливають на зміну положення кривої пропозиції. Які фактори виклик. правостороннє а які лівостороннє зміщення кривої пропозиції.

Сукупність товарів і послуг, запропонованих виробником на ринок, становить пропозицію. Закон пропозиції : при зростанні ціни крива пропозиції буде прямувати вправо вгору , і навпаки , при зниженні ціни крива пропозиції буде прямувати вліво донизу. Це показує позитивну залежність між пропозицією та ціною. Крива пропозиції S₁ відображ. залежність між конкретною ціною і відповід. обсягом запропонованих на ринку товарів. Крива S₂ означає зростання пропозиції , крива S₃ - зменшення. Криві S₂ і S₃ означають зрушення кривої пропозиції.

Окрім ціни, на зміну пропозиції вплив. такі нецінові фактори: - зміни цін на ресурси; - використання сучасних технологій; - зміна розміру податків і дотацій; ціни на інші товари; - кількість продавців. Причиною зрушення кривої пропозиції є витрати на вир-во товару.При необхідності виробити додаткову к-ть продукції на її вир-во будуть потрібні великі додаткові витрати, а це призвод. до підвищ. ціни і зниження пропозиції. Ріст цін на ресурси призведе до зміщення кривої пропоз. вліво. Величина пропоз. залеж. також від рівня конкуренції в галузі. Якщо на р-к виноситься к-ть товару , яка перевищує попит, то виробники починають змагання за покупців, ціни падають.

Завдання 4: Розкрити суть термінів і понять:

а) Взаємозамінні блага – або товари субститути, це товари , які повністю можуть бути замінені один одним з постійним коефіцієнтом заміни; це такі товари для яких ріст ціни одного товару призводить до зростання попиту на інший. Взаємозамінні товари при споживанні можуть замінювати один одного.

б) Ізокванта - це крива , що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

в) Змінні витрати – це вартість змінних ресурсів , що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції , тому ці витрати залежать від випуску продукції.

Завдання 5: Фірма працює на р-ку досконалої конкуренції і максимізує свій прибуток. У короткотривалому періоді техніко – економічні показники фірми такі, що : - за обсягу вир-ва 100 шт. граничні витрати = 30грн і співпадатимуть з середніми змінними витратами; - за обсягу вир-ва 150шт. гранич. витрати = 50 грн. і співпадат. з середніми сукупними витратами; - якщо ринкова ціна становитиме 40грн. то граничні витрати фірми будуть такими ж самими як і граничний доход. Що можна сказати про ефективність функціонув. фірми , її прибутки та тактику поведінки на ринку.

Кількість продукції при якій досягнута рівновага граничного доходу і граничних витрат буде оптимальною для виробництва. Q = 100; MC=30=AVC

Фірма вирішує проблему мінімізації збитків. Їй потрібно відмовитися від вир-ва та шукати шляхи усунення постійних витрат, що в даній ситуації = збиткам.

БІЛЕТ № 14:

Завдання 1: 1) Якщо ціна знижується , а обсяг попиту зростає за лінійної функції попиту , то : 2) сукупний виторг збільшується до точки одиничної еластичності, після чого виторг зменшується.

2)Положення та нахил кривої байдужості для окремого споживача пояснюється: 2) вподобаннями, величиною доходу та цінами товарів , що купуються;

3)Цінова дискримінація – це 2) продаж за різними цінами однієї і тієї ж продукції різним покупцям;

4) Попит на ресурс залежить від: 4) всі попередні відповіді є вірними (від цін ресурсів-замінників, від цін взаємодоповнюючих ресурсів, від цін продукту , який виробл. за допомог. даного ресурсу.);

5) Приймаючи рішення про інвестиції фірми беруть до уваги: 3) інші фактори (важливо визначити чи будуть прибутковими в майбутньому ті чи інші капіталовкладення. Для цього обсяг інвестицій порівнюють з очікуваними доходами від їх вкладення. Розраховується дисконтова на вартість.

Завдання 2: Що таке обмеженість ресурсів і чому вона примушує людину робити вибір? Розкрити за допомогою кривої виробничих можливостей сутність альтернативних витрат.

Основна проблема ек. теорії та господарсь. практики – розв’язання протиріччя між бажанням індивідів задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні. Основні ек. ресурси : -- Земля – всі природні ресурси , що застосовуються у виробнич. процесі. _-- Капітал – всі виготовлені засоби вир-ва, що необхідні для створення товарів та послуг; -- Праця – фізичні та розумові здібності людини, що застосов. у вир-ві. Обмеженість ресурсів породжує серед товаровир-ків конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже обумовлює вибір оптимального варіанту їх застосування. Економічний вибір – це вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат. Щоб отримати максимальну кількість товарів та послуг, виготовлених із обмежених ресурсів, товаровиробнику необ­хідно не тільки забезпечити використання всіх придатних для цього ресурсів, а і застосувати їх таким чином, щоб ко­жен з них вносив якомога більший вклад у загальний обсяг виробленої продукції. Проблему економічного вибору відображає межа ви­робничих можливостей.

крива виробничих можливостей.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей (А, В, С, В) характеризує максимальний обсяг- вироб­ництва двох товарів одночасно, що свідчить про ефе­ктивність використання наявних ресурсів. Альтернативні витрати – визначають цінність найкращого варі­анту, від якого відмовилися в процесі економічного вибору. Вони характери­зуються цінністю втрачених можливо­стей: витрати на виробництво будь-якого блага, що ви­ражені через інше, яким жертвують. Крива має вигнуту форму: кожна додаткова кількість товару X потребує все більшого скорочення виробницт­ва товару Y. Tочка F знаходиться нижче кривої АВСD: вона являє собою неефективне використання ресурсів. Точка М знаходиться поза межами ресурсних можливо­стей: ілюструє обмеженість ресурсів графічно.

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення: рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можли­востей, нездійсненні; необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій това­рів; існування витрат втрачених можливостей - на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей; опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.

Завдання 3: Між середніми сукупними (ATC) та середніми змінними витратами (AVC) є певна відстань – заштрихований простір на графіку. Чим визначається величина цієї відстані? Яка тенденція її зміни? Дати економічне та алгебраїчне обґрунтування відповіді.

Середні сукупні витрати – це кількість сукупних витрат вир-ва, що припадає на одиницю випуску продукції. Середні сукупні витрати можна одержати, поділивши сукупні витрати на к-ть випущеної продукції: ATC=TC/Q.

Середні змінні витрати – це кількість змінних витрат вир-ва, що припадає на одиницю випуску продукції. AVC=VC/Q.

ATC=AVC+AFC; ATC-AVC=AFC; AFC-середні змінні витрати. AFC=FC/Q; FC-змінні витрати із баз. що входить до змінних витрат.

-податки; - амортиз. відрахування. Чим більше AFC , тим більша різниця.