Висновки до розділу 2

Визначення часових інтервалів між вхідними і вихідними грошовими потоками сприяє виявленню внутрішніх резервів СТОВ “Мрія” і як наслідок — формуванню шляхів оптимізації фінансових результатів з їх оцінкою. Оцінка оптимальної діяльності СТОВ “Мрія” відбувається за допомогою аналізу відхилень за видами грошових потоків, який відноситься до основного інструментарію контролінгу.

Інформаційне забезпечення про відхилення грошових потоків за їх видами ґрунтується на обліковій системі СТОВ “Мрія” і складеному плані (нормативі) щодо їх надходження та використання. Таким чином, очікувані доходи і витрати (вхідні, вихідні грошові потоки) за нормативом порівнюються із фактичним їх рухом — надходження, використання (обліковий процес). При цьому необхідно вказати, що в центрі уваги повинна бути причина відхилення, а не саме відхилення. Причини відхилення можуть бути приховані у дефекті функціонування, планування або нормування.

Провідне значення в оптимізації грошових потоків СТОВ “Мрія” є зниження собівартості готової продукції, яке полягає у дотриманні режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності СТОВ “Мрія”. Послідовне запровадження у СТОВ “Мрія” режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат на обслуговування виробничого процесу і управління та ліквідацію непродуктивних витрат.

Процес оптимізації грошових потоків СТОВ “Мрія” значно залежить від коливання реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію. Це дає підставу стверджувати, що процес сільськогосподарського ціноутворення у нашій країні недостатньо узгоджується із динамікою виробництва і реалізації продукції, попиту та пропозиції. І тому регуляторну політику держави щодо сільськогосподарського виробництва поки що не можна вважати сформованою.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення управління грошовими потоками підприємства

1. Зарубіжний досвід управління грошовими потоками підприємства та його використання в Україні

Поступовий перехід до нових форм господарювання зумовив гостру потребу розроблення адаптованих до сучасної практики механізмів управління їх фінансово-господарською діяльністю, серед яких особливої уваги заслуговує організація управління грошовими потоками.

Ефективне управління грошовими потоками дозволяє підприємству реалізувати стратегічні цілі його діяльності, забезпечити високий рівень оборотності капіталу, ритмічність діяльності, підвищити ступінь фінансової рівноваги та отримати додатковий прибуток, а також сприяє формуванню додаткових інвестиційних ресурсів для здійснення фінансових інвестицій.

Управління грошовими потоками підприємства є важливою складовою частиною загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його головній меті.

В умовах розвитку ринкових відносин та посилення конкуренції між господарюючими суб’єктами в фінансовому менеджменті дедалі більшу роль починають відігравати показники грошових потоків, що витісняють традиційні підходи управління на основі показників прибутку. Показники грошових потоків швидше і надійніше реагують на розвиток кризових явищ в господарському механізмі та не залежать від умовностей облікової політики підприємства. Професійне управління грошовими потоками базується на ефективній системі управлінського обліку та є запорукою високої платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

Очевидно, що брак досвіду функціонування підприємств України в ринкових умовах, недостатнє вирішення проблеми управління їх грошовими потоками як в методологічному, так і в прикладному аспектах призводять до того, що у вітчизняній практиці аналіз рухy коштів практично не береться до уваги. Це зумовлює ігнорування найбільш важливої – динамічної частини бізнесу і породжує низку серйозних проблем, пов’язаних з необґрунтованістю та хаотичністю управління і загостренням загальної проблеми неплатежів.

Концепція фінансового потоку, а в особливості грошового потоку, під яким розуміють сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів у час фінансово-господарської діяльності підприємства, повинна постійно перебувати в центрі уваги фахівців в галузі фінансового і управлінського обліку.

Сьогодні особливо важливо розуміти, що приріст власних коштів підприємства забезпечується прибутковістю його роботи шляхом руху грошових коштів. Це підвищує ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансові можливості та еластичність.

Таким чином, завдання аналізу та управління рухом грошових коштів стає однією з першочергових.

Реальним і основним інструментом аналізу грошових потоків, що вимагають широкого застосування на практиці та поглибленого вивчення аналітиками, є звіт про рух грошових коштів. Лише з його появою аналіз грошових потоків став всеохоплюючим. У зв'язку з тим, що при розробці національних стандартів фінансової звітності ряду країн континентальної Європи, і перш за все Німеччині, врахована особлива регулююча роль держави, досвід цих країн може виявитися для України особливо корисний на сучасному етапі розвитку її економіки.

