ff_kks_sf_dudmf_lek

1.Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). – Львів: Каменяр, 2000. – 303 с. (С. 64-148).

2.Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. –

К.: Либідь, 2000. – 654 с. (С. 65-96).

3.Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред.

В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с. (С. 15-32)

4.Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС, 2002. – 608

с. (С.4-37).

5.Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з

англ. – К.: Основи, 1998. – 542 с. (С.18-55).

6.Кириленко О.П. Державні фінанси в умовах формування демократичного суспільства. //

Світ фінансів. – 2004. – № 1. – С. 22-33.

7.Стігліц Джозеф Е. Економіка державного сектора / Пер. з англ. А.Олійник, Р.Скільський. –

К.: Основи, 1998. – 854 с. (С.92-117)

8.Чечетов М. В., Чечетова Н. Ф., Бережна А. Ю. Бюджетний менеджмент: Навчальний посібник. В 2-х ч. Ч. 1. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2004. – 560 с. (14-29).

1. Обґрунтування необхідності втручання уряду в економіку

Необхідність втручання уряду в процеси перерозподілу створеного продукту в умовах ринкової економіки, відповідно до наукових досліджень лауреата Нобелівської премії Джозеф Стігліц зумовлена наступними факторами:

1. Неефективність конкуренції.

Необхідною умовою функціонування ринкової економіки є наявність ринкової конкуренції. Однак, у деяких галузях виробництва (металургія, автомобілів) є відносно невелика кількість фірм або ж одна чи дві фірми, що мають велику частку ринку. Це передбачає відсутність сильної конкуренції. Деякі монополії створюються урядом. В інших випадках існують певні бар’єри на шляху до ринку, що спричиняються явищем, яке економісти називають зростаючим ефектом масштабу. Мова йде про ті випадки, коли витрати на виробництво (на одиницю випуску) зменшуються разом із зростанням масштабу виробництва.

Позаяк власник фірми прагне максимізувати прибуток, він виробляє товар до того моменту, коли додаткова виручка від виробництва зайвої одиниці товару дорівнює додатковій затраті на виробництво цієї одиниці. Абсолютний монополіст отримує можливість отримувати додаткові прибутки за рахунок неповного насичення ринку, завдяки чому, має можливість суттєво підвищувати ціну продукції.

2. Товари суспільного споживання.

Існують деякі товари, які не пропонуються на ринку або ж якщо пропонуються, то у недостатній кількості. Прикладом такого товару у великому масштабі є національна оборона. Вони називаються чистими товарами суспільного споживання і мають дві важливі особливості: по-перше, ще одній додатковій особі нічого не коштує можливість користуватися товарами суспільного споживання. Вартість оборони країни з населенням 1 млн. і одна особа є не більшою, ніж країни з населенням 1 млн. осіб. Вартість маяка анітрохи не залежить від кількості кораблів, які пропливають повз нього. По-друге, загалом важко чи навіть неможливо відлучити особу від користування товарами суспільного споживання. Якщо я встановлюю маяк у певному каналі, повному підводних скель, щоб забезпечити своєму суднові безпечну навігацію, буде нелегко чи навіть неможливо заборонити іншим кораблям входити у канал за сигналами мого маяка. Якщо наша національна оборонна політика спроможна відвернути напад ззовні, це вигідно для всіх нас; не існує способу, у який можна заборонити будь-якій окремій особі користуватися цією вигодою.

Ринок не пропонуватиме взагалі або пропонуватиме не достатньо товарів суспільного споживання. Розгляньмо випадок з маяком. Великий судновласник може вирішити, що вигода, яку він отримує від існування маяка, перевищує витрати на нього; але, підраховуючи, скільки маяків треба встановити у певній місцевості, він керуватиметься лише своєю вигодою, а не вигодою інших. Отже, буде споруджено декілька маяків, для яких сумарна вигода (беруться до уваги всі кораблі, що користуються сигналами маяка) перевищує затрати. Такі маяки будуть встановлені не у належному місці, а це неефективно. Той факт, що приватні ринки

не постачатимуть або постачатимуть недостатньо товарів суспільного споживання, служить обґрунтуванням багатьох видів діяльності уряду.

