Аудіовізуальні засоби наочності

Цю групу складають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзапи­си, магнітофонні записи) і статичні (діафільми, діапозитиви, транспа­ранти до кодоскопа) засоби наочності.Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткийпроміжок часу він дає можливість сприйняти і телепередачізначну за обсягом інформацію про предмети,явища і процеси навколишнього світу. Повністю кінофільм може бути показаний, якщо у ньому цілісно роз­криваються процес, явище, певний об’єкт і він не поділяється на логічні частини. Такими, наприклад, є фільми: «Кругообіг води у природі», «Ви­добування торфу», «Видобування вугілля», «Вовки» та ін.Фрагментарно кінофільм демонструється тоді, коли у ньому виділяються окремі частини. Діафільм — статичне зображення на плівці, яке має одну тему.Кожний наступний кадр діафільму за змістом пов’язаний зпопереднім, внаслідок чого отримується цілісна інформація на визначену тему. За характером зорового ряду діафільми поділяються на групи: а) кад­ри, створені на основі малюнків, б) фотоматеріалів, в) на поєднанні ма­люнків і фотоматеріалів (комбіновані). За побудовою діафільми бувають цілісні та фрагментарні.

МОДЕЛІ ЯК ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ Модель — це спрощений реальний об’єкт (оригінал), оскільки в ній абстрагуються тільки істотні ознаки. Існують різні класифікації навчальних моделей. За однією з них, вони поділяються на два класи: а) матеріальні; б) ідеальні.Матеріальні моделі — це тривимірне зоб­раження об’єкта, його частини чи групи об’єктів у зменшеному або збільшеному вигляді. Ідеальні моделі розподіляються на три групи:

А) образні – моделі, що передають загальну структуру, істотні зв язки та інші особливостіреальних об’єктів в образній формі. До них належать схематичні малюн­ки, схеми, карти, план, діаграми, графіки;

б) знаково-символічні — це моделі, які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково-сим­волічної мови;

в) розумові — це моделі предметів, процесів, що створюються в уяві людини. Схематичний малюнок є найпростішим видом образних моделей. Підписи на схематичних малюнках під час засвоєння нового змісту обов’язкові, оскільки вони є з’єднуючою ланкою між образом і умовним позначенням. Схеми — це більш абстрактні моделі. Зміст їх полягає у відображенні взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі. Умовними позначеннями на них можуть бути окремі терміни, математичні символи: цифри, знаки дій, знаки відносин.

