12.Охарактеризуйте методи управління за кібернетичним підходом.

1. Детермінований – передбачає насамперед постановку мети. На основі мети розробляється програма дій, а потім утвор. Механізм реаліз.програми з подальшою оцінкою отриманих результатів. ГОЛОВНЕ – ПЛАН!!! Схема показує як зворотній звязок забезпечує сувору відповідність поведінки системи в розробленій програмі. Призначення зворот.звязку – виявити відхилення проекту управління для проведення його у стан, передбачений планом

2. Програмно-цільовий – ГОЛОВНЕ – МЕТА!!! Головна відмінність цього методу від детермінованого полягає в більш розвтнутому мехіназмі зворотнбого звязку, що забезпечує коригуання механізму реаліліз.плану, а також самої програми в інтересах досягнення мети

3. Цілісно-орієнтований – ГОЛОВНЕ – СИСТЕМА ЦІННОСТЕЙ!!! При використанні цього методу мехінзм зворотнього звязку містить 3 петлі, що забезпечує коригування механізму реаліз.плану, програми дій. Цей метод включає в себе детермінований та програмно-цільовий.

13.Охарактеризуйте основні організаційні теорії.

В основу клас. теорії організації покладено результати досліджень А. Файоля та М.Вебера. Вони намагалися виділити загальні характеристики та закономірності управління будь-якою організацією. За мету своїх досліджень вони ставили виділення "універсальних принципів управління", дотримуючись яких можна забезпечити успіх організації. Найбільш чітко 14 таких універсальних принципів сформулював А. Файоль: 1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, такою, що стимулює діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

Організаційна поведінка - поняття, широко використовується в сучасних психологічних, соціологічних та економічних концепціях організації та управління. Виникнення і широке використання цього терміну, а також формування теорії організаційної поведінки як особливого наукового напрямку були пов'язані з усвідомленням представниками управлінських наук того, що, по-перше, поведінкові реакції на однорідні зовнішні впливи різноманітні; по-друге, поведінка людей в організації та поза її різна; по-третє, поведінкові реакції однієї й тієї ж людини (групи, організації) різні в різні періоди і в різних ситуаціях.

Хоча проблематика організаційної поведінки пронизує весь період існування управлінських наук (починаючи з Ф. Тейлора і М. Вебера), виділення його в окрему (самостійну) область досліджень відбулося лише в 1950 - 1960-і рр.. у зв'язку з необхідністю перенесення акценту з системи організаційних стимулів на особистість або групу як носіїв поведінки певного типу. При цьому дослідники вказували на деяку дистанційованість особистості (групи) від організаційних цілей, функціональних і рольових приписів, організаційних обмежень, до яких включено носій того чи іншого зразка поведінки.