2.1. Товарна структура і обсяг експорту та імпорту України

Зовнішня торгівля України стала суб'єктом міжнародних економічних відносин лише на початку 90-х рр. ХХ ст. Її виникнення не було пов'язане з порівняльними перевагами, а спричинялося мотивами пошуку ренти, вона базувалася на старій народногосподарській структурі радянського характеру. З виходом України на світові ринки очікувались певні якісні зміни наукоінтенсивної спрямованості як в економіці в цілому, так і в експортно-орієнтованих галузях. Та цього не сталось. Після майже десятирічного періоду формування зовнішнього сектору економіки України здається закономірним розширення пропозиції трудомістких галузей. Проаналізуємо стан зовнішньоекономічного сектору економіки України [8, с.88].

За даними додатку А проаналізуємо товарну структуру зовнішньої торгівлі України за 2008рік [13].

Найбільшу питому вагу у структурі експорту України за 2008 рік займають такі групи товарів, як недорогоцінні метали та вироби з них (41,2%), мінеральні продукти (10,5%), механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку (9,5%), продукти рослинного походження (8,3%) та транспортні засоби та шляхове обладнання (6,5%). Перераховані групи товарів займають 75% у структурі експорту України.

Щодо структури імпорту товарів, то тут найбільшу питому вагу мають такі групи товарів, як мінеральнi продукти (29,7%), механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку (15,6%), транспортні засоби та шляхове обладнання (14,1%), продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi (8,1%) та недорогоцінні метали та вироби з них (7,5%). Перераховані групи товарів займають у структурі імпорту України 75%.

Щодо структури експорту та імпорту у перших трьох кварталах 2009 року, то тут ми бачимо, що вона майже не змінилася. Тобто ніяких позитивних зрушень у формуванні структури експорту-імпорту не відбулося (додаток В) [13].

Визначивши основні структурні елементи експорту та імпорту, ми побачили, що вони майже однакові. До того ж, той факт, що лише 5 груп товарів як у структурі експорту так і імпорту займають 75%, а інші 15 груп лише 25%, дає нам підстави стверджувати, що структури експорту та імпорту досить сильно диференційовані.

Визначивши структуру експорту та імпорту товарів, необхідно проаналізувати обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за 2008 рік (додаток Б) [13].

Найбільший обсяг експорту в Україні за 2008 рік здійснили Донецька (21,6%), Днiпропетровська (19,7%), Луганська (9,5%) та Запорiзька (8,0%) області, а також місто Київ (12,9%). Найменший обсяг товарів у 2008 році експортували Чернівецька (0,3%) та Тернопільська (0,2%) області, а також місто Севастополь (0,2%). У порівнянні з 2007 роком обсяги експорту збільшились по всіх областях України, окрім Вінницької, Івано-Франківської та Львівської.

Найбільший обсяг імпорту в Україні за 2008 рік здійснили місто Київ (42,2%) а також Днiпропетровська (10,2%), Донецька (5,8%), та Одеська (5,6%) області. Найменший обсяг товарів імпортували Кіровоградська (0,3%) та Чернівецька (0,2%) області, а також місто Севастополь (0,1%). У порівнянні з 2007 роком обсяги імпорту збільшились по всіх областях України, окрім Івано-Франківської.

Щодо сальдо експорту та імпорту товарів, то найбільшим негативним відхиленням було відхилення Київської (-2520,9 млн.дол.США), Одеської (-2448,6 млн.дол.США) та Львівської (-1573,9 млн.дол.США) областей. Найбільшим позитивним відхиленням було відхилення Донецької (9519,9 млн.дол.США), Луганської (4580,3 млн.дол.США) та Дніпропетровської (4492,0 млн.дол.США) областей.

Проаналізувавши обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за три квартали 2009 року ми спостерігаємо незначні зміни, порівняно з 2008 роком. Найбільший обсяг експортно-імпортних операцій в Україні здійснюють одні і ті ж області протягом років. Тобто ми вбачаємо проблему у тому, що певні області постійно розвиваються, а останні залишаються недостатньо розвиненими економічно, особливо у сфері міжнародної торгівлі. (додаток Д).

Важливим напрямком підвищення зовнішньоекономічної діяльності є зміна товарної структури експорту товарів на користь високотехнологічних товарів. Сучасна ж структура експорту характеризується значною часткою експорту сировинних ресурсів та низькоякісних товарів.

Серед пріоритетів імпортної політики на перше місце необхідно твердо і однозначно поставити ввезення сучасної техніки і технології, ноу-хау, інжинірингових послуг для створення високотехнологічного виробництва та сфери послуг.

Перспективи зміцнення ринку зовнішньоекономічних послуг вбачаються в розвитку ринку сучасних конкурентоспроможних технологій; просуванні науково-технічних розробок і наукомісткої продукції на зовнішній ринок, що включає маркетинг, рекламну і виставкову діяльність, патентно-ліцензійну розробку; залучення іноземних інвестицій; розвиток сприятливих умов для реалізації туристичних послуг, які повинні бути наближеними до світових стандартів.