Тема 6. Юо

1. Поняття, ознаки та види юридичної особи.

Згідно зі ст. 80 ЦК України юридичною особою визнається ор­ганізація, створена і зареєстрована у встановленому законом по­рядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юриди́чна особа(ЮО) — суб'єкт права, здатний від власного імені набувати права і обов'язки, за умови реєстрації у встановленому законом порядку.

Можна виділити такі харак­терні ознаки юридичної особи:

1. Створення та реєстрація у встановле­ному законом порядку.

2. Можливість мати цивільну правоздатність та дієздатність.

3.  Організаційна єдність. Для того щоб бути ЮО організація повинна виступати як єдине ціле, мати орга­ни управління та інші індивідуальні ознаки. Організаційна єдність знаходить свій прояв у різних озна­ках, таких як: а)найменування.(повинно містити вказівку щодо її органі­заційно-правової форми або характеру діяльності. Вказівку на організаційно-правову форму повинно містити найменування товариства, а вказівку на характер діяльності ЮО - найменування установи. ЮО може мати, крім повного, ще й скорочене найменування. Найменування ЮО зазначається в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру ЮО. Про організаційну єдність свідчить також наявність б)місце знаходження ЮО, яке визначається місцем знаход­ження органу ЮО, та ін..

4. Майнова відокремленість. Кожна юридична особа має своє майно, яке може належати їй на праві власності або законно­го володіння. Частина 3 ст. 96 ЦКУ зазначає, що учасник (засновник) ЮО не відповідає за зобов´язаннями ЮО, а ЮО не відповідає за зобов´язаннями учасника (за­сновника) ЮО, крім випадків, передбачених зако­ном та установчими документами.

5.  Участь у цивільному обороті від власного імені. Кожна ЮО, маючи індивідуальне найменування, може діяти лише від свого імені, а саме: набувати майнових і особис­тих немайнових прав, нести обов´язки, вступати в різноманітні цивільно-правові відносини з іншими суб´єктами цивільного права. Від імені ЮО діють її органи, інші особи можуть виступати від імені ЮО на підставі довіре­ності.

6.  Здатність нести майнову відповідальність. ЮО несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов´язаннями, відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання службових обов´язків, хоча в передбачених законом випадках не виключається і майнова відповід-ність її окремих членів. ЮО за своїми зобов´язаннями відповідає всім належним їй майном, на яке може бути звернено стягнення.

7. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді. Порядок розгляду цивільно-правових спорів за участю ЮО регулюється Ц процесуальним КУ або Г процесуальним КУ.

8. Обмежена відповідальність(частково). Засновники господарських товариств не відповідають за зобов'язаннями цих товариств, але тут є чимало винятків.

Усі перелічені ознаки ЮО тісно пов´язані між собою і повинні розглядатися в сукупності та взаємодії функціо­нальної діяльності ЮО.

ЮО можна поділити на окремі види за різними ознаками.

Залежно від форми власності: а) приватні; б) колективні; в) державні; г) змішані.

Відповідно до суб'єктного складу: а) українські; б) спільні з участю іноземного інвестора; в) іноземні; г) міжнародні організації та об'єднання.

Залежно від того, чи мають засновники можливість брати участь в управлінні ЮО розрізняють:  1) установи  2) товариства.

Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть часті в управлінні нею. Установа створюється шляхом об'єднання (виділення) майна засновників для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Товариством визнається організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

В залежності від мети діяльності, ЮО поділяються на:

1) в країнах СНД: а) комерційні (підприємницькі) б) некомерційні (непідприємницькі).

2) за ЦКУ: а)публічного права б) приватного права. (Суть цієї класифікації полягає в тому, що юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті (наприклад, міністерства і відомства, установи соціальної сфери, культурно-освітянські заклади та інші). І навпаки, юридичні особи приватного права створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах саме з метою участі у різних цивільно-правових відносинах. Цивільним правом регулюється порядок створення і діяльності саме юридичних осіб приватного права. Щодо регулювання цивільно-правових відносин за участю юридичних осіб публічного права,то діє загальний принцип: публічні юридичні особи, вступаючи у цивільно-правові відносини, підпадають під режим цивільно-правового регулювання, як і будь-які інші приватні юридичні особи, незалежно від того, що створені вони розпорядчим способом на підставі рішення державних органів та органів місцевого самоврядування і в цілому функціонують для здійснення завдань публічного характеру. Таким чином, забезпечується єдність регулювання цивільно-правових відносин незалежно від того, хто є їх учасниками. Водночас порядок утворення юридичних осіб публічного права регулюється не актами цивільного законодавства, а нормами публічного права.)

Чинне законодавство України також визначає для ЮО, що діють у цивільному обороті, організаційно-правову форму: а)підприємства, б)господарські товариства, в)кооперативи тощо. Цей перелік в Україні не є вичерпним.

