53. Вибір електродвигунів для урохомлень.

Електродвигуни для урохомлення підбирають враховуючи наступні умови:

1. Механічні характеристики двигуна повинні відповідати вимогам виробничого механізму.

2. Потужність двигуна під час роботи потрібно використовувати як найповніше.

3. Параметри двигуна: напруга і частота струму повинні відповідати умовам його експлуатації.

4. Конструктивне виконання двигуна повинно відповідати умовам його експлуатації.

5. Двигун повинен бути зручним у використанні для обслуговуючого персоналу.

54. Асинхронний двигун. Принцип дії.

Асинхронні двигуни складаються з нерухомої частини статора і рухомої ротора. Статор і ротор виготовляються з листів електротехнічної сталі товщиною 0,5 мм. В спеціальних пазах виконаних вздовж внутрішньої поверхні статора і зовнішньої поверхні ротора укладають обмотки статора і ротора відповідно. Осердя статора закріпляють у статині встановлений на фундаменті. Феромагнітне осердя ротора монтують на підшипники кочення, які вмонтовані у щитки. Щитки прикріплюють до статини.

Асинхронні двигуни бувають з фазним ротором і короткозамкненим.

У електродвигуні з коротко замкнутим ротором пази осердя ротора заливають розтопленим алюмінієм, а початки і кінці утворені в пазах стрижнів відповідно сполучають кільцями так, щоб вони утворювали побудову клітки для білки.

Двигуни з фазним ротором мають трифазну обмотку ротора кінці якої сполучені між собою, а початки виведені на контактні кільця закріплені на валу ротора. Кільця ізольовані від вала та між собою обертаються разом з валом і з’єднані з зовнішнім колом через контактні щітки, у зовнішнє коло ротора вмикають реостати. При вмиканні в мережу такого двигуна виникає обертове магнітне поле.

57. Синхронний двигун. Принцип дії та переваги, коефіцієнт корисної дії.

Як і усі електричні машини, синхронна машина обернена і мо­же широко використовуватися у промисловості як генератори та двигу­ни переважно великої потужності. Синхронні машини належать до кла­су машин змінного струму. Частота обертання ротора синхронної машини дорівнює частоті обертового магнітного поля, тобто n_t = и₂> 5=0.

Синхронна машина складається із статора і ротора (рис. 1). Конструкція статора принципово не відрізняється від конструкції стартера асинхронного двигуна. Тобто у ших­тованому осерді розташована трифазна об­мотка статора. Ротор синхронної машини являє собою електромагніт, обмотка якого живиться від джерела постійного струму.

Основною перевагою синхрон­ного двигуна перед двигунами інших типів є абсолютно жорстка механічна харак­теристика . Тобто ротор обер­тається зі швидкістю обертового магнітного поля, що збуджується статором. Швидкість обертання поля не залежить від моменту опору. Якщо опір більший за максималь­ний, ротор зупиняється.

Синхронний електродвигун, синхронна машина, що працює в режимі двигуна. Статор С. е. несе на собі багатофазну (найчастіше трифазну) якірну обмотку. На роторі розташована обмотка збудження, що має таке ж число полюсів, як і обмотка статора. Обмотка статора підключається до мережі змінного струму, а обмотка ротора (у більшості конструкцій С. е.) — до джерела постійного струму. В результаті взаємодії магнітних полів статора і ротора виникає момент, що крутить, під дією якого ротор обертається синхронно з вектором напруженості магнітного поля статора. Для збудження С. е. використовують генератори постійного струму або випрямлячі тиристорів , що забезпечують вищу надійність роботи двигуна. С. е. малій потужності (до 2 квт ) інколи збуджують постійними магнітами або реактивним струмом статора (реактивні електродвигуни без обмотки збудження на роторі).

На відміну від асинхронних електродвигунів, синхронні електродвигуни здатні при заданому навантаженні працювати з різними потужності коефіцієнтами (cos j). При збільшенні струму збудження коефіцієнт потужності зростає і при визначеному його значенні стає рівним одиниці; подальше збільшення струму збудження переводить двигун в режим, при якому він віддає реактивну потужність в мережу. Т. о., залежно від величини струму збудження реактивна потужність може віддаватися в мережу (перезбудження) або споживатися з мережі (недозбудження). С. е., що працює на неодруженому ходу і призначений для генерування реактивної потужності, називається компенсатором синхронним .

cos j = r/z ,

де j — кут зрушення фаз, r — активний опір ланцюгу, Z — повний опір ланцюгу.