12.М-ка проведення лабораторних робіт. Навчальний дослід — це елементарний навчальний експеримент. Він, як і спостереження, є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Якщо у процесі спостереження сприймаються тільки зовнішні ознаки й властивості предметів та явищ, то за допомогою дослідів відбувається більш глибоке пізнання. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті озна­ки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Структурні компо­ненти досліду як методу пізнання:Осмислення власне предметних цілей досліду. Актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться дослід. 2. Планування досліду: а) визначення практичних дій, їх послідов­ності; б) вибір обладнання (приладів і матеріалів). 3. Виконання досліду: а) виконання практичних дій у необхідній послідовності; б) цілеспрямоване спостереження за об’єктом (змінами, які відбуваються, результатами змін) під час досліду; в) усвідомлення результатів спостереження; г) самоконтроль за процесом досліду. 4. Осмислення результатів досліду: а) узагальнення фактів; б) уста­новлення взаємозв’язків; в) фіксація наслідків досліду (усно, письмово, графічно). 5.Закріплення результатів проведення досліду: знання цілей, власне предметних результатів, способів практичних і перцептивних дій в їх необхідній послідовності, приладів і матеріалів для виконання досліду та відповідних умінь. Дослід, як метод навчання, є способом взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів: учитель управляє (організовує, планує, кон­тролює, стимулює, коригує, аналізує й оцінює) діяльністю учнів, спрямовує на ви­вчення предметів і явищ природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування (протікання) з використанням відповідних приладів і ма­теріалів. Розглянемо загальні підходи до методики використання досліду.Першим етапом є актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться ДОСЛІД. Об’єкт повинен бути знайомий і доступний для сприймання.Далі організовується осмислення учнями цілей досліду: з якою метою дослід виконується; що необхідно виявити в об’єкті або з’ясувати про об’єкт. У більшості випадків на уроці проводиться не один, а кілька дослідів, за допомогою яких предмет або явище вивчається різнобічно. Д-сть учителя Повідомлення знань в усній або письмовій формі (інструкція усна, на картці або у підручнику) про способи практичних дій і послідовність їх виконання в досліді. Показ зразка виконання прак­тичних дій в необхідній послідо­вності. Спонукання до активного сприймання й виконання практичних дій. Здійснюється у вигляді настанови на уважність до конкретної дії та орієнтацію на успіх са­мостійного виконання. Контроль і коригування у процесі застосування знань про способи виконання досліду і за­своєння відповідних умінь. Д-сть учня Сприймання і усвідомлення знань про способи практичних дій і послідовність їх застосування в досліді. (Діти слухають або читають). Сприймання зразка. Виконання практичних дій (осмислення знань, запам’ятовування і застосування). Оволодіння уміннями, зосередження уваги. Здійснення контролю і самокоригування. 2. Організація спостереження учнів за результатами практичної діяльності з об’єктом, усвідомлення результатів. Учні. Спостереження за результатами практичної діяльності з об’єктом. Усвідомлення результатів спостережень через словес­не їх вираження. 3.Організація осмислення власне предметних результатів досліду через узагальнення фактів, отриманих у ході спостережень; встановлення взаємозв’язків, залежностей; формулювання висновків та фіксація результатів.Учні. Аналіз, порівняння, узагаль- нення фактів, добутих у ході спостережень; встановлення взаємозв’язків і залежностей; формулювання висновків. Фіксація результатів: усно, письмово, графічно.Слід пам’ятати: якщо дослід небезпечний (пов’язаний з вогнем), то його виконує тільки вчитель демонстраційно. Досліди за рівнем пізнавальної самостійності учнів поділяються на репродуктивні і творчі. Репродуктивними називаються досліди, спосіб виконання і результати яких відомі учням. Вони виконуються за зразком під безпосереднім чи опосередкова­ним керівництвом учителя (самостійно) з використанням усних і пись­мових інструкцій. Творчим називається дослід, який виступає способом розв’язання на­вчальної проблеми. У природознавстві використовуються ко­роткочасні і довготривалі досліди. Короткочасними є досліди, які виконуються в межах одного етапу уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок; їх за­стосування; перевірка. Результати довготривалих дослідів отримують через 1—2 тижні або навіть через 1—2 місяці.

15.М-ка роботи на географічному майданчику. Організація і обладнання шкільного географічного майдан­чика

Для географічного майданчика вибирається відкрита з усіх сторін ділянка без ям, горбів і будівель із природними умовами ґрунту і трав'янистою рослинністю. Якщо природного дернового покриву немає, то частину географічного майданчика, відведену для обладнання шкільної метеорологічної станції, треба засіяти багаторічною травою.

Розміри географічного майданчика можуть бути різними, але найкращою є ділянка 25 х 25 м. На ній можна розмістити всі необхід­ні прилади і влаштувати «зелений клас» під відкритим небом. Шкіль­ний географічний майданчик необхідно обнести парканом із штахети­ків висотою 1 м. Одну сторону паркана треба пофарбувати через метр в різні кольори (білий і зелений), щоб учні привчалися вимірювати віддаль на око і могли визначити середню довжину свого кроку. На географічному майданчику доцільно зробити такі відділи: 1) агрометеорологічний; 2) астрономічний: 3) геоморфологічний;  4) математичний; 5) «зелений клас».

Агрометеорологічний відділ повинен бути обладнаний такими приладами: флюгером, метеобудкою з термометрами і гігрометром, опадоміром, снігомірною рейкою, нефоскопом, ґрунтовим термомет­ром-щупом. У школі обов'язково мають бути барометр-анероїд,          анемометр,   бажано   також   мати   прилади-самописці —   барограф, гігрограф і термограф.

Астрономічний відділ має бути обладнаний найпростішими саморобними  астрономічними  приладами:   гномоном-покажчиком Полярної зорі, сонячними годинниками — екваторіальним і горизонтальним, екліметром, румбічним кільцем, покажчиком сторін горизонту.

Геоморфологічний відділ має дати учням уявлення про типові форми рельєфу.

У математичному відділі встановлюють кубічний метр, квадратний метр, розбитий на дециметри, саморобні ростомір і нівелір.