До Підприємницьких ЮО( ч.1 ст. 83 ЦК) належать: 1)господарське товариство, 2)колективне підприємтво (ств. декількома Ю або фіз. особами для отримання прибутку), 3)приватне підприємство (ств. ФО як єдиним засновником), 4)дочірнє підприємство (ств. юридичною особою як єдиним засновником), 5)державне підприємство (ств. для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником), 6)казенне підприємство (ств. для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником), 7)комунальне підприємство (ств. для здійснення господарської діяльності місцевою громадою як єдиним засновником), 8)виробничий кооператив (ств. шляхом об'єднання ФО для спільної виробничої або іншої ГД на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку).

Залежно від форм власності, встановлених ЗУ "Про власність", можуть діяти підприємства таких видів:

1. приватне підприємство, основане на власності ФО;

2. колективне підприємство, основане на власності трудового колективу підприємства;

3. господарське товариство;

4. підприємство, основане на власності об'єднань громадян;

5. комунальне підприємство, основане на власності відповідної територіальної громади;

6. державне підприємство, основане на державній власності, в тому числі казенне підприємство;

7. спільне підприємство, основане на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути ЮО і громадяни України, інших держав;

8. підприємство, основане на власності юридичних осіб і громадян інших держав.

За обсягом господарського обороту та чисельності працівників підприємства поділяються на: а)малі б)середні в)великі

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про господарські товариства" можуть створюватися: АТ, ТзОВ, ТзДВ, ПТ і КТ.

Засновники й учасники господарських товариств (ст. 10 закону) мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства.

Об'єднаннями капіталів розглядаються такі господарські товариства, як АТ і ТзОВ.

АТ вважається товариство, яке має статутний фонд, поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплачених сум.

АТ бувають: ВАТ, акції яких можуть поширюватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах, і ЗАТ, коли їхні акції розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом передплати, купуватися і продаватися на біржах.

Подібними до акціонерних є ТзОВ, статутні фонди яких також поділені на частки (паї), розміри яких визначаються установчими документами. Різниця між ними полягає в тому, що акціонерні товариства формують статутний фонд шляхом випуску і розповсюдження акцій, володільці яких можуть бути наперед невідомими. ТзОВ утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників (пайовиків), число яких, як правило, невелике і наперед відоме. Як і акціонерне, ТзОВ за своїми зобов'язаннями відповідає теж належним йому майном.

Статутний фонд ТзДВ поділено на частки, визначені статутними документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками у статутний фонд, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається у статутних документах.

До об'єднань осіб належать ПТ і КТ.

ПТ — це таке товариство, всі учасники якого займаються сумісною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Солідарність відповідальності означає, що при недостатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися з вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема, як у частині, так і в повній сумі боргу. В засновницькому договорі про повне товариство зазначається розмір частки кожного з учасників, склад і порядок внесення вкладів, форма їхньої участі у справах товариства. Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, виступаючи від імені товариства. У цьому разі обсяг повноважень учасників визначається довіреністю, підписаною рештою учасників товариства.

КТ включає поряд з одним чи кількома учасниками, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, також одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Якщо в командитному товаристві беруть участь двоє чи більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Управляють справами КТ лише учасники з повною відповідальністю.

Для участі в цивільних правовідносинах з метою одержання прибутку створюються і виробничі кооперативи. Кооперативи створюються і діють у сільському господарстві, промисловості, будівництві, на транспорті, в торгівлі, громадському харчуванні, у сфері платних послуг та інших галузях виробництва і соціально-культурного життя. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

На кооперативних засадах діють і колективні сільськогосподарські підприємства. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 p. воно є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва с/г продукції, що діє на засадах підприємництва і самоврядування. Підприємство є ЮО, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Колективні сільськогосподарські підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки (об'єднання), бути засновниками АТ, які діють на основі своїх статутів. Підприємство самостійно визначає напрями с/г виробництва, його структуру та обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами і здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству. З цією метою підприємство може вступати в договірні відносини з будь-якими організаціями або громадянами, самостійно обирати партнерів, у тому числі іноземних, для укладення договорів. На договірній основі воно може брати на себе виконання державного контракту на продаж сільськогосподарської продукції.

Серед названих організаційно-правових форм господарювання з використанням інституту ЮО слід виділити селянські (фермерські) господарства, які є формою підприємництва громадян України, що виявили бажання виробляти товарну с/г продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство" після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу ЮО. Саме в цій якості воно може відкривати розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступати у відносини з іншими органі-заціями, нести майнову відповід-ність за своїми зобов'язаннями і діяти як самостійний учасник цивільного обороту.

Відповідно до ст. З ЗУ "Про підприємства в Україні" ЮО можуть на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонополь-ному законодавству. Зокрема, підприємства мають право об'єднуватися в:

• асоціації, тобто договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, при цьому асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

• корпорації — договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень з централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

• консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

• концерни — статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;— інші об'єднання, створені за галузевим, територіальним або іншими принципами.

