- •Первісне суспільство на території України (до 40 тис. Років до н. Е.)
- •Общинно-родовий лад на території України (40 тис. Р. До н.Е.- 7 ст. До н.Е.)
- •Скіфи на Україні
- •Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)
- •Слов’яни великого переселення народів (2-6 ст н.Е.)
- •Слов’янська колонізація східної європи (7-середина 9 ст н.Е.)
- •Дохристиянська київська русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836-988)
- •Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988-1097)
- •Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі (1097-1238)
- •Монголо-татарська руїна (1238-1242)
- •Золотоординське ярмо (1245-1363)
- •Боротьба польських, литовських, угорських та ординських феодалів на українські землі у 14 ст.
- •Перша українська колонізація Дикого поля (1363-1478)
- •Кримсько – татарська Руїна (1478-1533)
- •Перший етап другої української колонізації Дикого поля (1533-1569)
- •Люблінська унія та її наслідки для України
- •Другий етап Другої української колонізації Дикого поля: економіка та етносоціальна структура (1569-1647)
- •Заснування Запорізької Січі та його значення для українського суспільства
- •Перші козацькі повстання наприкінці 16 ст.
- •Визвольний рух в Україні 1600-1647
- •Причини, характер і рушійні сили української революції під проводом б.Х.
- •Основні етапи української буржуазної революції 1648-1653
- •Російсько-українська-польсько-кримська війна 1654-1657
- •Українська Руїна (1658-1681)
- •Правобережжя після Руїни (1681-1699)
- •Лівобережжя після Руїни (1681-1699)
- •Україна і Пн. Війна (1700-1721)
- •Повстання на Правобережній Україні на початку 18 ст.
- •Поступове обмеження автономії і скасування Гетьманщини (1708-1764)
- •Нова Січ (1734-1775)
- •41. Реформи 1859-1881 рр в Україні
- •42. Скасування кріпацтва
- •43. Буржуазна індустріалізація в Укр. В другій пол.. Хіх ст.
- •44. Етносоціальна структура укр сусп другої пол. Хіх ст.
- •45.Загальноросійський визвольний рух в Україні другої половини XIX століття
- •46. Національно-визвольні рухи в Україні другої половини XIX століття
- •47. Особливості індустріалізації в Україні 1900 –1917
- •48. Визвольний рух в Україні 1900-1904
- •49.Україна доби Першої світової війни
- •50.Революція 1905-1907р
- •51.Політичне життя в Україні 1907-1914 р.
- •52.Причини ,характер і рушійні сили Великої російської та українськох революції 1907-1921
- •Причини і передумови Української революції
- •53.Лютневе збрйне повстання 1917 року та українське суспільство
- •54..Розвиток революції у березні-жовтні 1917 р.
- •55. Проголошення унр та трете двовладдя в Україні (листопад 1917 р. – січеня 1918 р.)
- •56.Український берестейський мир та відновлення влади Центральної влади .Прихована окупація України військами Центральних держав (січень-квітень 1918р.)
- •57.Гетьман п. Скоропадський (грудень-січень 1918)
- •58. Українська Директорія та інтеграція проти неї Антанти і Рад.Росії(грудень 1918 червень1919)
- •14.11.1918 Р. — червень 1920 р
- •59.Перша редакція “воєнного комунізму”в україні 1919
- •60.Воєнно-політичні події в літку 1919 в березні 1920
- •61.Радянсько-польська ук.Війна 1920 року
- •62.Придушення авторитарно-бюрократичної диктатури Врангеля в криму
- •63.Повстанський рух в Україні(1920-1921)
- •64.Нова економічна політика в Україні(1921
- •65.Утворення срср та участь ук.Народу. У цьому процесі
- •1. Державний статус України в 1921-1922 pp.
- •67. Завершення промислової індустріалізації в Україні: соціально-економічна сутність та наслідки (1925-1939рр)
- •68. Колективізація в Україні: соціальна-економічна сутність і наслідки (1929-1939рр.)
- •69. Українські землі під владою Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії.
- •70. Початок Другої світої війни. Приєднання Західної України до срср та її радянізація (вер. 1939- чер. 1941)
- •71. Захоплення україни блоком фашистських держав. Окупаційний режим.
