Завдання 4:

а) Ординальна корисність - це задоволення , яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг, або від будь – якої діяльності. На думку ординалістів корисність не підлягає сучасному виміру, тому блага , як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб.

б) Граничні витрати – це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції; це витрати , пов’язані з вир-вом останньої одиниці продукції.

в) Цінова дискримінація – це форма ціноутворення, при якому монополія встановл. різні ціни на однаковий товар для різ. покупців залежно від умов продажу , причому різниця в цінах не обумовлюється різницею у витратах.

Завдання 5: Існує фірма, що наймає робітників і виробл. продукцію в умовах досконалої конкуренції. Заповнити табл.. і побудувати криву попиту на працю.

T R=P*Q: 15; 30; 45; 60; 75.

МР= ТР/ Х.

MRP=MP*MR

Отже, вписати в таблицю наступне: TR = 15; 30; 45; 60; 75. MP = -; 26; 20; 14; 10. MRP = -; 390; 300; 210; 150.

БІЛЕТ № 18:

Завдання 1: 1) Якщо ціна знижується , а обсяг попиту зростає за лінійної функції попиту, то: 2) сукупний виторг збільшується до точки одиничної еластичності , після чого виторг зменшується.

2) Положення та нахил кривої байдужості для окремого споживача пояснюється: 2) вподобаннями, величиною доходу та цінами товарів , що купуються;

3) Граничний продукт фактора виробництва у грошовому вимірі: 3) рівний зміні обсягу виробництва при використанні додаткової одиниці виробничого фактору. або 2) рівний зміні загального розміру виторгу при використанні додаткової одиниці фактору вир-ва.

4) Що з наведеного далі є незмінним для виробничої функції: 4) все наведене вище.

5) „Ламана” крива попиту для олігополіста обов’язково передбачає: 4) розрив у кривій граничного доходу.

Завдання 2: Виконати дослідження рівноваги фірми досконалого конкурента, умов її прибутковості та збитковості на основі графічного аналізу співвідношення ринкової ціни та положення кривих середніх сукупних витрат, середніх змінних витрат, граничних витрат.

Є 2 підходи до визначення оптимального обсягу виробленої продукції : підхід на основі визначення повних витрат і сукупного доходу, «граничний підхід». У межах першого підходу фірма порівнює отриманий нею валовий доход із валовими витратами. Гранич­ний підхід фірма використовує для знаходження тієї межі, до якої є сенс розширювати виробництво. Вона буде порівнювати грани­чний доход і граничні витрати. Фірма буде поширювати вироб­ництво доти, доки це забезпечуватиме швидше зростання доходу порівняно з ростом витрат. Фірма припинить розширювати вироб­ництво, коли додаткова продукція буде збільшувати витрати, а не доход. Кількість продукції, при якій досягнута рівновага гра­ничного доходу й граничних витрат, буде оптимальною для ви­робництва. Фірма використовує зіставлення сукупного (валового) доходу й валових витрат (рис. а) і граничного доходу й граничних витрат (рис. б)

одержання максимального прибутку

Н а графіку продемонстровано сукупний доход ТR у вигляді рів­номірно зростаючої прямої лінії, тобто він лінійно залежить від об­сягу реалізованої продукції. Крива валових витрат ТС показує, що зі зростанням виробництва темпи збільшення витрат з випуском про­дукції неоднакові, спочатку вони зростають повільніше, ніж доход, а потім (згідно з дією закону спадної віддачі) темпи росту витрат при­скорюються. Точки перетину кривої валових витрат і прямої сукупного до­ходу від Q₁ до Q₂ визначають обсяг виробництва продукції, який забезпечує прибуток фірми. У точці Q₁ валові витрати дорівнюють валовому доходу: ТR = ТС; точка Q₁ — точка беззбитковості, ринко­ва ціна на продукцію фірми дорівнює мінімальним середнім витра­там АТС. Це дає змогу фірмі лише покрити витрати. Графічно точку беззбитковості показано на рис.

Точка беззбитковості.

У точці Q₂ (рис. а і б) цей прибуток буде максимальним. На від­різку від Q₀ до Q₂ фірма буде недоотримувати можливий прибуток. При Q₀ граничний доход буде дорівнювати граничним витратам: МR = МС.

За умов досконалої конкуренції ціна дорівнює граничному до­ходу, тому правило максимізації прибутку можна представити так: Р = МС = МR. Ця рівність означає максимально ефективний розпо­діл і використання ресурсів.

Фірма отримує економічний прибуток, коли ринкова ціна на її продукцію більша, ніж середні витрати на її виробництво: Р > АТС.

Заштрихована площа на наступному рисунку показує прибуток фірми. Його можна обчислити як різницю між загальним виторгом (площа пря­мокутника 0P₀NQ₀) і витратами фірми (площа 0СКQ₀). Або так: Р₁ = ТR - ТС.

М аксимізація прибутку фірми.

Фірма не покриває свої витрати на виробництво продукції і не­се збитки, ринкова ціна нижча від мінімально можливих середніх витрат (Р < АТС). Фірма в короткостроковому періоді може: або ви­робляти продукцію зі збитками (мінімізує збитки), або зупинити ви­робництво. Рішення фірми залежить від того, чи покриває ціна ви­пуску змінні витрати.

Мінімізуючи збитки , фірма коригує обсяг випуску продукції таким чином, щоб він був установлений відповідно до точки Р=МС , що забезпечить їй покриття змінних середніх витрат (AVC). Якщо збитки менші від постійних витрат , то фірмі вигідніше виробл. , ніж не виробляти. Фірма припинить вир-во при P=MC=min AVC. Якщо фірма мінімізує збитки , вона повинна встановити такий рівень випуску продукції, при якому граничні витрати в короткостроковому періоді = ціні. Заштрихована площа на наступному рис. показує збитки які = (P-C)*Q*.

Мінімізація збитків фірмою.

Умови рівноваги ціни й середніх витрат змушують фірму використовувати найкращу з доступних технологій , яка забезпечує витрати мінімальних ресурсів.

Завдання 3: Накресліть схематично графік сукупних витрат фірми (ТС). На цьому ж рисунку відобразіть графік сукупного доходу монополіста (R). Знайти графічно обсяг рівноваги монополіста за допомогою цих двох кривих.. Показати величину прибутку фірми.

Передбачається , що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг , який дасть максимум прибутку , що і буде відповідати максимальній різниці (ТR - ТС). Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між ТR і ТС найбільший (відрізок АВ (ТR > ТС), обсяг випуску Q^* ). Точки C і D – точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТR = ТС) . Коли обсяги вир-ва менші, ніж Q₁ , або більші, ніж Q₂ , вир-во стає збитковим (ТС >ТR) . При випуску Q^* , що відповідає макс. прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) = нахилу кривої валов. доходу (ТR) . Оскільки нахил кривої ТС – це граничні витрати, а нахил кривої ТR – це граничний доход, то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу вир-ва Q^* , означає і рівність їх граничних витрат і гранич. доходу.