5) Сутність, цілі та структурні елементи економ сист.

Економічна система- це сукупн взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утвор певну цілісність, економ структуру сусп..

Цілі економічної системи: з ясувати що виробляти, як виробляти і для кого.

Основними структурними елементами є: продуктивні сили, економічні відносини і механізм господарювання.

Продуктивні сили – це сукупність зосабів виробн., працівників, науки, інформації, що забезп створ матеріальних і духовних благ, необх для задов. потреб.

Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Господарський механізм склад із сукупності форм і методів регулюв економ процесів та сусп. дій господарюючих суб’єктів.

Типи економ сист: традиційна, командна, ринкова, змішана.

6) Власність. Ек і юр зміст

Власність- складна і багатогранна категорія,яка виражає всю сукупність суспіл відносин – ек, соціальних, політ,нац., морально-етичних,релігійних тощо. Вона займає центр місце в ек системі,оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобми виробництва, мету функціонування і розвитку ек системи,визнчає соц. Структуру суспільства і спосіб розподілу результатів праці.

Власність виражає: -сусп спосіб поєднання робочої сили із засобами ви-цтва, - цілі та мотиви ви-ва, -характер розподілу і споживання створеного продукту, -класову і соціальну структуру суспільства,-панівну систему політ та ек влади.

Головною характеристикою власності є: ким і як привласнюється річ,як таке привласнення зачіпає інтереси інших людей. Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей.

Привласнення-це процес, що виникає у результаті поєднаня об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю.

7) Власність,типи види форми

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господ з приводу привласнення засобів виробн. та його результатів.

Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретний спосіб оволодіння річчю.

Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядж тим чи іншим об’єктом власності.

Відносини власності реалізуються через суб’єкти і об’єкти власності.

Об”єкти власн – це все те, що можна привласнити чи відчужити.

Субєкти власн – це носії відносин власності (окрема особа, юр особа, держава тощо)

Існують два підходи до класифікації форм власності: вертикально-історичний і горизонтально-структурний.

Вертик.-істор. підхід визначає історичні форми власності.

Первіснообщинна. Для неї характерні однакові права всіх членів общини на панівний об’єкт власності – землю, а також на засоби праці і результати виробництва.

Рабовласницька. Характ абсолютною концентрацією прав власності рабовласника на засоби виробн., результати праці і працівника (раба).

Феодальна. Передб абсолютні права власності феодала на землю й обмежені права на працівника (селянина-кріпака).

Капіталістична. Характ концентрацією прав власн підприємця на засоби та результати праці і відсутністю власності на найманого працівника, який має особисту свободу.

Горизонтально – структурний підхід.

За цим підходом існ два типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність – це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користув і розпорядж об’єктом власності та отримання фоходу належить приватній (фіз.. чи юр.) особі.

Суспільна власність означ спільне привласн засобів виробн. і його результатів. Сусп власність існує у двох формах: державній і колективній.

Державна власність – це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядж власністю здійсн органи державної влади. Держ власн поділ на муніципальну і загальнодержавну.