В німецькомовних країнах (Німеччина, Австрія, Швейцарія) для аналізу руху грошових коштів широко використовується так званий «розрахунок потоків капіталу» (Kapitalflussrechnung).

Поняття Kapitalflussrechnung трактується по-різному як в економічній літературі, так і на практиці. В одних випадках його використовують як загальне (єдине) поняття для різних розрахунків руху грошових коштів, в інших - як спеціальний вид розрахунку фондів.

Вихідним пунктом Kapitalflussrechnung є зведений баланс руху майна і капіталу (Bewegungsbilanz), який являє собою зміну величини статей балансів на дві звітні дати і показувати джерела і напрями використання коштів.

Визначаються наступні чотири основні зміни:

• зростання величини статей активу (наприклад, придбання основних засобів);

• зниження величини статей активу (напр., з каси виплачена заробітна плата);

• зростання величини статей пасиву (напр., взяття кредиту);

• зниження величини статей пасиву (напр., повернення кредиту).

В зведеному балансі руху майна і капіталу всім приросту активних статей і зниження величини пасивних статей протиставляються всі прирости пасивних статей і зниження величини активних статей, які відбулися між двома звітними датами.

Зведений баланс руху майна і капіталу може бути перетворений у Kapitalflussrechnung, якщо показати, за рахунок чого відбулася зміна балансового прибутку.

Балансовий прибуток = річний прибуток/збиток - збільшення суми резервних відрахувань (+, якщо частина резервних відрахувань була розформована)

Річний прибуток/збиток = дохід - витрати Зміна балансового прибутку = балансовий прибуток поточного року - балансова прибуток минулого року = доход - витрати -/+ збільшення/зниження суми відрахувань в резерви - балансовий прибуток минулого року.

Слід відзначити, що багато фірм в німецькомовних країнах все більше орієнтуються при складанні річних звітів на більш вживаних вид звіту про рух грошових коштів (далі - ООДДС) - Cash-Flow Statement (далі - CFS).

Ні в Німеччині, ні в Австрії, ні в Швейцарії законодавством (напр., торговим кодексом) CFS непередбаченого в обов'язковому порядку до складання. І все ж у відповідно до міжнародних формами фінансової звітності він рекомендований до розрахунком і опублікуванню у складі стандартного набору звітів про комерційну діяльності. Так з 1999 р. CFS став обов'язковий до опублікування для компаній Німеччини, чиї акції котируються на біржі. Як у Німеччині, Австрії, так і в Швейцарії є відповідні стандарти щодо складання звіту про рух грошових коштів (відповідно HFA 1/1995, OFG, FER6). Австрійські і швейцарські підприємства, особливо ті, які стежать за інформацією міжнародних бірж, також публікують ретроспективно - в рамках річної звітності - CFS. Підприємства орієнтуються при цьому часто на американський або міжнародний стандарти: відповідно SFAS Nr. 95 і IAS7.

Поняття звіту про рух грошових коштів ширше, ніж те, що ховається за поняттям «розрахунок потоків капіталу» (Kapitalflussrechnung).

Серед численних ознак ООДДС можна виділити наступні основні:

• ООДДС є дані про величину потоку, а не величини залишків, тобто відображає динаміку, а не статику;

• ООДДС - Така собі виразно окреслена система (такий собі фонд), яка характеризується припливом і відтоком коштів в їхній єдності, тобто не величина залишків, а обороти на рахунках;

• ООДДС повинен розкрити причини зміни даної системи (фонду) з точки зору спеціальної структуризації оборотів на рахунках і виявити причини зміни ліквідності.

Основна ООДДС мета - показати грошові потоки, які разом з інформацією з балансу та звіту про прибутки і збитки дозволяє усім зовнішнім користувачам(підприємствам/концернам), інвесторам, кредиторам і громадськості) отримати інформацію про:

• здібності підприємства одержати в ході своєї діяльності приріст грошових коштів;

• здібності підприємства відповідати за своїми зобов'язаннями, платити дивіденди і залишатися кредитоспроможним;

• можливих розбіжності між величиною річного прибутку/збитку і реальними грошовими потоками з основної господарської діяльності;

• вплив на фінансовий стан підприємства його інвестиційних та фінансових операцій,пов'язаних і не пов'язаних з рухом грошових коштів.

