5.Узагальнюючий урок .

Щодо процесу навчання природознавства узагальнення здійснюється:

а) в логічно завершеній частині змісту теми як компонент процесу засвоєння елементу знань і його етап;

б) у темі уроку як окремий етап структури процесу навчання 1-го рівня, якщо під час уроку засвоюється кілька елементів знань. Відбу­вається міжпоняттсве узагальнення і встановлення родо-видових відносин між поняттями, які є наслідком засвоєння логічно завершених частин змісту теми уроку;

в) після вивчення розділу. В такому випадку основою міжпоняттєвого узагальнення є поняття, які сформовані в учнів у межах розділу;

г) після вивчення навчального предмета в тому чи іншому класі, зок­рема природознавства у 3(2) і 4(3) класах;

д) після вивчення всього курсу природознавства.

Це узагальнення різного рівня, які передбачають й різні рівні вста­новлення зв’язків між об’єктами і явищами природи. Отож узагальню­ючі уроки повинні обов’язково проводитися після вивчення розділу, час­тини або курсу навчального предмета.

Основною дидактичною ціллю узагальнюючого уроку є системати­зація знань, тобто приведення їх у цілісну систему, яка має свою струк­туру з різнобічними зв’язками між її елементами. Такі системи знань у природознавстві відображають природні системи, що взаємозв’язані і взаємопідпорядковані (ієрархізовані). їх суть визначається взаємопідпо- рядкованими узагальненнями (поняттями).

З метою широких узагальнень на основі систематизації аналізується значний за обсягом предметний зміст (наприклад, розділу). При цьому виділяються найсуттєвіші поняття, які зводяться в єдину систему. На узагальнюючому уроці повторюється матеріал, який є основою побудови такої системи і встановлення взаємозв’язків у ній, а менш важливий пропускається.

Макроструктура узагальнюючого етапу включає такі етапи:

1. Організація класу.

2. Постановка мсти і завдань уроку. Загальна мотивація.

3. Систематизація та узагальнення засвоєних знань, умінь і на­вичок.

4. Домашнє завдання

У процесі підготовки до узагальнюючого уроку за матеріалом певного розділу учитель складає логічну схему вивченого змісту, в якій відображаються основні поняття та відносини між ними, що були за­своєні в розділі.

Що ширші узагальнення, то більше значення набувають слово, мова, абстрактне мислення, а отже, й застосування моделей для їх відображен­ня, зокрема складання таблиць, схематичних малюнків, схем.

6.Формми позаурочної роботи.

Позаурочна навчально-пізнавальна діяльність школярів здійснюєть­ся в позаурочний час. Вона визначається програмою з природознавства і є обов’язковою для кожного учня.

Позаурочна робота спрямовується на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовують на наступних уроках, а також — на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення. Така робота виконується в класі під безпосе­реднім або опосередкованим керівництвом учителя і вдома самостійно. Існують такі види класної позаурочної роботи:

а) закладання і проведення випереджувальних довготривалих дослі­дів. Наприклад, за темою «Умови життя рослин» (3(2) клас);

б) ведення загальнокласного календаря природи. Зміст його склада­ють таблиця для запису щоденних спостережень за погодою; підсумкова таблиця для запису виявлених закономірностей зміни погоди щомісяця; місця, де відображаються наслідки спостережень дітей за змінами в житті рослин, тварин і праці людей. Форма класного календаря буває різна.

Видами домашньої позаурочної роботи є домашні навчально-пізна­вальні завдання і завдання з природознавства на літо.

Вже не раз зазначалося, що основою формування природничих уяв­лень і понять є безпосереднє сприймання учнями предметів і явищ при­роди. Для розуміння взаємозв’язків між неживою природою, рослинами і тваринами, між природою і працею людей важливо спрямовувати дітей на пошуки причин, які викликають зміни в природі. Це можливо лише за умови цілеспрямованого спостереження за такими змінами протягом усього року.

Внаслідок регламенту роботи школи з системи цих спостережень ви­падає літній період, хоча програмою і передбачено завдання на літо — як одна з форм позаурочної самостійної роботи. Часто літні спостереження учнів спрощуються, обмежуються загальними вказівками такого плану: «Вести спостереження за явищами неживої природи. Спостерігати за рослинами і тваринами влітку» тощо.

Щоб розв’язати ці питання, слід чітко визначити їх мету та зміст. У доборі завдань на літо учитель враховує, що завдання дають можливість: 1) практично застосовувати знання і вміння, набуті учнями протягом навчального року; 2) розширювати і поглиблювати їх; 3) готувати дітей до засвоєння змісту природознавства у наступних класах; 4) формувати пізнавальну самостійність, дослідницький підхід до вивчення природи; 5) виховувати бережливе ставлення до неї.

Аналіз програм щодо обсягу і наступності навчання, спостереження за роботою вчителів переконують у тому, що змістом літніх завдань по­винні бути спостереження за неживою природою, рослинами, тваринами та їх змінами протягом літа, за працею людей, дослідницька робота на пришкільній ділянці, перевірка на практиці народних прикмет тощо.

Для спостережень слід добирати насамперед об’єкти, що передбачені програмою з природознавства і трудового навчання, найхарактерніші для певної місцевості і відповідають інтересам дітей.

Отже, правильно організоване виконання літніх завдань є надійним засобом підвищення ефективності навчання природознавства.