Оператори надання значень змінним Оператор присвоєння

Значення змінних змінюють за допомогою оператора при­своєння. Загальний вигляд оператора присвоєння такий:

<змінна>:=<вираз>.

Приклад використання оператора присвоєння:

var

a, b, c, d: integer;

Тоді можна записати

а:=1;

b:=2;

с:=20;

d:=a+b*c;

Після цього значення d дорівнюватиме 41.

Уведення-виведення

Під час вивчення типів даних ми розглянули особливості введення і виведення значень змінних цих типів за допомогою операторів процедур read і write. Близькими до read і write є оператори readln і writeln (read line, write line). Однак вони відрізняються тим, що після введення чи відповідно виведення величин, які задані як параметри, відбувається перехід на новий рядок. Наприклад:

readln(A, В, C, D) - читає А, В, C, D з одного рядка і перехо­дить до читання з наступного;

writeln(A) - виведення значення А і перехід на наступний рядок;

writeln - пропускання рядка;

writeln(B) - виведення значення В і перехід на наступний рядок.

Параметром оператора write (і writeln) може бути стала:

writeln('Уведіть дані').

Порядок виконання операцій

Вище розглянуто три групи операцій: арифметичні, логічні та порівняння, і з'ясовано їхню пріоритетність. На підставі цьо­го можна скласти загальну пріоритетність операцій (табл.2.4).

Таблиця 2.4. Пріоритетність операцій

Операція	Класифікація
Операції в дужках	Найвищий пріоритет
not	Логічне заперечення (перший пріоритет)
*, /, div, mod, and	Мультиплікативні операції (другий пріоритет)
+, -, or, xor	Адитивні операції (третій пріоритет)
=, <>, <, <=, >, >=, in	Операції порівняння (найнижчий пріоритет)

Складений оператор

Складений оператор (не плутати з поняттям "складний") - це сукупність операторів, узята в операторні дужки begin-end. Всі оператори, що є в складеному операторі, виконуються послідовно. Складеним оператором є також тіло програми (тоб­то розділ операторів).

У мові Паскаль крапку з комою використовують лише як розділювач між операторами, тому після оператора перед end їх ставити не потрібно. Наприклад:

begin

x:=a+b;

c:=x-r

end.

Однак у цьому випадку крапка з комою після другого опе­ратора не призведе до помилки, а буде означати, що третім опе­ратором цього складеного оператора є порожній.

Стиль запису програми

Для написання наочних програм треба дотримуватися кон­кретних рекомендацій. Зокрема, головні рекомендації щодо сти­лю програмування такі.

1. Стандартизація стилю програмування. Якщо є кілька способів зробити щось, потрібно використовувати один (най­ліпше - загальноприйнятий).

2. Програму на екрані треба розміщувати структуровано:

а) конструкції мови (описи, оператори, блоки) глибших рівнів вкладення зміщувати від початку праворуч;

б) конструкції однакових рівнів розміщувати одна під од­ною;

в) кожний опис або оператор писати з нового рядка;

г) продовження описів чи операторів на нові рядки зміщувати праворуч;

д) уникати довгих рядків.

Вкладеною є конструкція, розміщена всередині іншої конструкції, її рівень на одиницю більший від рівня зовнішньої конструкції. Наприклад, рівень заголовка program дорівнює 0, всі описи label, const, type, var, procedure, function і складений оператор begin-end - блок програми - мають рівень 1, опера­тори складеного оператора - рівень 2 тощо.

3. Коментарі. У програмі можуть бути коментарі - тексти, що пояснюють програму, однак не впливають на її виконання. Коментарі є ввідними і пояснювальними.

Ввідні коментарі записують на початку програми. Вони містять:

1. призначення програми;

2. вказівки з виклику програми;

3. список і призначення головних змінних і масивів;

4. вказівки до введення і виведення даних, список усіх файлів;

5. список використовуваних підпрограм;

6. назву використовуваних математичних методів, посилання на літературні джерела;

7. потрібну ємність пам'яті;

8. дані про автора;

9. дату написання програми.

Пояснювальні коментарі супроводжують ті частини про­грами, які важко зрозуміти без коментарів. Середньою нормою є один рядок коментарів на десять рядків програми. Коментарі не повинні пояснювати дію операторів блоку, а описувати його мету, функцію.

Коментарі доцільно розміщувати в окремих рядках і від­діляти їх порожніми рядками, або давати їх після слів begin і end.

4. Для унаочнення програми треба користуватися пропусками рядків і символів.

5. Ідентифікатори треба вибирати так, щоб вони найліпше відображали призначення тих величин, процедур і функцій, які вони описують.

6. Упорядкування списків. У програмі можуть траплятися списки імен і чисел, у яких послідовність розміщення елементів довільна (наприклад, в описах). Якщо списки містять велику кількість елементів, доцільно їх упорядковувати за алфавітом (для імен) або за зростанням (для чисел).