Слід мати на увазі наступне: у зв'язку з тим, що прямий і непрямий методи можуть,згідно з окремим національним стандартам, використовуватися альтернативно, виникає питання - а наскільки в принципі звіти про рух грошових коштів різних підприємств (концернів) порівнянні.

Досвід ряду країн континентальної Європи переконливо свідчить про зближення національних стандартів з міжнародними стандартами. Це відображає загальносвітову тенденцію розвитку всіх національних ринкових економік внаслідок глобалізації макроекономічних процесів. Таким чином, Україна, яка взяла міжнародні стандарти за основу при розробці національних стандартів обліку та фінансової звітності, очевидно, обрала правильний курс.

Незважаючи на зростаючу роль звіту про рух грошових коштів як основного інструменту аналізу грошових потоків, навіть у закордонній практиці він мало ще використовується як інструмент контролю та управління. У короткостроковому періоді його пропонується застосовувати для управління ліквідністю в рамках управління грошовими коштами.У середньо-і довгостроковій перспективі звіт про рух грошових коштів міг би знайти застосування як база для стратегічного фінансового планування та управління, а також для оцінки результативності та ефективності діяльності підприємства.

Чистий грошовий потік є одним із індикаторів результативності функціонування підприємства та значною мірою визначає його фінансове становище, а основними стратегічними цілями управління грошовими потоками є досягнення стану фінансової рівноваги та максимізація чистого грошового потоку господарського суб’єкта, пропонується оцінювати ефективність управління грошовими потоками на основі цього показника. Однак додатне значення сукупного чистого грошового потоку не завжди є гарантом фінансової стійкості підприємства. Грошові потоки тісно пов’язують усі сфери діяльності підприємства – операційну, фінансову та інвестиційну. В зв’язку із цим, пропонується використовувати показник чистого грошового потоку не як сукупний результат, а в розрізі видів діяльності.

Дієвість і практична цінність універсальних методів управління фінансами підприємства, розроблених західними школами фінансового менеджменту, визнаються всіма дослідниками в теоретичній і практичній сфері. Механічне копіювання та використання зарубіжних моделей управління грошовими потоками в сучасних умовах малоефективно, але їх вивчення дозволить побудувати власні моделі управління грошовими потоками, адаптовані до умов господарювання.

З позицій зарубіжних шкіл фінансового менеджменту основною метою управління грошовими коштами є «... підтримання їх на мінімально допустимому рівні, достатньому для здійснення нормальної діяльності фірми. В якості основного методу управління грошовими коштами пропонується складання бюджету грошових коштів, який показує передбачувані фірмою грошові надходження і виплати за аналізований період. У зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою бюджет давно зайняв гідне місце. Королівський інститут управлінського обліку Великобританії визначає бюджет таким чином: «Бюджет це план, представлений в грошовому вираженні, підготовлений і прийнятий на певний період часу в майбутньому, в якому зазвичай вказується, який дохід повинен бути отриманий або які витрати повинні бути зроблені протягом цього періоду, а також який капітал передбачається використати для досягнення даної мети»64.

Як показав аналіз зарубіжних джерел бюджет грошових коштів може бути складений у декількох варіантах з використанням таких методів:

1. Метод гнучких бюджетів або метод бюджетного контролю.

В процесі реалізації бюджету може бути здійснена швидка оцінка того, яка з серії прийнятих припущень найбільш відповідає дійсності, при цьому бюджети можуть бути більш гнучкими, що дозволяють вжити заходів до пристосування до нових обставин ще до погіршення обстановки. Кожен прогноз є фактично короткостроковим планом, який коректується, в нього вносяться доповнення і, врешті-решт, він замінює первісний план.

2. Ймовірний бюджет грошових коштів.

Цей метод може розглядатися як продовження методу гнучких бюджетів. Він полягає в тому, щоб розрахувати залишок грошових коштів на кожен місяць залежно від ймовірного умови не однієї, а декількох змінних, наприклад, обсягу продажів і норми торгової націнки до купівельної вартості. Цей залишок також стає випадковою змінною, для якої можна розрахувати математичне сподівання і середнє відхилення.

