V.Систематизація, узагальнення та застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

Метою цього етапу є виявлення взаємозв’язків між елементами змісту, встановлення певних закономірностей і формування на їх основі елементів знань з вищим рівнем узагальнення, а також предметних умінь і навичок.

5. Домашнє завдання.

6. Підсумок уроку

УРОК-ЕКСКУРСІЯ

На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілку­вання учнів з об’єктами і явищами природи.

Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об’єктами і явищами природи та очевидними взаємозв’язками і залеж­ностями між ними.

Класифікація уроків-екскурсій здійснюється за двома ознаками: об­сягом власне предметного змісту теми екскурсії (однотемний, багато­темний) та його місцем у структурі вивчення розділу або курсу (вступ­ний, поточний, підсумковий).

Поточний урок-екскурсія У курсі природознавства поточний урок-екскурсія є однотемним. За дидактичною суттю цей урок комбінований і мас таку структуру:

1. Організація класу.

2. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

3. Постановка мети і завдань уроку. Загальна 10. Екологічне виховання.

Екологічне виховання - складова частина морального виховання. Тому під екологічним вихованням розуміється єдність екологічної свідомості та поведінки, гармонійного з природою. На формування екологічної свідомості впливають екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються у молодших школярів в першу чергу на уроках природознавства Знання, приведені до переконання, формують екологічну свідомість.  Екологічне поведінка складається з окремих вчинків (сукупність станів, конкретних дій, умінь і навичок) і відношення людини до вчинків, на які впливають цілі і мотиви особистості (мотиви у своєму розвитку проходять такі етапи: виникнення, насишеніе змістом, задоволення).  По суті екологічного виховання є дві сторони: перша - екологічну свідомість, друга - екологічне поведінку, в цій роботі розглянуто тільки формування екологічної свідомості. А екологічне поведінка формується з роками і не стільки на урок, скільки у позакласної та позашкільної діяльності.  Таким чином, визначаючи сутність екологічного виховання, виділяють, по-перше: особливості цього процесу:  1) ступінчастий характер:  а) формування екологічних уявлень;  б) розвиток екологічної свідомості та почуттів;  в) формування переконань в необхідності екологічної діяльності;  г) вироблення навичок і звичок поведінки в природі;  д) подолання в характері учнів споживчого  ставлення до природи;  2) тривалість;  3) складність;  4) стрибкоподібність;  5) активність;  по-друге: величезне значення психологічного аспекту, який включає в себе:  1) розвиток екологічної свідомості;  2) формування відповідних (природосообразно) потребнстей, мотивів і установок особистості;  3) вироблення моральних, естетичних почуттів, навичок і  звичок;  4) виховання стійкої волі;  5) формування значущих цілей екологічної діяльності.  Тому формування екологічної свідомості і поведінки  в єдності необхідно починати з молодшого шкільного віку. 

Мета екологічного виховання - формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, що будується на базі екологічної свідомості. Це передбачає дотримання моральних і правових принципів природокористування та пропаганду ідей його оптимізації, активну діяльність з вивчення та охорони природи своєї місцевості. 

Мета екологічного виховання досягається у міру рішення в єдності наступних завдань:  освітніх - формування системи знань про екологічні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення;  виховних - формування мотивів, потреб і навичок екологічно доцільної поведінки і діяльності, здорового способу життя;  розвиваючих - розвиток системи інтелектуальних та практичних вмінь з вивчення, оцінки стану і поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності з охорони навколишнього середовища: інтелектуального (здатності до аналізу екологічних ситуацій), емоційного (відношення до природи як до універсальної цінності), морального (волі і наполегливості, відповідальності). 

11, 22.М-ка проведення спостережень.

Пізнання навколишнього світу розпочи­нається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками і залеж­ностями.Спостереження — це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визна- ченим цілям й вимагає вольових зусиль. Учень не просто повинен слуха­ти, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розгля­дати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього.З цим умінням пов’язаний розвиток такої якості особистості, як спостережливість. Спостереж­ливість — це прагнення і уміння найповніше помічати особливості пред­метів і явищ, у тому числі й такі деталі, які здаються зовні недостатньо помітні і на перший погляд малоістотні, уміння помічати незначні відмінності, зміни в предметах і явищах.У структурі спостереження виділяються такі компоненти: 1. Цілі спостереження.У цілях чітко визначається об’єкт, за яким вестиметься спостереження, і його результат. Цілі, визначені вчителем, повинні бути сприйняті й усвідомлені учнями. 2. План спостереження.План складається на основі тих конкретних задач, які послідовно розв’язуються в процесі спостереження. План забезпечує послідовність діяльності учнів, уникнення стихійності та різних випадковостей. Скла­дання плану залежить від рівня усвідомлення результату спостереження. 3. Безпосереднє цілеспрямоване сприймання предметів і явищ природи.Під час спостереження сприймання виступає як самостійна діяльність. Сприймання відбувається на основі опорних знань про предмет або яви­ще, за якими ведеться спостереження.Сприймання розпочинається з організації розгляду обєкта в цілому, щоб у дітей склалося цілісне уявлення про нього.Зіставлення цілого і частин у процесі спостереження дозволяє дітям, по-перше, свідомо уникати випадкових ознак під час сприймання. Наприк­лад, ведеться спостереження за деревом, але учні звертають увагу, що на ньому є гніздо птаха. У цьому випадку вчитель повинен актуалізувати знання дітей про зовнішню будову дерева: «Які органи має дерево? Не забувайте, у якій послідовності їх треба називати. (Корінь, стовбур (стеб­ло), листя, квітки, плоди з насінням). Чи гніздо птаха, що на дереві, є його частиною? 4.Висновки спостережень. Зміст висновку і механізм розумової діяльності дітей під час його форму­лювання визначається об’єктом і цілями спостереження. Розрізняють кілька варіантів висновків, зокрема якщо:а) спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Сприймається окре­ма ознака, властивість. б)спостереження ведеться за конкретним об’єктом. Сприймається сукупність ознак, які його характеризують. У висновку відображається зміст одного уявлення про цей об’єкт (зміст відповідає цілі). в)спостереження ведеться за групою предметів або явищ. Результа­том є загальне уявлення, в якому відображені ознаки, властиві цій групі об’єктів. За тривалістю проведення спостереження бувають: короткочасними і довготривалими. Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдо­ма при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об’єктів. Довготривалі спостереження провадяться в позаурочні години. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об’єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку.До цієї групи належать спостереження за умовами життя рослин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток рослин; змінами, які відбуваються з конкретними об’єктами природи протягом різних пір року.За формою організації діяльності учнів спостереження класифікуються на фронтальні, групові, індивідуальні. Фронтальні спостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом учителя.Види спостережень за часом їх проведення розподіляються на випе- реджувальні, опорні та розширювальні. Випереджувальні спостереження провадяться ще до засвоєння нових знань, їхні результа­ти є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах.Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі за­своєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, спо­собів діяльності і т. ін.). Фронтальна форма організації діяльності шко­лярів є домінуюча в процесі їх здійснення.

Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоре­тичних знань. Вони потрібні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту.

8-23.мотивація.

4. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

5. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.

6. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

7. Домашнє завдання.