- •Первісне суспільство на території України (до 40 тис. Років до н. Е.)
- •Общинно-родовий лад на території України (40 тис. Р. До н.Е.- 7 ст. До н.Е.)
- •Скіфи на Україні
- •Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)
- •Слов’яни великого переселення народів (2-6 ст н.Е.)
- •Слов’янська колонізація східної європи (7-середина 9 ст н.Е.)
- •Дохристиянська київська русь: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (836-988)
- •Київська Русь християнської доби: економіка, етносоціальна структура, внутрішня і зовнішня політика (988-1097)
- •Боротьба давньоруських князів за давньоукраїнські землі (1097-1238)
- •Монголо-татарська руїна (1238-1242)
- •Золотоординське ярмо (1245-1363)
- •Боротьба польських, литовських, угорських та ординських феодалів на українські землі у 14 ст.
- •Перша українська колонізація Дикого поля (1363-1478)
- •Кримсько – татарська Руїна (1478-1533)
- •Перший етап другої української колонізації Дикого поля (1533-1569)
- •Люблінська унія та її наслідки для України
- •Другий етап Другої української колонізації Дикого поля: економіка та етносоціальна структура (1569-1647)
- •Заснування Запорізької Січі та його значення для українського суспільства
- •Перші козацькі повстання наприкінці 16 ст.
- •Визвольний рух в Україні 1600-1647
- •Причини, характер і рушійні сили української революції під проводом б.Х.
- •Основні етапи української буржуазної революції 1648-1653
- •Російсько-українська-польсько-кримська війна 1654-1657
- •Українська Руїна (1658-1681)
- •Правобережжя після Руїни (1681-1699)
- •Лівобережжя після Руїни (1681-1699)
- •Україна і Пн. Війна (1700-1721)
- •Повстання на Правобережній Україні на початку 18 ст.
- •Поступове обмеження автономії і скасування Гетьманщини (1708-1764)
- •Нова Січ (1734-1775)
- •41. Реформи 1859-1881 рр в Україні
- •42. Скасування кріпацтва
- •43. Буржуазна індустріалізація в Укр. В другій пол.. Хіх ст.
- •44. Етносоціальна структура укр сусп другої пол. Хіх ст.
- •45.Загальноросійський визвольний рух в Україні другої половини XIX століття
- •46. Національно-визвольні рухи в Україні другої половини XIX століття
- •47. Особливості індустріалізації в Україні 1900 –1917
- •48. Визвольний рух в Україні 1900-1904
- •49.Україна доби Першої світової війни
- •50.Революція 1905-1907р
- •51.Політичне життя в Україні 1907-1914 р.
- •52.Причини ,характер і рушійні сили Великої російської та українськох революції 1907-1921
- •Причини і передумови Української революції
- •53.Лютневе збрйне повстання 1917 року та українське суспільство
- •54..Розвиток революції у березні-жовтні 1917 р.
- •55. Проголошення унр та трете двовладдя в Україні (листопад 1917 р. – січеня 1918 р.)
- •56.Український берестейський мир та відновлення влади Центральної влади .Прихована окупація України військами Центральних держав (січень-квітень 1918р.)
- •57.Гетьман п. Скоропадський (грудень-січень 1918)
- •58. Українська Директорія та інтеграція проти неї Антанти і Рад.Росії(грудень 1918 червень1919)
- •14.11.1918 Р. — червень 1920 р
- •59.Перша редакція “воєнного комунізму”в україні 1919
- •60.Воєнно-політичні події в літку 1919 в березні 1920
- •61.Радянсько-польська ук.Війна 1920 року
- •62.Придушення авторитарно-бюрократичної диктатури Врангеля в криму
- •63.Повстанський рух в Україні(1920-1921)
- •64.Нова економічна політика в Україні(1921
- •65.Утворення срср та участь ук.Народу. У цьому процесі
- •1. Державний статус України в 1921-1922 pp.
- •67. Завершення промислової індустріалізації в Україні: соціально-економічна сутність та наслідки (1925-1939рр)
- •68. Колективізація в Україні: соціальна-економічна сутність і наслідки (1929-1939рр.)
- •69. Українські землі під владою Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії.
- •70. Початок Другої світої війни. Приєднання Західної України до срср та її радянізація (вер. 1939- чер. 1941)
- •71. Захоплення україни блоком фашистських держав. Окупаційний режим.
- •72. Антирадянський рух опору в Україні 1941-1944
- •73. Прорадянський рух опору в Україні 1941-1944
- •74. Вигнання військ блоку фашистських держав в Україні 1943-1944
- •75. Національно-визвольний рух у Західній Україні 1944-1953
- •76. Україна доби культури й. Сталіна: відбудова економіки, особлтвості репресивної політики, голо 1946 1947
- •77. Посталінська модернізація України 1953 – 1964
- •84. ПІднесення національно-визвольного руху в Україні 1987-1991
- •85. Ліберально-бюрократична революція 1991р. І відновлення незалежності України.
- •86. Становище економіки України доби відновлення незалежності 1991-2012
- •87. Етносоціальна стр-а доби відновленої незалежності 1991-2012
- •88. Політичне життя в Україні доби відновленої незалежності 1991-2008
- •89. Особливості зовн. Політики урядів України доби відновленої незалежності 1991-2012
- •90. Політичне життя в Україні доби відновленої незалежності 1991-2012
- •91. Революція 2004р. Та її наслідки.
- •92. Пол. Боротьба в Україні 2005 - поч.2006.
- •93. Вибори березня 2006 та їх безпосередні насліки.
- •94. Пол. Боротьба в Україні квіт. 2006 - серп. 2007р.
- •95. Дострокові парламентські вибори вересня 2007 та їх безпосередні наслідки.
- •96. Президентські вибори 2010 та їх наслідки
42. Скасування кріпацтва
Щоб уникнути революції, царський уряд провів «визволення селян» зверху. 19 лютого 1861 р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу. Одночасно з маніфестом було затверджено низку положень і додаткових правил.
Законодавчі акти 19 лютого 1861 р. проголошували скасування кріпосного права, надаючи селянам і дворовим людям права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Ссляни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади. Поміщики за встановлені повинності — роботою або грішми — мусили надати в постійне користування селян «садибну осілість» і перший наділ польової землі та інших угідь. Селяни залишалися тимчасово зобов'язаними на невизначений час. Тільки з 1 січня 1883 р. вони в обов'язковому порядку мали викуповувати польові наділи.
Оскільки в переважній більшості повітів України земля була високої якості, тут встановлювали менші, ніж в інших районах Росії, норми селянського наділу (від 3 до 6,5 десятин на ревізьку душу в південних і від 3 до 4,5 десятин у лівобережних губерніях). Поміщикам надавали широкі можливості зменшувати площі селянських земель, виділяти неповні душові наділи. У селах Лівобережжя й Півдня було відрізано близько 1 млн. десятин, або 15 % загальної площі землекористування. Із загального числа 2,5 млн. ревізьких душ колишніх поміщицьких селян в Україні 220 тис. було обезземелено зовсім. 94 % ревізьких душ отримали наділи до 5 десятин, тобто менші прожиткового мінімуму. До того ж, поміщики залишили собі найкращі землі, а селянам виділили найгірші, позбавили їх випасів, водопоїв, лук, лісів та інших угідь.
Інтересам поміщиків відповідала також викупна операція, яку проводив царський уряд. Загалом селяни мали внести викупних платежів приблизно в чотири рази більше від тогочасної ринкової вартості землі. В Україні за дореформеними цінами земля, яку отримали поміщицькі селяни, коштувала 128 млн. крб., а селяни мали сплатити 503 млн. крб.
Для державних селян, які становили половину всього селянства України (2,2 мли ревізьких душ), умови реформи були сприятливіші. Вони отримали земельні наділи майже вдвічі більші, ніж поміщицькі селяни, а викупні платежі вносили менші.
43. Буржуазна індустріалізація в Укр. В другій пол.. Хіх ст.
Хоч реформи 60 —70-х років, насамперед селянська, були обмеженими й непослідовними, вони прискорили процес формування в Україні індустріального суспільства. Збільшувалася кількість промислових підприємств. Якщо 1869 р. налічувалося 3712 фабрик і заводів, то в 1900 р. — 5301. Безпосередній вплив на розвиток продуктивних сил країни мав транспорт, зокрема залізничний. Протягом 1866—1879 pp. в Україні прокладено понад 4,5 тис. верст залізничних колій. На кін. XIX ст. довжина залізниць в Україні становила 1 /5 всієї залізничної мережі Росії. Нові залізниці прокладали, виходячи з інтересів колонізаторської політики царату. Київ, наприклад, не мав сполучення з Одесою. Поряд із залізничним транспортом велику роль у зміцненні зв'язків між різними економічними районами відігравав водний. Головною водною артерією України був Дніпро. Багато важило зростання морського торгового флоту. Азово-Чорноморський басейн був південними морськими воротами всієї країни. Збільшення товарообігу його портів сприяло розширенню та зміцненню всеросійського ринку. Найбільшим портом на півдні України стала Одеса, яка набула великого значення як транзитний пункт у зовнішній торгівлі Росії. Розвиток транспорту підвищив попит на паливо та метал. На базі використання багатих запасів корисних копалин півдня України створюються кам'яновугільна, залізорудна та металургійна галузі промисловості. Протягом 1861 — 1900 pp. видобуток кам'яного вугілля в Донбасі зріс з 10 до 672 млн. пудів. У 1890 р. він становив 68 % загальноросійського видобутку. Вже з поч. 70-х років Донбас за рівнем видобутку вугілля вийшов на перше місце в імперії. Надзвичайно важливе значення для дальшого зростання важкої промисловості України мала розробка багатющих покладів криворізької залізної руди, що почалася з 80-х років. За ЗО років (з 1870 по 1900) видобуток руди зріс у 158 разів (з 1,3 до 210 млн. пудів). Уже тоді Україна давала понад 57 % видобутку руди в Росії. У 80 —90-х роках на території Катеринославської і Херсонської губерній було збудовано 17 великих металургійних і десятки машинобудівних заводів. Наприкінці 90-х років виробництво чавуну в Україні становило 52 % загальноросійської виплавки. Певний вплив на розвиток промисловості мав іноземний капітал, приплив якого помітно посилився з 80-х років XIX ст. Особливо великий потік бельгійських, французьких, англійських і американських капіталів ринув у гірничу промисловість України. З 1888 по 1894 р. тут було створено 22 іноземні компанії з основним капіталом 62,9 млн. крб. Зарубіжні інвестори отримували в Україні високі прибутки, що майже повністю йшли за кордон. Текстильна промисловість в Україні не змогла розвинутися через конкуренцію продукції російських фабрик, що користувалися протекцією царського уряду.
У пореформений період швидко збільшувалося індустріальне населення, зростали міста, були створені нові промислові центри. На 1897 р. міське населення України становило близько 13 % загальної кількості населення. Кількість дрібних міст з населенням до 10 тис. чол. скоротилася майже вдвічі. У них проживало тільки 11,8 % міського населення. Водночас подвоїлась кількість порівняно великих і середніх міст. Індустріалізація та урбанізація мало торкнулися українців, які становили в 1897 р. 73 % загальної кількості населення і тільки ЗО % міського. Лише трохи більше 5 % українців жило в містах, тоді як відповідний показник для росіян, які жили в Україні, становив 38 %, для євреїв — 45 %. Мало українців було і серед інтелігенції: 16 % — юристів, 25 — учителів, менше 10 % — письменників і митців. Росіяни в 1897 р. становили 12 % населення, переважно це були гірники, металурги та адміністративні службовці. Швидко зростала єврейська меншість, яка становила майже 8 % загальної кількості населення (у Російській імперії загалом — 4 %) і домінувала у торгівлі та банківській справі. Поляки, які, як і євреї, жили переважно в Правобережній Україні, становили близько 6,5 % населення. Отже, Україна, незважаючи на колоніальну політику царату, щодо економічного розвитку займала в Російській імперії одне з перших місць. Вона випереджала інші райони за видобутком вугілля, виплавкою чавуну, виробництвом цукру. Україна належала до тих окраїн царської Росії, які в промисловому відношенні мало чим відрізнялися від центру імперії, хоч її економіка значною мірою мала однобокий характер. У кін. XIX ст. Україна давала 70 % усієї продукції добувної промисловості, тоді як у переробній її частка становила лише 15 %.