Завдання 5.

Ви – “чистий” монополіст. Якщо ви встановите ціну 50 грн., то продасте 1 од. продукції , а знизивши її до 45 – 2 од. продукції.

1) Послідовно знижуючи ціну на 5 грн., занесіть у другий рядк таблиці відповідний обсяг збуту, вважаючи, що попит на продукцію монополіста задається лінійною фунцією.

2) Який Ви отримаєте сукуп.дохід (TR), граничний дохід (MR) за різних обсягів вир-ва?

3) Побудуйте графічно по точках криві попиту та граничного доходу.

4) Нехай граничні витрати МС(Q)=3. Визначте скільки Ви будете виробляти продукції та яку ціну встановите, яким буде прибуток.

4 Відповідь: графічно QM =6 а PM=25 гр.од., а прибуток – ЕР=(Р – МС)* Q=(25 – 3)*6=132 гр.од.

Білет № 12.

Завдання 1.

1) Товар можна віднести до категорії товарі нижчої споживчої цінності, коли

2. Еластичність попиту за доходом споживача дорівнює: -0,5.

2) Фірма виробляє обсяг продукції, який максимізує прибуток; при цьому її граничні витрати перевищують середні сукупні витрати. Це означає, що фірма:

2. Всі відповіді вірні.

3) Зростання економічного прибутку на конкрентному ринку не спонукає:

1. Підвищення ринкової ціни продукту.

4) Олігополія – це ринкова структура, де оперує:

3. Невелика кількість фірм, які конкурують між собою.

5) Граничні витрати на оплату праці:

3. Являють собою збільшення сукупних витрат на працю при наймі додаткового працівника.

Завдання 2.

Аналіз графічних моделей поведінки монополіста переконливо доводить, що як в короткострок., так і в довго строк.періоді монополіст при­знач. ціну, яка перевищує гранич.витрати. Споживач значно втрачає, купуючи товари дорожче, ніж на конкурент. ринку, де ціна і гранич.витрати співпадають, тому для нього монополія небажана. Але з ін­шого боку, висока ціна приваблива для власників фірм, вона забезпечує над­високу вигоду, а високі прибутки сприяють економ.розвитку країни.

Припустимо, що крива ринк.попиту на продукцію залишається одна­ковою, незалежно від того, буде ринок конкурентним чи монопольним. Також приймемо, що витрати вир-ва для монополії будуть тими ж самими, що і для конкурент.галузі. Порівняємо стан довго строк.рівноваги конку­рентної галузі та монополії.

Якби попит на дану продукцію забезпечувала досконало конкурентна га­лузь, то в стані рівноваги попит дорівнював би пропонуванню, тобто викону­валось рівняння:

S(РС) = S(РС),де Рс - конкурентна ціна продукції.

Рівновага досягається в точці Ес (рис. 11.10) з параметрами рівноваги Рс, Qс. В той же час крива ринкового попиту є одночасно кривою гранич.цінності для споживача D = МV, а крива пропонування - галузевою кри­вою граничних втрат виробника S= МС . Як ми знаємо, рівняння рівнова­ги в довгостроковому періоді для кожної конкурентної фірми відображає по­трійну рівність: Pс =МС = minАС, отже, фірми використовують ресурси ефективно і виробляють на рівні мінімальних витрат.

Я кщо приймемо до уваги, що крива попиту відображає граничну цінність товару для споживачів (МV), тобто суму, яку вони готові заплатити за товар, тоді Рс = МС = minАС = МV означає, що точці перетину кривої попиту і кривої граничних витрат (пропонування) відповідає суспільно ефективний обсяг випуску, тобто ресурси розподілені в суп-ві ефективно. Якщо обсяги нижчі за цей рівень, цінність товарів для споживачів перевищує гранич/витрати їх вироб­ництва, а коли обсяги вищі, то граничні витрати пере­вищують готовність спо­живачів платити, - обидва випадки неефективні.

Рис. 11.10 ілюструє ситуацію монополізації конкурентної галузі. Рівновага фірми - монополіста знаходиться у точці Еm від­повідно монопольна ціна -Рm а обсяг – Qт. Порівнявши параметри рівноваги конкурентної галузі і монополії за одного й того ж попиту споживачів, переконуємось, що за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його вир-ва менші, ніж за умов досконалої конкуренції, отже, монополія веде до суспільних втрат. Оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди Р >minАС, монополія не досягає виробничної ефективності, а оскільки Р > МС, не досягається ефективність розподілу ресурсів.

Чому ж монополіст не розширює вир-во, доки покупці згодні платити ціну вищу, ніж гранич.витрати? Справа в тому, що для збільшення обся­гу продажу монополіст змушений знижувати ціну на весь обсяг продукції. Тоді кожна додатково продана одиниця дасть виграш, але втрати, пов'язані зі зниженням ціни, переважать його, в результаті ніякого приросту прибутку не буде. Після обсягу Qт (рис. 11.10) граничні витрати перевищують граничний виторг, отже, монополісту невигідно розширювати виробництво продукції за ці межі.

Якби монополія перетворилася на конкурентну галузь, то суспільство ви­грало б від розширення вир-ва до рівня конкурент.рівноваги. Вели­чину цього виграшу або сусп. втрат від монопольної влади ми можемо визначити, порівнюючи величини споживчого та виробничого надлишків, які виникають, коли товар продається в умовах конкурент. рівноваги, з вели­чинами цих надлишків за умов монопольної рівноваги.

Н агадаємо, що в умовах конкурентного ринку надлишок споживача мак­симальний. Він вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринкової ціни (Рс), кривою попиту і віссю ординат. В умовах монополії через зрос­тання ціни споживачі втрачають частину надлишку в сумі, заданій прямоку­тником А (рис. 11.10). Крім того, монополія обмежує рівень виробництва. Через це частина споживачів, які могли б купити цю продукцію за конкурен­тною ціною, але не можуть купити за монопольною, втрачають надлишок в сумі, заданій трикутником В . Отже, сумарна втрата споживачів від монопо­лії дорівнює сумі площ {А + В) .

Водночас виробники в умовах конкурентного ринку мають надлишок, що вимірюється площею фігури, розміщеної між лінією ринкової ціни (Рс), кривою граничних витрат і віссю ординат. Якщо виробник - монополіст, він захоплює частину надлишку споживача, що відповідає прямокутнику А, продаючи товар за вищою ціною, але втрачає частину надлишку виробника, що відповідає трикутнику С, який він міг би одержати, якби продавав стіль­ки ж, як конкурентна галузь за конкурентною ціною. Отже, сумарна різниця для монополіста становить (А — С) .

Загалом чиста втрата надлишку для суспільства становить суму площ три­кутників В і С. Величина, задана трикутниками (В + С) є безповоро­тними втратами, суспільства, що виникають внаслідок монополь­ної влади. Це та ціна, яку суспільство платить за неефективний розподіл ресурсів монополією. Цей сумарний трикутник втрачених суспільством вигод називається трикутником Харбергера.

Реально суспільство може платити за монопольну владу ще й додаткову ціну. В нашому аналізі ми приймали, що монополія має однаковий рівень ви­трат з конкурентною фірмою. На практиці це не так. Монополія може мати як нижчі, так і вищі витрати на одиницю продукції, ніж мінімально необхідні, зазнаючи впливів суперечливих факторів.

Ефект масштабу і науково-технічний прогрес дають монополісту можли­вість знизити середні витрати. Але монополія може не скористатись цими можливостями через так звану "X- неефективність". Вона спричиняється недоліками у внутрішній роботі фірми. Це може бути неенергійний менедж­мент, його бюрократизація, або погане стимулювання працівників фірми, або ухилення від ризику. Фірма стає в'ялою і відносно неактивною, її витрати зростають. Економісти визнають, що конкурентна фірма, саме виживання якої залежить від ефективності, в меншій мірі зазнає впливу "X - неефектив­ності" через тиск конкуренції, тоді як монополія, що має порівняно "легке життя", частіше наражається на неї.

Високі витрати і втрата ефективності можуть бути наслідком соціально непродуктивного витрачання корпорацією значних сум грошей з метою утримання або зміцнення своєї влади. Це можуть бути видатки на рекламу, лобіювання своїх інтересів, спроби уникнути державного регулювання. Часом монополія може побудувати нові потужності, щоб переконати потенційних конкурентів у недоцільності їх виходу на даний ринок, але не використовува­ти їх. Такі дії монополії спрямовані на захоплення частини надлишку спо­живача (площа А рис. 11.10). Чим більший цей прямокутник, тим більшу ці­ну платить суспільство за існування монополії.

Отже, соціальні втрати, пов'язані з монополією (В + С) - це альтернати­вні витрати, загальна вигода суспільства, яка приноситься в жертву через скорочення виробництва до монопольного рівня. Неефективність розподілу ресурсів - це основне звинувачення, яке суспільство пред'являє монополії. Винятком в цьому плані є природна монополія, яка виникає завдяки економії від масштабу.