Пластичні маси

Пластичні маси,що заст. у вир-ві поб. товарів.

Пластична маса (пластмаса) — штучно створені матеріали на основі синтетичних або природних полімерів. Пластмаси формують при підвищеній температурі, у той час коли вони мають високу пластичність. Сировиною для отримання полімерів є нафта, природний газ, кам'яне вугілля, сланці.

Переваги: хім.стійкість, мала теплопров., легкість, достатня мех.тривалість, гарний зовн.вигляд.

Недоліки: старіння, недост..теплостійксть, сильна електризуємість, великий коефіцієнт термічного розширення.

Прості – скл.тільки з полімеру( синтет.смоли або хім..видозміненого прир.полімеру) Складні – містять в значній кількості наповнювачі або пластифікатори.

Склад композ.пластмас:

• Наповнювачі( деревна мука, тальк) – підв.механічна стійкість

• Газоутворювачі – для отрим.паро- і пінопластів

• Пластифікатори(маслоподібні речовини) – підв.пластичність, гнучкість

• Стабілізатори – уповільнюють процес старіння

• Барвні речовини - речовини, що надають пластмасовим виробам декоративного вигляду (охра та ін.)

• каталізатори — речовини, що прискорюють твердіння пластмаси

• антипірени — речовини, які зменшують горючість полімерів

Поліетилен

Отрим.з газу етилену високого або низького тиску.

Зовн.вигляд: напівпрозорий або непроз., жирнуватий

Власт.: висока міцність, стійкість до ударів, достатня еластичність, морозостійкість(-60) термопласти., стійкий до розчинів кислот та лугів.

Недоліки: швидко старіє, поглинає жир, невисока теплостійкість.

Застос.: господ.посуд, галантерейні товари, культтовари, плівка для упаковки товарів.

Поліетилен (етиленопласт) при кімнатній температурі не розчиняється в жодному розчиннику. Зовні схожий на парафін, але значно твердіший. Поліетилен легкий, не набрякає у воді і порівняно з іншими пластмасами добрий діелектрик та високоеластичний. Застосовують його для виготовлення плівки для парників, теплиць та різних галантерейних виробів - сумок, корзинок, скатертей тощо.

Види: термопластичні (це такі, що під час нагріву розм'якшуються, переходять у в'язко текучий стан, а при охолодженні затвердівають, і цей процес повторюється при повторному нагріві. Тобто такі пластмаси допускають повторну переробку. Зазвичай їх робоча температура не перевищує 90 °C.), термореактивний( втрачають власт.,не нагрівають повторно, нагріваючись, розм'якшуються, але при певній температурі відбувається полімеризація, внаслідок якої смола переходить у твердий стан і повторна переробка таких пластмас неможлива).

Поліпропілен

Отрим.з газу пропілену.

Власт.: жорсткий, висока мех..міцність, теплостійкість, термопластичний.

Заст.: виготовл.волокон, ниток, пляшок.

Недоліки: ----------

ПВХ

Пластикати

Отрим.з газу хлористого вінілу.

Власт.: висока міцність, стійкість до стирання, легко фарбується, склеюється, низька морозостійкість.

Недоліки:низька теплостійкість.

Застос.: скатерки, лінолеум, папка для паперів.

Вініпласти

Власт.: жорсткі, пружні, стійкі до ударів.

Недоліки: здатність до повзучості.

Застос.: термоізоляція холодильників, вагонів.

Вініпласт горить у полум'ї, виділяючи різкий запах соляної кислоти; винесений з полум'я, він зразу ж гасне

Поліакрилати

Отрим.на основі акрилової і метакрилової кислот.

Власт.: прозорий, нешкідливий, міцний до ударів.

Недоліки: невисока теплостійкість, легко царапається.

Заст: скло, посуд, канцелярне приладдя.

Силікати – солі кремнієвих кислот, які одерж.сплавленням кремнезему з лугами і карбонатами.

За походженням: природні (гірські породи – граніт, глина, пісок), штучні( вироби, які одерж.заводською обробкою природ.матеріалів – керамічні, скляні вироби).

Загальні власт.:

• Високі – хім..стійксть, гігієнічність, термічне розширення

• Низькі – теплопровідність, стійкість до руйнівних навантажень при згинанні

За призначенням: побутові( скляний та керм.посуд, дзеркала), архіт-будів( матер.для виробництва, склоблоки), техн..призначення( лабор.і хім..стійкий посуд, склотканини).

1. Скло.

Скло – аморфно кристал.матеріал, який одерж.шляхом переохолодженого розплаву, що скл.з різних окислів.

заг.формула: R²O*RO*6SiO²

R²O – Na²O, K²O,Li²O

RO – CaO, MgO, BaO,ZnO.

SiO² - головний.

Види скла: звичайне скло(силікатне), кришталеве( свинцеве – малосвин.плюмбум 18 – 24%, свинц. 24-30%, високосв. 30% і більше, барієве).

Кришталеве – вироби заломлюють промені світла краще, ніж звичайне. Під час простукування дерев.паличкою видають чистий, мелодійний, тривалий звук.

Формування спож.власт.скловиробів у процесі вир-ва:

1. Одерж.скломаси (шихта)

2. Варіння (1450-1500)

3. Форм.виробів

4. Відпал(530-580)

5. Первинна обробка виробів(видалення ковпачка)

6. Декор.виробів

Методи формів.скляних виробів:пресування, видування,(ручне і автоматичне), пресо видування, лиття, центр обіжне лиття.

Методи декору( в гарячому стані):кольорове скло, двошарове скло, краклє, люстр, насип.

Методи декору(в холодному): алмазна грань, гравіровка, живопис, декольте, трафарет.

Класифікація за призначенням:

• Кухонний – для пригот.їжі

• Господарський – для збереж.їжі

• Чайний – для подачі і приймання їжі та напоїв

• Столовий – для подачі, приймання і зберігання

Дефекти скломаси: недостатнє забарвлення, повітряні і газові включення, кристалічні і скловидні вкл.

Дефекти виробки: кривизна і несиметричні сит виробів, осип краю і скованість,.

Дефекти обробки: переплавлений край, риски від абразивного матеріалу, осипання краю, викривлення малюнку, розтріскування.

Барвники скла:

• молекулярні – оксиди металів: оксид кобальту – синій, марганцю – червоно-фіол., міді – блак.чи зелений, заліза – жовтий.

• Колоїднодисперсні – після теплової обробки – золото:черв.,коричн.,срібло, мідь.