- •1. Що таке електрична енергія, її застосування?
- •2. Джерела,приймачі,споживачі електроенергії?
- •4. Використання електроенергії. Що таке енергоефективність та енерговикористання?
- •5. Використання електричної енергії. Що таке енергозбереження т а політика енергозбереження
- •6. Класифікація приймачів електричної енергії за ознакою перетворення енергії. Їх застосування
- •7. Групи електроприймачів. Систематизація електроприймачів електроенергії за основними експлуатаційно – технічними ознаками.
- •8. Класифікація приймачів за режимом роботи. Коротка характеристика.
- •9. Класифікація споживачів за родом струму. Коротка характеристика.
- •10. Класифікація споживачів за частотою змінного струму. Коротка характеристика.
- •13. Номінальні параметри режиму. Визначення номінальної потужності електроприймачів.
- •14. Характеристика приймачів за споживанням реактивної потужності.
- •15. Поняття пускового струму електроприймачів.
- •16. Характеристика електроприймачів за симетрією фаз. Поняття лінійності і не лінійності характеристики опорів фаз.
- •19.Потужність, що споживається індуктивністю. Визначення середнього значення. Фізичний зміст.
- •20. Механізм впливу конденсатора на обмін потужностями в мережі. Компенсація реактивної потужності.
- •21. Поняття коефіцієнта реактивної потужності, повної потужності, коефіцієнта потужності.
- •22. Чому концентрація реактивної потужності економічно недоцільна.
- •23.Основні причини низького коефіцієнта потужності в електроустановках.
- •24. Шляхи зниження споживання електроустановкою реактивної потужності.
- •25. Заміна малонавантажених двигунів двигунами меншої потужності. Порядок розрахунку асинхронного двигуна при довільному завантаженні.
- •26. Заміна малонавантажених двигунів двигунами меншої потужності. Визначення сумарних витрат двигуна.
- •Види з’єднань трифазних електричних кіл.
- •29. Класифікація трифазних кіл
- •30. Що таке електричне навантаження та графіки навантаження споживача. Їх характеристика.
- •33. Що таке максимальне навантаження електроприймачів. Його види.
- •34. Що таке розрахункове навантаження електроприймачів. Його види.
- •37. Що таке час найбільших втрат, коефіцієнт використання активної потужності та коефіцієнт увімкнення електроприймачів.
- •38. Що таке коефіцієнт завантаження та коефіцієнт максимуму електроприймачів.
- •43. Призначення та характеристика вимірних трансформаторів.
- •47. Робочий режим трансформатора. Його характеристика.
- •48. Втрати потужності в трансформаторі.
- •49. Коефіцієнт корисної дії трансформатора.
- •50. Паспортні дані трансформаторів. Визначення номінальних струмів обмоток трансформатора.
- •51. Параметри трансформатора, які визначають за напругою кз та втратами кз, за значенням струму хх та потужності хх.
- •52. Установки електропривода. Їх характеристика, режими роботи й застосування.
- •53. Вибір електродвигунів для урохомлень.
- •54. Асинхронний двигун. Принцип дії.
- •57. Синхронний двигун. Принцип дії та переваги, коефіцієнт корисної дії.
- •58. Запуск синхронного двигуна
- •59. Двигун постійного струму. Принцип дії, види зєднання обмоток збудження і якоря.
- •60. Електротехнологічні установки. Їх вплив на матеріал, що обробляється.
- •61. Класифікація електротермічних установок.
- •62. Електроустановки нагрівання опором. Принцип дії, нагрівальні елементи.
- •63. Електричні печі опору для плавлення металів.
- •64. Електроустановки індукційного нагрівання. Принцип дії.
58. Запуск синхронного двигуна
При вмиканні двигуна механічна інерція ротора велика і обертаючий момент на валу практично дорівнює нулеві. Тому для пуску треба розкрутити вал двигуна до швидкості, близької до синхронної. Складний пуск значною мірою обмежує використання синхронного двигуна.
Для пуску синхронного двигуна укладають короткозамкнену обмотку («біляче колесо») у полюсах ротора. Стержні обмотки з'єднуються кільцями. При пускові обмотка збудження замикається на пусковий опір.
Після увімкнення обмотки статора в мережу створюється обертове магнітне поле, що індукує струм у «білячому колесі» й утворює асинхронний пусковий момент. Щоб збільшити пусковий момент, іноді використовують клітину з глибоким пазом або подвійну «білячу клітину». Це підвищує пусковий момент до 0,8... 1,0 Мн. Коли ковзання сягне приблизно до 5%, обмотка збудження відмикається від опору та вмикається на джерело постійного струму. Якщо обмотку збудження на час пуску залишити розімкненою, то велика ЕРС, що індукується у ній, призведе до пробивання ізоляції. Після асинхронного розгону ротора та вмикання обмотки збудження виникає синхронний обертаючий момент.
Дія цього моменту переводить двигун у режим синхронної роботи. Потужні синхронні двигуни пускають при зниженій напрузі на статорній обмотці.
59. Двигун постійного струму. Принцип дії, види зєднання обмоток збудження і якоря.
Двигун постійного струму складається з нерухомої частини станини на якій закріплюються полюси з обмоткою збудження. Станина одночасно є магнітопроводом і основою для кріплення основних і додаткових полюсів, підшипникових щитів, клемного щитка, тощо.
Рухомою частиною двигуна постійного струму є якір, який складається з осердя, обмотки і тонких листків електротехнічної сталі. В них виштампувані пази для закладання обмотки якоря, початки і кінці секцій обмотки виведенні на колекторні пластини. Колектор – це циліндрична конструкція, яка утворюється пластинами клиноподібної форми з ізоляційними прокладками між ними. Колекторні плстини виготовляють з міді. По колектору під час його обертання ковзають щітки у вигляді прямокутної призми, через які якір з’єднується з зовнішнім колом. Щітки кріплять у щіткотримачі, які змонтовані на станини.
Струмом збудження що протікає по обмотках полюсів машини утворюється магнітне поле, яке взаємодіє зі струмом обмотки якоря, якщо підвести до якоря постійну напругу то виникає обертальний електромагнітний момент, який приводить в рух якір. Напрям обертання визначають за правилом лівої руки. Залежно від схеми зєднання обмоток збудження і якоря розрізняють двигуни незалежного збудження, паралельного і послідовного збудження. Двигуни незалежного і паралельного збудження мають жорстку механічну характеристику і застосовуються для приводу підйомних механізмів, кранів, спеціальних електроприводів. Двигуни постійного збудження мають мяку механічну характеристику і застосовують для приводу транспорту. Регулювати швидкість двигунів постійного струму можна зміною напруги живлення якоря, зміною струму збудження, або зміною опору реостату у якірному колі.