Організація і обладнання шкільного географічного майдан­чика

Для географічного майданчика вибирається відкрита з усіх сторін ділянка без ям, горбів і будівель із природними умовами ґрунту і трав'янистою рослинністю. Якщо природного дернового покриву немає, то частину географічного майданчика, відведену для обладнання шкільної метеорологічної станції, треба засіяти багаторічною травою.

Розміри географічного майданчика можуть бути різними, але найкращою є ділянка 25 х 25 м. На ній можна розмістити всі необхід­ні прилади і влаштувати «зелений клас» під відкритим небом. Шкіль­ний географічний майданчик необхідно обнести парканом із штахети­ків висотою 1 м. Одну сторону паркана треба пофарбувати через метр в різні кольори (білий і зелений), щоб учні привчалися вимірювати віддаль на око і могли визначити середню довжину свого кроку. На географічному майданчику доцільно зробити такі відділи: 1) агрометеорологічний; 2) астрономічний: 3) геоморфологічний;  4) математичний; 5) «зелений клас».

Агрометеорологічний відділ повинен бути обладнаний такими приладами: флюгером, метеобудкою з термометрами і гігрометром, опадоміром, снігомірною рейкою, нефоскопом, ґрунтовим термомет­ром-щупом. У школі обов'язково мають бути барометр-анероїд,          анемометр,   бажано   також   мати   прилади-самописці —   барограф, гігрограф і термограф.

Астрономічний відділ має бути обладнаний найпростішими саморобними  астрономічними  приладами:   гномоном-покажчиком Полярної зорі, сонячними годинниками — екваторіальним і горизонтальним, екліметром, румбічним кільцем, покажчиком сторін горизонту.

Геоморфологічний відділ має дати учням уявлення про типові форми рельєфу.

У математичному відділі встановлюють кубічний метр, квадратний метр, розбитий на дециметри, саморобні ростомір і нівелір.

«Зелений клас» використовується для занять з учнями на географічному майданчику. Його обладнують столами і стільцями (якірозміщують так, щоб сонячні промені падали збоку), невеликою, чорною дошкою для роботи на ній з крейдою, стендом «Яка сьогодніпогода», маленьким столиком і стільцем для вчителя.

НАТУРАЛЬНІ ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ Ця група об’єднує об’єкти неживої і живої природи.До натуральних об’єктів неживої природи, які вивчаються за програ­мою з природознавства, належать: ґрунти (чорнозем, глинистий, піщаний), корисні копалини (торф, кам’яне вугілля, нафта, граніт, вап­няк, пісок, глина, залізна руда, мідна руда). Вони оформляються в тема­тичні колекції: «Види ґрунтів», «Горючі корисні копалини», «Руди», «Будівельні корисні копалини». Цих колекцій потрібно стільки, щоб вис­тачило для роботи учнів парами під час засвоєння змісту відповідних тем. Також потрібно мати кілька таких колекцій без підписів. їх викори­стовують для розпізнавання окремих видів корисних копалин і ґрунтів.У класі обов’язково повинна бути необхідна кількість окремих зразків названих об’єктів для проведення індивідуальних практичних робіт і дослідів.Натуральні об’єкти живої природи використовуються у процесі на­вчання як у живому, так і у фіксованому вигляді. Живі рослини і тварини — це група натуральних об’єктів, які дозво­ляють отримувати учням найбільш повні і конкретні знання про живу природу. Частина їх збирається (у відповідні пори року) на навчально- дослідній ділянці для одноразового використання.

До натуральних фіксованих засобів навчання належать: гербарії, ко­лекції, вологі препарати.

Гербарії — це засушені рослини або їх ча­стини, які прикріплені до цупкого паперу.Для кращого зберігання гербарний зразок зверху накривається тонким папером. На ньому обов’язково повинна бути назва рос­лини. Гербарії можуть бути систематичними і морфологічними.

Систематичний гербарій містить різні види рослин, які об’єднані в одну групу за певною істотною ознакою. Рослини у таких гербаріях по­винні засушуватися з усіма органами. Бажано, щоб на рослині або біля неї знаходились квітка чи суцвіття, плоди і насіння, яке може бути прикріплене у поліетиленовому пакетику.

У морфологічному гербарії представлені різні органи рослин, їх ви­дозміни у зв’язку з різними умовами існування, особливості будови і т. ін. Для початкових класів — це частини органів рослин, які самі не можуть бути гербарними зразками. Наприклад, гілочки з листям дерев, кущів різних природних зон.

Як правило, на всіх етапах уроку гербарій використовується як розда­вальний матеріал.

Для колекцій підбираються невеличкі за розмірами об’єкти, але в яких добре розрізняються всі частини. Вологі препарати — це природні об’єкти, які законсервовані у спирті або концентрованому розчині солі. У курсі природознавства застосову­ються вологі препарати циклу розвитку риб, деяких комах, наприклад, бабки, а також окремих органів рослин,

8,23.Типи уроків. У процесі навчання природознавства використовується специфічний тип уроку — предметний.

Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предмет­ний зміст, яким оволодівають учні у процесі уроку, передбачає різно­бічне вивчення конкретного предмета або явища природи: виявлення ознак, властивостей структури, встановлення зв’язків і залежностей з іншими об’єктами, умов існування або протікання, походження, способів добування або вирощування, важливості для людини.

Доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, жи­вими природними об’єктами. Це —одна із складових частин успіху його проведення. Якшо відсутня об’єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року і т. ін.), тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предмет­ного уроку учні виготовляють заздалегідь під безпосереднім чи опосеред­кованим керівництвом учителя. До цієї роботи також залучають батьків. Так, на екскурсіях, прогулянках діти збирають різні природні матеріали: корисні копалини, плоди і насіння, жуків-шкідників, окремі рослини або їх частини. Більшість предметних уроків проводиться після уроків-екскурсій, під час яких школярі спостерігають за конкретним об’єктом в навколишньо­му середовищі. Здобуті фактичні знання є опорою у процесі всебічного пізнання предмета або явища, виявлення його істотних ознак, властиво­стей, зв’язків у природі.

Предметний урок за дидактичною суттю є комбінованим, оскільки в його межах реалізуються всі етапи процесу навчання 1-го рівня. Його структура визначається на основі логічної схеми змісту теми.

Розкриємо макроструктуру предметного уроку. Але слід насамперед зазначити, що в реальній практиці вона певною мірою варіативна, це зумовлено специфікою освітньої цілі такого типу уроку — всебічного пізнання об’єкта природи.

Макроструктуру складають такі макроетапи:

1. Організація класу.

2. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.

3. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.

4. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

виділяються три види знань:

1. Знання, які засвоюються учнями під час безпосередньої діяльності з натуральними об’єктами (живими, гербарними чи колекційними зразка­ми).

2. Знання про предмет або явище, які здобуваються з інших джерел знань, зокрема з образотворчих засобів наочності, розповіді вчителя, кінофільмів, діафільмів, додаткової літератури.

3. Знання, які відомі учням з попередніх уроків та життєвого досвіду. Вони актуалізуються в кожній логічно завершеній частині, але мають різне значення.