3. Змодельований бюджет грошових коштів.

Більшість фірм вважає доцільним і економічно виправданим підтримання постійного залишку на своєму банківському рахунку не нижче певного мінімуму (нормативу), який являє собою аналог страхового запасу на випадок непередбачених ситуацій. Цільовий залишок грошових коштів встановлюється з урахуванням наступних обставин: 1) забезпечення поточної діяльності та страховий запас на випадок непередбачених операцій і 2) необхідність підтримання компенсаційних залишків, визначаються за згодою з банком. Величина поточних та страхових запасів грошових коштів залежить від обсягу операцій фірми, невизначеності прогнозів щодо грошових потоків і умов отримання позики в короткий термін в разі потреби.

Закордонними фахівцями пропонується чотири основні моделі розрахунку мінімального залишку грошових коштів та контролю за ним: модель Баумоля, модель Міллера-Орра, модель Стоуна, модель за методом Монте-Карло.

В результаті проведеного дослідження було виявлено, що найбільш широко використовуваної за кордоном є модель Баумоля, який перший трансформував для планування залишку грошових коштів модель EOQ.

Вихідними положеннями моделі Баумоля є сталість потоку витрат коштів, зберігання всіх резервів грошових коштів у формі короткострокових фінансових вкладень і зміна залишку грошових активів від їх максимуму до мінімуму, рівного нулю.

Україна не тільки накопичує досвід управління фінансами підприємств за допомогою системи бюджетування, яка необхідна для моніторингу, фінансування поточної діяльності та інвестиційних проектів, аналізу ефективності використання оборотних коштів.

Особливість вітчизняних економічних умов не дозволяє формально поставитися до впровадження системи бюджетування за західним зразком. Необхідно проводити коректування методологічних основ формування бюджету з урахуванням особливостей українських підприємств при використанні основних досягнень науки.

Бюджетування грошових потоків (або бюджетування руху грошових коштів) — це фінансова, інформаційна, організаційна технологія, що забезпечує складання та ведення бюджету руху грошових коштів. Це один з найбільш ефективних методів управління коштами підприємств і організацій. Бюджет руху грошових коштів (БРГК) являє собою фінансовий документ, який представляє в систематизованій формі на заданому інтервалі часу очікувані та фактичні величини надходження та вибуття грошових коштів підприємства в цілому, а також в розрізі кожного виділеного центру фінансової відповідальності.

Бюджет руху грошових коштів використовується:

• в бізнеспланування для складання фінансового плану руху грошових коштів в рамках бізнеспроект;

• у фінансовому плануванні для складання фінансового плану руху грошових коштів;

• в бухгалтерському, управлінському та оперативному обліку для складання звіту про рух грошових коштів.

У розширеному варіанті бюджет руху грошових коштів повинен містити три розділи, в яких відображаються грошові потоки по (1) основний, (2) інвестиційної та (3) фінансової діяльності підприємства.

Управління грошовими потоками підприємства здійснюється з використанням двох документів:

1. бюджету руху грошових коштів на етапі планування

2. звіту про рух грошових коштів на етапі обліку.

Як правило, бюджет руху грошових коштів, є планово-облікову форму. Розрахунок чистого приросту (дефіциту) готівкових коштів від основної діяльності найчастіше здійснюється прямим методом. При його використанні чистий приріст готівкових коштів від основної діяльності отримують скорегувавши чистий дохід на вплив статей, не пов'язаних з рухом готівкових коштів (наприклад, амортизацію, резерви, відстрочені податки, доходи та збитки від позареалізаційних діяльності, а також від зміни материальнопроизводственных запасів і дебіторської та кредиторської заборгованостей по основній діяльності за даний період). Цей метод використовується при розробці готівкового бюджету, оскільки прогнозувати зміну товарних і матеріальних запасів, а також дебіторської та кредиторської заборгованостей досить важко.

Готівковий бюджет дозволяє фірмі прогнозувати помісячні притоки готівки (з урахуванням умов платежу, платіжної дисципліни покупця тощо) і потреба в них (з урахуванням строків оплати товарів, податків та інших виплат).