3. Екстерналії

Існує багато випадків, коли дії окремої особи чи фірми позначаються на іншій особі чи фірмі; коли одна фірма нав’язує витрати іншій, не пропонуючи ніякої компенсації; або ж коли одна фірма створює вигоду для інших компаній, але не пожинає плодів її наслідків. Можливо, найбільш яскравим прикладом останніх років стало забруднення повітря та води. Коли я веду машину, не оснащену спеціальним фільтром, я знижую якість повітря (звичайно, наслідками впливу однієї особи на якість повітря можна знехтувати, але якщо це роблять мільйони осіб, ефект є помітним). Таким чином, я перекладаю витрати на плечі інших. Подібно, хімічний завод, що здійснює викиди відходів у сусідній потік, накладає витрати на споживачів води, що живуть вниз за течією. їм, можливо, доведеться витратити значні суми грошей на очищення води до стану, придатного для споживання.

У кожному з випадків таких екстерналій розподіл ресурсів, здійснюваний ринком, може виявитися неефективним. Позаяк індивіди не відшкодовують усіх витрат для захисту від породжуваних ними негативних екстерналій, вони надміру займатимуться такими видами діяльності; і навпаки, позаяк особи не повною мірою отримують вигоду від діяльності, що породжує позитивні екстерналії, вони зведуть цю діяльність до мінімуму. Тому, наприклад, побутує думка, що без урядового втручання рівень забруднення буде надто високим. Інакше кажучи, контроль за забрудненням породжує позитивну екстерналію, тому без урядового втручання здійснення контролю за забрудненням буде недостатнім.

4. Неповні ринки

Чисті товари суспільного споживання та послуги не є єдиними, що їх не завжди адекватно пропонують приватні ринки. Там, де приватні ринки не у змозі забезпечити певний товар чи послугу, навіть якщо вартість пропозиції нижча від того, що можуть заплатити індивіди, виникає ринкова невдача, і такий ринок ми називаємо неповним (повний ринок пропонує всі товари та послуги, якщо вартість цієї пропозиції менша від суми, яку можуть заплатити індивіди). Деякі економісти

вважають, що приватні ринки особливо невдало здійснюють пропозицію страхування та кредитування, і це є обґрунтуванням урядової діяльності у цих сферах.

5. Недостовірність інформації

Чимало рішень уряду базується на недостовірній інформації, що надходить від споживачів, і на переконаності у тому, що самі ринки дають недостатню інформацію. Роль уряду у боротьбі з неадекватною інформацією виходить за межі простих заходів, спрямованих на захист споживачів. Інформація у багатьох відношеннях є товаром суспільного споживання. Надаючи інформацію кожному додатковому індивідові, ми не зменшуємо її кількості для інших. Закон ефективності вимагає, щоб інформація поширювалася безкоштовно або, точніше, щоб єдиною платою за неї була вартість трансляції. Приватний ринок часто пропонуватиме неадекватну кількість інформації, так само, як він пропонуватиме недостатню кількість інших товарів суспільного споживання. Найбільш значним прикладом діяльності уряду у цьому напрямку є Комітет з метереології України.

6. Безробіття, інфляція і дисбаланс

Мабуть, найбільш поширеними симптомами ринкових невдач є періодичні високі рівні безробіття як робітників, так і машин, що були бичем капіталістичної економіки протягом останніх двох століть. Хоча періоди спадів і депресій значно скоротилися з часів другої світової війни, можливо, частково завдяки політиці уряду, рівень безробіття все-таки перевищував 10 % у 1982 р., що, проте, небагато порівняно з періодом Великої депресії, коли безробіття у СІНА сягало 24 %. Більшість економістів сприймають ці високі рівні безробіття як найважливіше свідчення того, що ринок не працює належним чином. Для деяких економістів значне безробіття є найдраматичнішим і найпереконливішим свідченням неефективної роботи ринку.

Перерозподіл та необхідні товари: ще два обґрунтування діяльності уряду

Попередні джерела ринкових невдач призводили до неефективності економіки через відсутність втручання уряду – тобто якщо ринкову економіку буде покинуто напризволяще, вона не зможе бути парето-ефективною. Але навіть якщо вона була б

парето-ефективною, існують ще два аргументи на користь втручання держави. Перший – це розподіл доходу. Той факт, що економіка є парето-ефективною, нічого не говорить про розподіл доходу; конкурентні ринки можуть призводити до дуже нерівномірного розподілу доходу, через що деякі особи відчуватимуть нестачу життєвих ресурсів. Одним з найважливіших видів діяльності уряду є перерозподіл доходу. У цьому полягає важлива мета будь-якої соціально спрямованої діяльності, такої, наприклад, як Програма допомоги сім’ям, що утримують дітей. Систематичний аналіз питання розподілу є предметом наступного розділу.