«Зелений клас» використовується для занять з учнями на географічному майданчику. Його обладнують столами і стільцями (якірозміщують так, щоб сонячні промені падали збоку), невеликою, чорною дошкою для роботи на ній з крейдою, стендом «Яка сьогодніпогода», маленьким столиком і стільцем для вчителя.

Флюгер. Встановлюється на дерев'яному або металевому стовпі (металева труба) висотою десять і більше метрів. Чим вище постав­лений флюгер, тим краще показує він напрям і силу вітру. Стовп з флюгером для одержання правильних показників потрібно ставити на відкритому місці, так щоб вітер не затримувався високими дере­вами, будинками тощо. Стовп, на якому встановлений флюгер, одно­часно є і висотоміром, тому його потрібно пофарбувати через кожний метр у різні кольори (білий і червоний). Учні використовують стовп-висотомір для вироблення практичних навичок і порівнянь при виз­наченні висоти дерева, будинку та інших предметів.

Метеорологічна будка. Служить для встановлення в ній тер­мометрів і саморобного гігрометра. Виготовляється з дерева. Будку фарбують у білий колір і встановлюють на підставці висотою.

Опадомір. Його встановлюють на відкритому місці на стовпі. Верх опадомірного відра повинен бути на висоті 2 м. Снігомірна рейка. Виготовляється з дерева. її фарбують у темний колір з трьох сторін, а лицеву сторону — у білий і наносять поділки через кожний сантиметр.

Гномон. Основою для гномона є дощечка розміром 30x40 см. Для того щоб вона не деформувалась при різких змінах погоди, її потрібно оббити бляхою і пофарбувати в білий колір. За допомогою гномона визначається полуденна лінія — напрям місцевого меридіана, точний місцевий) час і висота Сонця над го­ризонтом.

17. Домашні завдання. Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи. Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо. Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації: -       розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань; -       врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.; -       формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо). Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їх організму протягом дня. При визначені форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їх вольові якості та уподобання тощо. Домашні завдання можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку. пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного. конструктивно-варіативного та творчого характеру. Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер. Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування. утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), у 1-му класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв; у 3 класі - 1 години 10 хв; 4 класі - 1 год. 30 хв; у 5-6-му класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години. Звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог Державних санітарних правил. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темп) і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров'я. Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні. Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку. Тісно пов'язані з уроками домашні завдання учнів. Вони можуть бути різними. Крім обов'язкового читання перед кожним уроком текста підручника, додаткової літератури, повторення відповідної теми для здійснення зв'язку з навчальним матеріалом наступного уроку, домашнє завдання повинно носити творчий характер — включати практичні роботи, елементи спостережень, моделювання, логічні висновки та ін. Наприклад, учні виготовляють гербарій квіткової рослини і визначають її органи, гербарії бур'янів, заготовляють і наклеюють листки місцевих дерев та кущів, заповнюють таблиці в зошитах, оформляють схеми, проводять зарисовки тощо.Важливими є домашні завдання, пов'язані з виконанням нескладних дослідів, а саме: перехід води з рідкого стану в твердий і навпаки, вимірювання температури, пророщування насіння, вирощування рослин і спостереження за ростом і розвитком їх, вивчення складу і властивостей ґрунту тощо.Домашні роботи експериментального типу підтверджують уявлення, одержані під час уроків, забезпечують повторення виконаного досліду в класі, виробляють впевненість в поводженні з матеріалом, приладами, обладнанням, зміцнюють досвід, підвищують культуру роботи.

Виходячи з характеру навчальних дій, які може виконувати учень, завдання поділяються на виконавські (повторення, відтворення матеріалу, вправи) і творчі (написання творів, проведення експериментів та ін.). Обидва види завдань відіграють надзвичайно важливу роль в успішному засвоєнні знань учнями.

Завдання можуть бути обов’язковими для всіх школярів чи обиратися ними за бажанням (з використанням додаткової літератури або інших джерел інформації).

За ступенем індивідуалізації завдання можуть поділятися на загальні, диференційовані (індивідуалізовані), індивідуальні. Основне призначення диференційованих завдань – забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи, а організація роботи на уроці дає можливість учителю одночасно працювати з усіма учнями. Сильніші учні поглиблюють свої знання, допомагають слабшим, а слабші міцно засвоюють програмний матеріал. Завдання добираються такі, щоб і слабші відчували, що вони можуть самостійно добувати знання.