Якщо загальні фінансові потреби фірми на місяць перевищують розмір прогнозованого потоку готівки, то виникає дефіцит готівки тимчасова кредитна ситуація. Наступний місяць може виявитися більш сприятливим щодо припливу готівки і в результаті грошових коштів буде достатньо не тільки для покриття поточних потреб, але й може виникнути надлишок готівки.

При розробці готівкового бюджету необхідно враховувати те, що обсяг продажів і надходження готівки нерідко не збігаються за часом. Продаж може здійснюватися з розстрочкою платежу, але покупці можуть затримати оплату за товар і на більший термін. Отже, у фірми може не вистачити коштів для оплати необхідної сировини і матеріалів на місячний обсяг виробництва за рахунок отриманих грошей. В даному випадку необхідний або кредит, або відстрочка платежів за матеріальні ресурси на місяць, коли дана фірма накопичить певну суму коштів.

Таким чином, мета бюджетування грошових коштів полягає в розрахунку необхідного їх обсягу та визначенні моментів, коли у підприємства очікується нестача або надлишок грошових коштів для того, щоб уникнути кризових явищ і раціонально використовувати грошові кошти підприємства.

БРГК - це докладний кошторис очікуваних надходжень і виплат грошових коштів за певний період, що включає як конкретні статті надходжень і виплат, так і їх тимчасові параметри.

При розробці БРГК слід враховувати вплив наступних факторів:

• інфляція;

• кредитна ставка;

• податки;

• дивідендна політика;

• результати аналізу руху грошових коштів, кредиторської та дебіторської заборгованості.

Загальний порядок розробки процедури бюджетування руху грошових коштів підприємства включає в себе наступні етапи.

1. Створення робочої групи, призначення керівника.

2. Затвердження плану розробки та впровадження бюджету руху грошових коштів підприємства.

3. Підготовка та затвердження типових форм бюджету руху грошових коштів комерційної групи.

4. Апробування системи бюджетування руху грошових коштів та її подальша коригування.

5. Структуризація бюджету руху грошових коштів здійснюється в декількох розрізах:

А. За статтями бюджету, включаючи: конкретизацію статей надходження і вибуття грошових коштів.

Б. За структурою комерційної групи: бізнесцентр, венчурцентрам, центрам витрат, центрам фінансової відповідальності. Найбільш оптимальною структурою бюджетування є, на наш погляд, виділення в складі підприємства бізнеседініц.

В. Період бюджетування це часовий інтервал, на який складається план, кількісним вираженням якого і є бюджет. Класичний період поточного бюджетування рік з розбивкою по кварталах і місяцях.

На практиці підприємства використовують ковзні бюджети бюджети на період певної тривалості. Такі бюджети поширюються на період, наступний за поточним. Наприклад, на підприємствах Росії бюджетним періодом є рік, кроком бюджетування є місяць. Після закінчення кожного місяця до бюджету слід додавати новий місяць. При цьому зберігається період бюджетування рік, хоча календарні дати в порівнянні зі статичним бюджетом змінені і зрушені на один місяць вперед.

Система бюджетування в російських компаніях ще не пройшла етапи свого остаточного становлення. Потенціал зростання ефективності управління, розкриття якого неминуче з поступовою нормалізацією застосовуваних методів планування та контролю, може стати головним чинником зміцнення конкурентоспроможності компаній, що вже сьогодні приділяють пріоритетну увагу вирішенню цих питань. Значення вдосконалення плановоконтрольной системи підвищується з ростом міжнародної конкуренції і глобалізацією діяльності російських компаній і їх більш потужних зарубіжних конкурентів53.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при вивченні досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених щодо сутності поняття «грошові потоки», постає проблема розбіжності в підходах стосовно тлумачення змісту грошових потоків та визначення самої термінології.

Ефективне управління грошовими потоками передбачає визначення базових положень щодо організації управління ними:

• грошові потоки не можуть виникати в результаті пасивної економічної поведінки підприємства;

• грошові потоки тісно пов’язують усі сфери діяльності підприємства – операційну, фінансову та інвестиційну;

• грошові потоки є невід’ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень між усіма напрямками управління фінансами підприємства;

• управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських рішень;

• управління грошовими потоками передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість доведення їх до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв’язку – моніторингу, перегляду та корегування фінансових рішень;

• ефективність управління грошовими потоками оцінюється на основі чистого грошового потоку.