47. Зайнятість. Безробіття: причини, види та шляхи подолання.

Зайнятість – це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участь в суспільно – корисній діяльності, що приносить йому заробіток чи прибуток. Типи зайнятості:

• Ефективна зайнятість – максимально можливе використання робочої сили країни шляхом раціонального її розміщення та забезпечення робочими місцями у відповідності з їх кваліфікацією та професією.

• Фактична зайнятість – фіксація реально існуючого стану використання робочої сили в країні.

Безробіття – це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу і готові почати працювати в будь-який момент.

Чисельність робочої сили — це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі.

З огляду на це, все населення країни поділяють на дві великі

групи:

• інституціональне — особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з постійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію тощо;

• неінституціональне, яке становлять працездатні особи,

що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

— економічно активне населення, до складу якого входять особи, що працюють за наймом, тобто зайняті, та безробітні;

— економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці)

Закон Оукена. Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП. Можемо зробити висновок, що економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.

44. Сутність, види та джерела формування доходів.

У широкому розумінні дохід розглядається як грошові та

натуральні надходження до суб'єктів господарського життя.

За рівнем формування поділяють:

— доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента,

процент, прибуток, амортизація, валовий і чистий дохід

підприємства і т. ін.;

— доходи макроекономічного рівня: національний дохід;

сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

Залежно від цін, в яких визначається дохід:

• номінальний дохід - визначається в цінах поточного періоду;

• реальний дохід — визначається в цінах базового року.

Залежно від включення доходу в ціну товару:

— первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента, прибуток, амортизація, непрямі чисті податки;

— вторинні доходи виникають у зв'язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні виплати.

Під функціональним в економічній теорії розуміють

розподіл доходів за факторами виробництва. Функціональний розподіл є первинним і тому значною мірою визначає можливості й межі перерозподілу, внаслідок чого формуються кінцеві доходи окремих громадян, сімей і домогосподарств.

Персональний розподіл доходів — це розподіл доходів між

окремими фізичними особами, сім'ями або домогосподарствами.

Сімейний дохід — сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв'язків та спільності побуту невеликої групи людей.