МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра іноземних мов

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Проректор з навчальної роботи

_______________________ А.М.Колот

“_____”_________________2010 р.

Методичні матеріли

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з дисципліни

“Іноземна мова за професійним спрямуванням”

(спеціальністю 6402- Правознавство Юридичного факультету)

Укладачі: к.ф.н., доцент Шевченко О.Л., ст.викладач Маркова О.В.,

ст.викладач Боровецька Л.В.

Декан факультету________________В.Ф.Опришко

“___”_____________2010 р.

Завідувач кафедри

Іноземних мов ________________О.Л.Шевченко

“___”____________2010 р.

Київ 2010

З М І С Т

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЩО ОХОПЛЮЮТЬ ЗМІСТ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ..................................................................................................... 3 - 33

Порядок поточного і підсумкового

оцінювання знань з дисципліни.................................................. 33 - 43

Особливості поточного контролю

знань студентів заочної форми навчання............................. 44 -52

Список рекомендованої літератури.......................................... 53 - 55

ДОДАТки ....................................................................................................... 56 – 74

Додаток 1 Зразок Білету та приклад

виконання завдання ... ........................................................................ 56 - 60

Додаток 2 Зразок білету для студентів заочної Форми

навчання ...................................................................................................... 61 – 63

Додаток 3 Карта самостійної роботи студента ................... 64 - 65

Додаток 4 Структура контрольних робіт

для поточної перевірки засвоєння матеріалу ........................ 66 - 76

Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми

В умовах глобалізації, коли незалежна Україна набуває всесвітнього визнання на міжнародній арені, коли міжнародні зв’язки нашої держави стрімко розвиваються, підготовка фахівців з вищою освітою передбачає володіння щонайменше однією іноземною мовою.

Навчальна програма для дисципліни „ Іноземна мова за професійним спрямуванням” (спеціальністю 6402-Правознавство Юридичного факультету) складена на основі типової програми з іноземної мови за професійним спрямуванням в межах Галузевого Стандарту Вищої Освіти (ГСВО) України: освітньо-професійної програми (ОПП) та освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ) за спеціальністю „Правознавство”, напрям підготовки 0601 „Право” кваліфікації „Бакалавр з права” та Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти.

Мета дисципліни іноземна мова за професійним спрямуванням – формування у студентів професійної іншомовної комунікативної компетенції та навичок практичного володіння іноземною мовою у всіх видах мовленнєвої діяльності в межах побутової, країнознавчої та загальноекономічної та юридичної тематики на рівні В1–В2.

Процес мовленнєвої підготовки студентів спрямований на формування професійної комунікативної компетенції, яка розглядається як мовна поведінка, що вимагає набуття лінгвістичної компетенції (мовленнєвих умінь та мовних знань), соціолінгвістичної та та прагматичної компетенції, що є необхідними для виконання завдань, пов”язаних з навчанням та роботою. Розвиток комунікативної компетенції відбувається відповідно до здатності студентів навчатися, їх предметних знань та попереднього досвіду, і здійснюється в межах ситуативного контексту, пов”язаного з навчанням і спеціалізацією. Процес мовленнєвої підготовки поділяється на такі етапи, що відрізняються обсягом, характером навчального матеріалу, тощо:

І. Вступний курс (8-10 навчальих годин) охоплює розвиток і вдосконалення навичок вимови і вміння читати транскрипцію, повторення основ граматики, розвиток навичок аудіювання та розширення лексичної бази.

ІІ. Загальний курс (до кінця І семестру) фокусується на роботі з вдосконалення навичок усного та писемного мовлення в межах побутової та країнознавчої тематики з елементами тематики загальноекономічної та загальноюридичної.

ІІІ. Іноземна мова ділового та професійного спрямування (ІІ-ІУ семестри) має на меті формування, розвиток і вдосконалення навичок іншомовної комунікативної діяльності у професійній сфері.

Всі етапи навчання здійснюються з використанням сучасних методів, прийомів, засобів і форм навчання.

Важливе місце серед навчальних матеріалів, як для першого так і для другого курсів, займають загальноекономічні та загальноюридичні тексти, поряд з суспільно-політичними та країнознавчими. Тексти вказаної тематики вивчаються як на аудиторних заняттях, так і позааудиторних. Художні твори письменників країн, мова яких вивчається, допомагають знайомити студентів з суспільним життям, культурою, історією, побутом, політичними і економічними проблемами країн.

Предмет дисципліни – форми мовленнєвої діяльності у професійному усному та писемному спілкуванні.

Вимоги до лінгвістичних компетенції студентів.

Результатом опанування програми з дисципліни „ Іноземна мова за професійним спрямуванням” є сформованість лінгвістичних компетенцій, які складаються з лексичної, граматичної, семантичної, фонологічної, орфографічної та орфоепічної компетенцій.