Об'єднання є ЮО, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Об'єднання діють на основі договору або статуту, затвердженого їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права ЮО і на них поширюється дія ЗУ "Про підприємства в Укр.". Тому об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передба-чено засновницьким договором (статутом). За підприємствами залишається право вийти зі складу об'єднання із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

До непідприємницьких ЮО належать:

• кредитна спілка

• установа (ств. державою або органом місцевого самоврядування для зд. відповідної публічної функції)

• споживчий кооператив(ств. шляхом об'єднання ФО та/або ЮО з метою задоволення споживч. потреб його членів)

• громадська організація

• політична партія

• благодійна організація

• релігійне об'єднання

• об'єднання співвласників житла

• міжнародна організація

• тощо

Правами ЮО наділяються не лише такі колективні утворення, які діють з метою одержання прибутку, а й різні установи, об'єднання громадян, релігійні організації тощо. Не маючи основною метою своєї діяльності одержання прибутку, ці організації, однак, є учасниками цивільного обороту, тобто часто змушені вступати в цивільно-правові відносини і набувати майнових та особистих немайнових прав та обов'язків.

Установою може бути визнана організація, яка створюється і фінансується власником для здійснення управлінських, соціально-культурних та інших функцій некомерційного характеру. До них, зокрема, належать установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті і мають самостійний кошторис, керівники яких користуються правами розпорядників кредитів, за винятками, встановленими законом (ч. 1 ст. 24 ЦК України). Ними є органи державної влади й управління, органи прокуратури і суду, установи соціально-культурного характеру. Оскільки основна діяльність названих установ полягає у здійсненні управлінських, соціально-культурних та інших функцій, а результати цієї роботи не можуть бути оцінені як товар, основним джерелом покриття їх витрат є асигнування з бюджету, які витрачаються відповідно до затвердженого кожній установі кошторису.

Крім асигнувань з державного бюджету, установи можуть одержувати доходи від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг або здійснення іншої допоміжної діяльності. Так, вищі навчальні заклади силами колективів своїх кафедр або наукових підрозділів ведуть на замовлення інших організацій господарсько-договірні наукові дослідження і реалізують їх результати на основі договорів про передачу науково-технічної продукції. Одержані від замовників кошти використовуються на розширення навчально-лабораторної бази, житлове будівництво, оплату праці та преміювання працівників вузу, залучених до виконання господарсько-договірні робіт, та на інші цілі.

Бюджетні установи повинні витрачати спеціальні кошти у межах затверджених кошторисів і фактичного надходження доходів з кожного виду спеціальних коштів.

До ЮО належать і такі державні організації, які фінансуються за рахунок інших джерел, мають самостійний кошторис і самостійний баланс. На таких засадах можуть створюватися органи господарського управління, які фінансуються за рахунок відрахувань від прибутків підпорядкованих їм підприємств. У кошторисах цих організацій чітко фіксуються джерела надходження коштів і суми видатків, у межах яких і здійснюються господарські та інші операції названих юридичних осіб.

Як ЮО в Україні діють різні об'єднання громадян. Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним, правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і гарантується КУ та законодавством України. Держава сприяє розвиткові політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань. У ст. 1 Закону України "Про об'єднання громадян" від б червня 1992 p. зазначається, що об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, конгрес, асоціа-ція, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування та представництво в їх складі.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюються і діють у формі спілок, товариств, комітетів, асоціацій тощо. Об'єднання громадян мають право на добровільних засадах засновувати або вступати між собою у спілки (союзи, асоціації тощо), яким відповідно до їхніх статутів теж можуть надаватися права юридичної особи.

Правами ЮО наділяються також різні фонди. Фондами визнаються організації, що засновуються громадянами і юридичними особами на основі їх добровільних і безповоротних майнових вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях. Майно, передане засновниками, є власністю фонду. Порядок формування органів та управління фондом визначається його статутом, який затверджує засновник. Засновники фонду не відповідають за зобов'язаннями створених ними фондів, а фонди не відповідають за зобов'язаннями своїх засновників.

ЮО є і споживчі кооперативи. Ними визнаються організації, засновані на членстві громадян з метою задоволення потреб членів та інших громадян у торговельному чи побутовому обслуговуванні, а також членів кооперативу в житлі, дачах, гаражах, соціально-культурних та інших послугах. Споживчими кооперативами є, зокрема, житлово-будівельні, гаражні та інші кооперативи. Члени споживчого кооперативу не відповідають за його зобов'язаннями, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.

Учасниками цивільно-правових відносин виступають і релігійні організації. Відповідно до ЗУ "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. (ст. 7) ці організації утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління й установи, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна організація визнається ЮО з моменту реєстрації її статуту. Як ЮО релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадсь-кими організаціями або громадянами. Релігійні організації набувають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. У порядку, визначеному чинним законодавством, релігійні організації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати свої видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають права юридичної особі (статті 18 і 19 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

ЮО може мати свої філії та представництва.

Філією є відокремлений підрозділ ЮО, що розташований поза місцем її знаходження і здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ ЮО, розташований поза місцем її знаходження. Він здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи.

Філії і представництва не є ЮО. Вони наділяються майном ЮО, яка їх створила, і діють на основі затвердженого нею положення. Керівники філій і представництв призначаються ЮО і діють на основі виданої їм довіреності.