- •72. Антирадянський рух опору в Україні 1941-1944
- •73. Прорадянський рух опору в Україні 1941-1944
- •74. Вигнання військ блоку фашистських держав в Україні 1943-1944
- •75. Національно-визвольний рух у Західній Україні 1944-1953
- •76. Україна доби культури й. Сталіна: відбудова економіки, особлтвості репресивної політики, голо 1946 1947
- •77. Посталінська модернізація України 1953 – 1964
- •84. ПІднесення національно-визвольного руху в Україні 1987-1991
- •85. Ліберально-бюрократична революція 1991р. І відновлення незалежності України.
- •86. Становище економіки України доби відновлення незалежності 1991-2012
- •87. Етносоціальна стр-а доби відновленої незалежності 1991-2012
- •88. Політичне життя в Україні доби відновленої незалежності 1991-2008
- •89. Особливості зовн. Політики урядів України доби відновленої незалежності 1991-2012
- •90. Політичне життя в Україні доби відновленої незалежності 1991-2012
- •91. Революція 2004р. Та її наслідки.
- •92. Пол. Боротьба в Україні 2005 - поч.2006.
- •93. Вибори березня 2006 та їх безпосередні насліки.
- •94. Пол. Боротьба в Україні квіт. 2006 - серп. 2007р.
- •95. Дострокові парламентські вибори вересня 2007 та їх безпосередні наслідки.
- •96. Президентські вибори 2010 та їх наслідки
94. Пол. Боротьба в Україні квіт. 2006 - серп. 2007р.
Політична криза в Україні 2007 — політичне протистояння законодавчої та виконавчої влади, з одного боку, та Президентом України, з другого боку, що виникло після підписання Віктором Ющенком Указу «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України» [1] котрим припинялась дія повноважень депутатів парламенту України та на 27 травня 2007 призначались дострокові вибори.
Спочатку більшість депутатів Верховної Ради (Коаліція національної єдності) не визнали Указу Президента, вважаючи його неконституційним. Цю позицію підтримали прем'єр-міністр Віктор Янукович та члени кабінету міністрів, котрі також відмовились визнавати Указ Президента і закликали своїх прихильників до виявлення протесту. Але потім всіма сторонами було досягнуто згоди про проведення дострокових виборів до Верховної Ради.
Унаслідок різних причин політичного характеру (зокрема через небажання Ющенка надати згоду «на прем'єрство Ю. Тимошенко») — після виборів-2006 була утворена дуже хитка політична конструкція в якій співробітничали «Наша Україна» (Ющенко) та «Партія регіонів» (Янукович), які утворили «уряд Януковича» в якому було „8 міністрів від Ющенка, «Нашої України»“. Втім, уже через два місяця після призначення Януковича прем'єр-міністром — «Наша Україна» вимушена була перейти в опозицію; почалася «політична криза другої половини 2006 року», яка є нерозривною частиною «політичної кризи 2007 року»
95. Дострокові парламентські вибори вересня 2007 та їх безпосередні наслідки.
2 квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду (парламент) України та підписав указ[1] про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня 2007, проте вони були перенесеними на 24 червня 2007 року. Парламент і Кабінет Міністрів назвали цей указ неконституційним і не виділили кошти на вибори. Парламент продовжував проводити засідання, але Президент вважав їх недійсними. Указ було оскаржено в Конституційному Суді України, який унаслідок різних юридичних причин так і не прийняв рішення по суті цієї справи.
Віктор Ющенко заявив, що може призупинити постанови і відкласти день виборів, аби парламент затвердив деякі важливі законопроекти, зокрема, законодавство про вибори, опозицію, та функціонування парламенту. Врешті-решт було досягнуто домовленості[2] між основними політичними силами, внаслідок яких парламент на декілька днів відновив роботу при визнанні Президентом цього факту, а дата виборів змістилася на 30 вересня, причому причиною їх призначення оголошувалося припинення існування Верховної Ради, внаслідок відсутності в ній 1/3 депутатів від конституційного складу: опозиційні депутати спеціально для цього припинили свої депутатські повноваження.
За офіційними даними Центрвиборчкому України на 30 серпня 2007 року, у виборчих перегонах 2007 року брали участь 20 політичних партій і передвиборчих блоків. Це найнижчий показник за останні декілька виборів. Зареєстровано 4 864 кандидати від 20 політичних партій і блоків.[3]