Лексична компетенція

Лексична компетенція як складник лінгвістичної компетенції складається із лексичних та граматичних елементів. На вибір лексичних елементів впливають академічні та/або професійні сфери і ситуації, в яких вони мають вживатися.

Студенти повинні:

- вміти правильно вживати лексичні одиниці активного мінімуму в говорінні та на письмі згідно із ситуаціями спілкування та цілями комунікації.

- розпізнавати і розуміти лексичні одиниці активного і пасивного мінімумів при читанні чи аудіюванні.

- вміти користуватися різними видами словників (двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих).

Граматична компетенція

Граматична компетенція як знання та вміння користуватися граматичними ресурсами мови розглядається як цілісний механізм виконання комунікативних завдань в рамках даної ситуації.

Студенти повинні

• знати, вміти правильно вживати видо-часові форми і категорії стану дієслів; основні категорії іменника, прикметника, прислівника; артиклі і ефективно застосовувати ці знання в спілкуванні;

• використовувати модальні дієслова і розуміти відтінки їх значень;

• правильно і доречно використовувати вербальні конструкції з модальними дієсловами в спілкуванні на різних рівнях і в різних ситуаціях;

• демонструвати знання синтаксичної організації англійської мови в спілкуванні;

• складати різні речення (розповідні, питальні, спонукальні) залежно від мети спілкування і характеру акту мовлення;

Зміст граматики

Речення.

Порядок слів. Типи речень. Типи запитань.

Іменник.

Іменники власті і загальні, обчислювальні та не обчислювальні, абстрактні і конкретні. Категорія числа. Категорія відмінка.

Артикль.

Означений та неозначений артикль. Артикль з географічними і власними назвами. Артикль із загальними іменниками і числівниками. Артикль з унікальними іменниками. Артикль з назвами частин доби і пір року, зі словами сніданок, обід, вечеря, школа, лікарня, університет, церква, в’язниця. Артиклі з паралельними структурами.

Дієслово.

Утворення і основні випадки використання теперішнього, минулого та майбутнього часів групи Indefinite, Continuous, Perfect Continuous. Конструкція there is/ there are. Пасивний стан. Основні модальні дієслова. Пряма і непряма мова. Правило узгодження часів.

Прикментик.

Ступені порівняння та порівняльні структури.

Прислівник.

Ступені порівняння прислівників.

Займенник.

Особові займенники: називний і об’єктивний відмінок. Присвійні займенники ”some”, “any” та їх похідні. Кількісні займенники ”much, many, little, few”.

Неособові дієслівні форми.

Інфінитив. Герундій. Дієприкметник теперішнього і минулого часу. Їх функції в речені. Конструкції з інфінітивом, герундієм та дієприкметником.

Категорії способу.

Наказовий спосіб. Умовний спосіб.

Просте речення.

Структура і семантичні види простого речення. Інверсія. Головні члени речення. Узгодження присудка з підметом. Другорядні члени речення. Їх типи.

Складні речення.

Типи складних речень. Типи складносурядних та складнопідрядних речень.

Семантична компетенція

Семантична компетенція, яка розглядає здатність студента усвідомлювати й контролювати організацію змісту, інтегрується у розвиток мовленнєвої комунікативної компетенції, оскільки питання змісту посідають центральне місце в комунікації. Семантична іншомовна компетенція складається з лексичної та граматичної семантики.

Для набуття семантичної компетенції студенти повинні:

- розуміти значення певної лексичної одиниці в певному контексті;

- розуміти внутрішньолексичні зв”язки, такі як синоніми; розуміти

значення граматичних категорій (числа, відмінку, роду, тощо), класів

(відмінювання дієслів, іменників, прикметників), відношень (узгодження,

керування).

Орфографічна компетенція

Орфографічна компетенція передбачає удосконалення орфографічних, графічних та пунктуаційних навичок, оволодіння системою правил, що визначають правопис слів, згідно з усталеними нормами та вміння їх застосовувати.

Фонологічна компетенція

Фонологічна компетенція включає знання та навички сприйняття та відтворення звуків. Для набуття фонологічної іншомовної компетенції студенти повинні:

- сприймати фонеми та їх відтворення в певному контексті;

- сприймати та відтворювати фонетичний склад як окремих лексичних;

одиниць, так і цілого речення.

Орфоепічна компетенція

Орфоепічна компетенція - це вміння правильно озвучити інформацію, яка подана у написаному вигляді. Для набутя орфоепічної іншомовної компетенції студенти повинні:

- усвідомлювати та розуміти правила написання;

- засвоїти правильну вимову звуків;

- знати знаки транскрипції.

Соціокультурна компетенція

Соціокультурна компетенція спрямована на розвиток розуміння й тлумачення різних аспектів культури і мовної поведінки у професійному середовищі. Вона сприяє розвитку вмінь, характерних для поведінки в різних культурних і професійних ситуаціях, та реагування на них. Соціокультурна компетенція забезпечує формування умінь користуватися в процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається.