50. Суспільне відтворення, його суть, види.

Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому

власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно

повторюються та відновлюються через результат виробництва —

продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється

продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових не відновлюваних ресурсів, а також через відновлення та

розвиток форм і методів організації праці. Види суспільного відтворення:

• Просте відтворення — це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.

• Звужене відтворення — це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим.

• Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. Система національних рахунків – це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

До системи національних рахунків відносять ВВП та національний дохід.

49. Економічні функції держави.

Економічні функції - напрямки діяльності держави (її органів) на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і добросовісної конкуренції.

Основні економічні функції: створення умов для розвитку виробництва на основі рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва; програмування та організація виробництва на державних підприємствах, розпорядження об'єктами державної власності; організація та стимулювання наукових досліджень. У міжнародній сфері — це участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці; участь у розв'язанні господарських та наукових проблем.

48. Необхідність, форми та методи державного регулювання економіки.

Необхідність урядового втручання в економіку пов'язують з відмовами ринку. Відмови ринку — це небажання або неспроможність ринку задовольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів ринковою економічною системою.

Типи урядового регулювання економіки:

— повна монопольна влада в управлінні економікою (СРСР та країн соціалістичного світу);

— поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія,

Швеція, ФРН, Австрія, Китай);

— крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необмежену свободу підприємницької діяльності (США).

Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:

— адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко

пристосуватись до умов економічного довкілля.

— проактивну модель, спрямовану на попередження

фіаско ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в

діяльність бізнесових структур.

Уряд використовує для впливу на економіку прямі та непрямі методи. Прямі методи урядового впливу базуються на владно - розпорядчих відносинах і проявляються у формі

адміністративного впливу на поведінку, функціонування і результативність економічних суб'єктів, обмежуючи певною мірою їх економічну свободу.

Непрямі методи — це система правових і економічних

інструментів, за допомогою яких держава впливає на поведінку

економічних суб'єктів, а також на функціонування і результати економіки, не обмежуючи економічної свободи суб'єктів

господарювання.