Інший аргумент на користь втручання держави в умовах парето-ефективної економіки походить від переконання, що особи можуть не діяти у своїх інтересах. Часто вважають, що оцінка добробуту кожної людини відповідно до її переконань – як критерію парето-ефективності – створює неадекватну базу для прийняття рішень щодо добробуту. Навіть повністю інформований споживач може приймати неправильні рішення. Люди продовжують курити, хоча це шкідливо для їхнього здоров’я і вони знають про це. Товари, споживання яких заохочується державою, як, наприклад, перша медична допомога та початкова освіта називаються необхідними товарами.

2. Сутність державних і муніципальних фінансів

Однією із складових фінансової системи кожної країни є державні фінанси. Їм належить вирішальна роль у забезпеченні виконання державою властивих їй функцій щодо економічного, соціального і політичного розвитку.

Державні фінанси за своїм складом можуть розглядатися у вузькому і широкому значеннях. Відповідно до першого, вони включають лише фінанси центральної влади або загальнодержавні фінанси, а за другим – охоплюють загальнодержавні та місцеві фінанси. При вивченні даної дисципліни ми будемо дотримуватися першого тлумачення, а для визначення сукупності державних та місцевих фінансів будемо застосовувати термін суспільні фінанси.

Найбільш розповсюджені точки зору щодо суті суспільних фінансів полягають у представленні їх наступним чином: як державного господарювання; суспільного

багатства у формі грошей і кредиту, що знаходиться у розпорядженні держави; грошових фондів суспільного використання, зосереджених у державних органах; державної діяльності та альтернативних способів фінансування державних видатків; завжди лімітованих грошових коштів у розпорядженні державних властей та супутньої їм інституційно-організаційної діяльності.

Державні і муніципальні фінанси виражають економічні відносини, пов’язані із забезпеченням централізованими джерелами фінансування державного і муніципального секторів економіки, найзначніших програм розвитку виробництва і суспільного сектора, організацій і установ бюджетної сфери і т.п. Їх функціонування спрямовано на досягнення загальних цілей розвитку соціально орієнтованої економіки.

Державні та місцеві фінанси функціонують в рамках фінансової системи держави і є її центральною ланкою (рис. 1.1).

Фінанси як економічна категорія залежать від перетворень у взаємостосунках між ланками фінансової системи. Це стосується передусім до взаємозв’язків між фінансами макрорівня і фінансами мікрорівня. Фінанси макрорівня, і передусім державний і муніципальний бюджети, ґрунтуються на фінансовому потенціалі

Державні та місцеві фінанси

Бюджетна система

Система позабюджетних фондів

Система державного та місцевого кредитування

Фінанси державних та комунальних підприємств

Рис. 1.1 Склад державних і муніципальних фінансів.

підприємств. Фінанси сприяють досягненню загальних цілей економічного розвитку, що зумовлює необхідність їх оптимальної організації. Спосіб організації встановлює якісну визначеність фінансів. Розподіл і використовування фінансових ресурсів в державі здійснюються в рамках інтегрованої системи управління фінансовими потоками.

3. Поняття, предмет та принципи управління державними та місцевими фінансами

Управління державними та місцевими фінансами – це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських функцій), прийомів, методів, що направлені на управління суспільними фінансовими ресурсами і відносинами, які виникають у процесі руху державних суспільних фондів.

Предметом управління суспільними фінансами виступають фонди фінансових ресурсів на загальнодержавному та місцевому рівні, а також відносини, пов’язані з їх формуванням та використанням.

Важливим методологічним чинником є визначення принципів організації і функціонування державних і муніципальних фінансів, що дозволяє виявити напрями дії фінансів на розвиток державного і муніципального секторів економіки, виробити критерії їх функціонування. Управління державними та місцевими фінансами повинно здійснюватися із дотримання наступних принципів:

•єдність законодавчої і нормативної бази;

•відкритості та прозорості;

•розмежування повноважень і предметів відання;

•цільової орієнтованості;

•наукового підходу до реалізації намічених цілей;

•економності та раціональності;

•керованості фінансовими потоками на централізованій основі. Досягнення цілей управління державними та місцевими фінансами

орієнтоване не досягнення стратегії розвитку. Фінансова стратегія визначає спроможність збалансованого управління вартісною оцінкою матеріально-технічних

засобів і грошовими ресурсами, якими володіють державний та муніципальний сектори економіки.

Ухвалення державних рішень засновано на сукупності інформації. Аналіз інформації, яка надходить – важливий як у момент ухвалення рішення, так і в процесі контролю за ходом його виконання. Ця інформація міститься в оперативній і статистичній звітності, договорах і угодах, розрахункових документах і т.п.

Державні і муніципальні фінанси мають чітку цільову орієнтацію. Вони зачіпають певні соціально-політичні інтереси окремих шарів суспільства. Проте у всіх своїх аспектах вони орієнтовані на рішення державних і муніципальних задач.

