14. Поняття первинних і вторинних психічних процесів у теорії з. Фройда

Концепция неосознаваемых псих процессов являлась центр. в раннем описании личностной организации. Однако в начале 20 годов Фрейд пересмотрел свою концептуальную модель псих жизни и ввел в анатомию личности три основные структуры: ид, эго, суперэго.

Ид означает примитивные, прожденные, инстинктивные аспекты личности. Подчиняется принципу удовольствия. Функционирует в бессознательном.

Два механизма, посредством которых ид избавляет личность от напряжения: рефлекторные действия (ид отвечает автоматически на сигналы возбуждения и так сразу снимает напряжение, вызываемое раздражителем: например,кашель, слезы) и первичные процессы (когда рефлекторное действие не может снять напряжение; сновидения, психозы, галлюцинации, формирование образа. Это нелогичная, иррациональная и фантазийная форма человеческих представлений, хар-ся неспособностью подавлять импульсы и различать реальное и нереальное, себя и не себя. Проблема поведения в соответствии с первичным процессом в том,что индивидуум не может проводить различия между актуальным объектом, способным удовлетворять потребность и его образом (между водой и миражом воды).

Эго – компонент псих аппарата, ответственный за принятие решений. Подчиняется принципу реальности. Он вносит в наше поведение меру разумности. Эго различает реальность и фантазию, выражает умеренное напряжение, меняется в зависимости от нового опыта и учавствует в рациональной познавательной деятельности. Опираясь на силу логического мышления, которое Фрейд называл вторичным процессом, эго способно направлять поведение в нужное русло, чтобы инстинктивные потребности удовлетворялись безопасным для самого индивидуума и для других людей образом.

Суперэго – последний компонент развивающейся личности, представляющий интернализованную версию общественных норм и стандартов поведения. Две подсистемы: совесть и эго-идеал. Считается полностью сформировшимся, когда родительский контроль заменяется самоконтролем.

15. Періоди психосексуального розвитку: період інфантильної сексуальності, період прихованої сексуальності, період дорослої сексуальності.

Інфантильна сексуальність – дитяча сексуальність, яка виникає у зв’язку задоволення своїх важливих органічних потреб і проявляється аутоеротично (проявляється на власне тіло). Домінування часткових потягів (підглядання, нюхання, щупання).

Сексуальність дана дитині з народження і проявляється одразу. Основна відмінність від дорослої – існує у вигляді задоволення, яке супроводжує ту чи ін фізіологічну ф-цію, але не пов’язано з ф-цією продовження роду.

Стадії інфантильної сексуальності: оральна (до 1,5р), анальна(1,5-3), фалічна (3-6)

Період прихованої сексуальності (6-12р)

Період дорослої сексуальності – пубертат.

16. Теорія інфантильної сексуальності Фройда.

Інфантильна сексуальність – дитяча сексуальність, яка виникає у зв’язку задоволення своїх важливих органічних потреб і проявляється аутоеротично (проявляється на власне тіло). Домінування часткових потягів (підглядання, нюхання, щупання).

Сексуальність дана дитині з народження і проявляється одразу. Основна відмінність від дорослої – існує у вигляді задоволення, яке супроводжує ту чи ін фізіологічну ф-цію, але не пов’язано з ф-цією продовження роду.

Стадії інфантильної сексуальності: оральна (до 1,5р), анальна(1,5-3), фалічна (3-6)