3. Скіфи на Україні

7ст. до н.е. – з пн. Кавказу на Україну приходять племена Скіфів. Іраномовні племена кочових скотарів. Вони встановлюють контроль над пд. Україною і центральною. Скіфи вели кочовий спосіб життя, займалися скотарством і час від часу грабували сусідські народи. Основні напрямки походів: Польща, Балкани, Закавказзя і Близький Схід. Скіфська протодержава (на Україні) яку населяли на території Одещини, Миколаївщини, Херсонщини скіфи-орачі. На Кіровоградщині – скіфи-землероби. Дніпро, Азовське море – скіфи-скотарі. Дніпропетровщина, Донеччина – царські-скіфи. Легка кіннота - основа війська (шкіряні обладунки, шолом, короткий меч, спис, лук (невеликий)). Винайшовши нову стрілу вони отримали можливість влучно стріляти. Сплачували данину, у випадку заборгованості по данині доплачували своїми громадянами у вигляді рабів (продавали давнім грекам). Царські скіфи за підтримки своєї влади одружували своїх синів на дочках вождів підвладних народів. В 5 ст. до н.е. вдерлися сармати. На початку 3 ст. скіфи були витіснені до запорізьких плавнів і Криму. Де вони створювали своє царство Еллінітичного типу – Мала Скіфія (столиця – Неаполь). Заняття кримських Скіфів: скотарство, землеробство. Основне населення: прості люди. У 2 ст. до н.е. правлять царі Скапура, Павлюра. Особливо запеклі війни у 111, 117, 107- ледь не вдалося підкорити Кримських греків. Грекам розбити скіфів допоміг Понтійський цар, вони розбили і спалили столицю, греки визнали владу Понтійського царства. Мала скіфія проіснувала до 2-пол. 4 ст. н.е. і була остаточно знищена Гунами.

4. Рабовласницьке суспільство на території України (7 ст. До н.Е. – 4 ст. До н.Е.)

Рабовласницьке суспільство принесене на території України греками. Перші греки поселилися у 7 ст. до н.е. в одному з півостровів Дніпрово-Бузького лиману. У 6 ст. – перша грецька колонізація переселилася з малоазійського м. Мілей, заснували міста-колонії – Нікій, Тира(у гирлі Дністра), Пантикапей, Ольвію в гирлі пд. Бугу та Найс в гирлі Дону, Феодосію в Криму і цілу низку міст за розміщенням поселень. В період розквіту було понад 1000 малих, середніх і великих поселень. Нова політично-адміністративна структура місто-держава (поліс), складалося з самого міста і сільсько-господарської округи (до 40 км.). Абсолютна більшість полісів була рабовласницькою. Основне завдання: землеробство, торгівля, ремесла в деяких було рибальство(Ольвія і Пантикапей). Класова структура полісу: більшість населення складалося з вільних людей, до 20% складали раби, які поділялися на приватних і державних. Вільні люди поділялися на повноправних громадян (нащадків засновників міста) та метеків(вільні греки, породженці інших грецьких міст). Повноправні громадяни поділялися на чоловік і жінок, чоловіки були дійсно повноправними. Вони володіли майновими, громадянськими і політичними правами. Жінки до повноліття повністю залежали від батьків. До одруження вони не мали права вийти без супроводу. Метеки не мали політичних прав, вони мали обмежені майнові права, не мали права володіти нерухомістю. Осн. заняттями: ремесло, торгівля, мистецтво. Основними конфліктами у містах були конфлікти між метеками та повноправними громадянами.