4. Функції державних і муніципальних фінансів

Державні і муніципальні фінанси як економічна категорія виявляються у виконуваних ними функціях. Вивчення функції необхідне для реалізації державної фінансової політики. В рамках фінансової науки існує певна єдність функцій фінансів держави і фінансів підприємств і в той же час є істотні відмінності, що визначають значущість загальнодержавних інтересів і підприємницького аспекту діяльності.

Для фінансової системи в цілому вирішальне значення мають наступні функції: планування, організація, стимулювання, контроль.

1. Функція планування передбачає формулювання цілей і вибір шляхів їх досягнення на підставі розмежування повноважень і предметів ведення між центральним урядом і органами місцевого самоврядування. До функції планування звичайно відносять і розподіл обмеженого обсягу фінансових ресурсів в тимчасовому аспекті виходячи з пріоритетів і цілей розвитку, їх перерозподіл між федеральним бюджетом і бюджетами суб’єктів Федерації і органів місцевого самоврядування. Реалізується ця функція через складання бюджетів на відповідний фінансовий рік і перспективу, балансів фінансових ресурсів, порядку оподаткування і т.п.

2. Функція організації включає бюджетний устрій, бюджетну класифікацію, передбачає необхідність визначення порядку складання, затвердження і виконання

бюджету, вибір уповноважених кредитних організацій, розмежування повноважень законодавчих і виконавських органів влади в бюджетному процесі, визначення прав і обов’язків функціональних підрозділів фінансових органів. З цією функцією пов’язаний процес організаційної побудови внутрішньої системи регулювання і контролю бюджетних потоків і фінансових ресурсів держави.

3.Функція стимулювання ґрунтується на діяльності, спрямованому на реалізацію цілей. За допомогою цієї функції інтерпретуються чинники, що впливають на фінансову діяльність і що враховують її потребу в грошових коштах. Вирішальну роль відіграють чинники, що визначають поведінку службовців в процесі ухвалення ними рішень по тактичних і стратегічних аспектах фінансів.

4.Функція контролю означає сприяння реалізації поставлених цілей. До них відноситься вироблення норм і нормативів, що є еталоном, критерієм оцінки результатів, порівняння досягнень з поставленою метою і встановленими критеріями, забезпечення внесення необхідних змін в умови і чинники фінансової діяльності.

5.Цілі управління державними та місцевими фінансами в Україні

Стан державних і місцевих фінансів – один з основних показників стійкості економіки і досконалості соціальної системи. З бюджету забезпечується фінансування найважливіших інвестиційних програм, екології, оборони і ін.

Особливе значення має визначення цілей управління фінансами, які можуть бути зведені до трьох основних завдань:

1)економічної стабілізації;

2)адаптації до ринкових перетворень;

3)стимулюванню інвестиційної активності.

1.Економічна стабілізація на макрорівні невіддільна від загальної фінансової стабілізації в економіці. Тому моніторинг макроекономічних показників дозволяє виявити реальну ситуацію у фінансовій сфері. З макроекономічних показників вирішальне значення мають рівень бюджетного дефіциту, хід виконання бюджету, рівень заборгованості підприємств перед бюджетом і контрагентами, рівень інфляції, ставка рефінансування Національного банку України, зміна валютного

курсу і ін. Фінансова стабільність означає наявність стійких джерел фінансування, можливість залучення коштів на ринку капіталів, накопичення ресурсів для розширення виробництва і розвитку суспільного сектора економіки.

2. Фінансова адаптація до ринкових перетворень виражається в тому, що держава і підприємства є повноправними учасниками ринку капіталів, виступаючи в ролі кредиторів або позичальників. Організація фінансів дозволяє швидко реагувати на зміну ситуації на ринку, пристосовуватися до нових умов, використовувати альтернативні фінансові інструменти, виконувати податкові та інші грошові зобов’язання.

Трансформація економічних відносин означає перехід до нового типу економічного зростання, заснованого на низькому рівні інфляції і безробіття, зовнішньоекономічній збалансованості, сприятливому екологічному середовищі і достатньо високому життєвому рівні. Мета трансформації – створення соціально-

орієнтованої ринкової економіки.

3. Інвестиційна активність держави і кожного підприємства є результатом і індикатором економічного зростання. Фінанси відіграють вирішальну роль в залученні інвестицій, створенні сприятливих умов для функціонування ринку капіталів. Відносно інвестиційної активності принцип стратегічної спрямованості є визначаючим і задача фінансів полягає в необхідності його реалізації.