Орієнтовні запитання для батьків

1. Чим ви можете допомогти школі, класу в організації виховної роботи?

2. Чи є у Вас конкретні пропозиції, побажання вчителям, адміністрації школи, батьківському комітету?

Можна провести й анкетування серед батьків. Тематика анкет може бути різноманітною: «Рівень усвідомлення батьками потреб в оволодінні педагогічними знаннями», «Батьківські збори з погляду батьків», «Як оновити зміст роботи з батьками, осучаснити його, зробити корисним й цікавим».

При вивченні думки батьків виявляється коло актуальних питань, які їх цікавлять при плануванні виховної роботи. Наприклад:

• демократизація життя школи;

• вивчення умов сімейного виховання;

• адміністрація очима батьків;

• оцінка наслідків роботи за рік;

• стиль взаємовідносин: педагог – учень, педагог – батьки;

• авторитет педагога і батьків учнів;

• стиль роботи класного керівника;

• батьківські збори з погляду вчителів і батьків;

• традиції сім’ї;

• дозвілля сім’ї.

Про необхідність вивчення сім’ї за орієнтовним планом ми вже згадували вище, відтак зупинимось більш детально на формах організаційної роботи школи з сім’єю.

Вчителі використовують різноманітні форми, та засоби виховання, го­ловним чином, в сфері цілеспрямованої організації різних видів діяльності, яка значно розширює зв’язки особистості в середовищі.

Форми роботи педагогів з батьками - це способи організації їх спільної діяльності та спілкування.

Форми співпраці школи з батьками можна класифікувати на: індивідуальні, групові, колективні, масові.

1. Індивідуальні форми – відвідування сімей учнів вдома, бесіди-консультації, бесіди-поради, педаго­гічні консиліуми, листування, телефон довіри.

• Відвідування сімей учнів вдома. Деякі вчителі помилково вва­жають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід передусім встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів, адже це сприяє налагоджен­ню контактів із сім'єю школяра.

Відвідування сім'ї може мати різну мету:

• загальне ознайомлення з умовами життя учня;

• встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації ре­жиму;

• обговорення з батьками відхилень у поведінці ди­тини і вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання та подолання;

• залучення батьків до участі в роботі шко­ли;

• вивчення досвіду виховання в сім'ї та ін.

До відвідування тієї чи іншої сім'ї вихователь готується заздалегідь. Насамперед доцільно зібрати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особиста справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем допоможуть вчителеві при цьому). Відтак потрібно з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами. Вчитель повинен володіти інформацією про склад сім’ї, її матеріальне становище, освіту батьків, їх місце роботи, продумати можливі питання та відповіді на них, зазначити для себе, які дані про дитину потрібно взнати в першу чергу. Не обій­тися без ознайомлення з педагогічною літературою, в якій розкрито мету відвідування сім'ї. Бажано відібра­ти і порекомендувати батькам літературу відповідно до теми бесіди, яку проводитимуть з ними.

Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. Відві­дувати батьків учнів можна, якщо вчитель одержав запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчи­теля викликає ніяковість, збентеження батьків. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу ж "зняти" будь-яку настороженість батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити по­зитивні сторони їх характеру і поведінки дитини, так­товно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Свої судження про дитину слід ви­словлювати спокійно, наводячи незаперечні до­кази і уважно слухаючи пояснення батьків. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Звичайно, при першому відвідуванні сім'ї класний керівник не зможе отримати відповіді на всі питання, що його цікавлять. Тому не потрібно виявляти нетерпіння, переривати розповіді батьків та членів сім'ї. Бесіда з батьками повинна проходити у доброзичливому, спокійному тоні. Бажано, щоб у розмові брали участь всі дорослі члени сім'ї, тому більш доцільно домовлятися про відвідування сім'ї учня, коли вся родина вдома.

При першому відвідуванні сім'ї вчителю не варто говорити батькам про те, як буває важко навчити першокласника читати, писати. Подібні розмови викликають у батьків занепокоєння. Тому краще звернути їх увагу на те, що навчання в школі - це складна праця, яка вимагає наполегливості, дисципліни, працелюбності, відповідальності. У присутності батьків учитель розмовляє і з дитиною. Цікавиться тим, які книги вона читає, в які ігри грає, чи допомагає батькам та ін.

Встановлення істинного стану справ дає змогу накрес­лити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про вза­ємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі тощо.

Загальне ознайомлення з умовами життя учня вдо­ма можна проводити за такою схемою:

• Прізвище, ім'я учня, клас.

• Склад сім'ї.

• Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї (як­що вчаться — де саме).

• Матеріальне забезпечення сім'ї.

• Квартирні умови.

• Культурний рівень сім'ї (освіта, які читають газети, журнали, наявність телевізора, ра­діо, бібліотеки та ін.).

• Режим дня школяра.

• Чи облаштовано робоче місце учня?

• Хто і як здійснює кон­троль за виконанням режиму?

• Трудове виховання в сім'ї.

• Хто з членів сім'ї допомагає учневі?

• Які заходи заохочення й покарання вживають до дитини.

• Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою самих батьків, так і за ініціативою педагога. Інтерес батьків до питань виховання, їх ініціативу у бесіді з класним керівником на педагогічні теми потрібно заохочувати та стимулювати. Якщо вихователь не готовий одразу відповісти на питання батьків чи надати їм кваліфіковану рекомендацію, тоді він переносить бесіду на інший день та ретельно готується до неї. Недоцільно тільки вказувати батькам на недоліки, помилки їх сина чи дочки. Потрібно запропонувати методи, за допомогою яких вони зможуть вплинути на дитину.

• Бесіди-консультації. Такі бесіди мають на меті відповіді вчителя на запитання батьків. Психолого-педагогічними основами консультації є прихильне ставлення учителів до ініціативи батьків; вияв готовності до на­дання допомоги сім'ї; надання конкретних рекомендацій і порад з питань, з якими звернулись до педагога батьки.

• Бесіди-поради. Для цих бесід батьки запрошуються до школи задля конфіденційної розмови про шкільні проблеми дити­ни (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити ат­мосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, від­повідає на запитання батьків, надає корисні поради. Не­обхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недо­ліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

• Бесіди щодо виконання батьками практичних рекомендацій, про­хань. Сприяють підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контак­тів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє збли­женню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації вчителя, прохання найчасті­ше стосуються таких аспектів шкільного життя:

• проведення безпосередньої роботи з дітьми: індиві­дуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

• надання організаційної допомоги вчителю: напри­клад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транс­порту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

• участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирі­шенні господарських питань (допомога в обладнанні ка­бінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт шко­ли тощо).

В організації такої роботи з батьками вчитель повинен знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), ко­ректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (най­краще це робити на класних батьківських зборах).

• Листування. Передбачає періодичне надсилання бать­кам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уваж­ність та відповідальність за доручення. Можна повідоми­ти про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайо­мивши її із змістом. Найчастіше листування використо­вують, коли класний керівник не може зустрітися з батька­ми вдома або запросити їх до школи.

• Педаго­гічні консиліуми.

• Батьківські дні.

• Телефон довіри.

Інтерес для вітчизняної школи являє досвід взаємодії педагогів і батьків в американських установах.

Особливу увагу американські педагоги звертають на індивідуальну роботу, проведену у формі безпосередньої й опосередкованої взаємодії. Як опосередковану взаємодію школою розробляються пам'ятки для батьків, у яких міститься основна необхідна їм інформація: про права й обов'язки школи, батьків і дітей; необхідні формальності, години і дні консультацій для батьків з боку вчителів і адміністрації; основні заходи на рік та ін. Пам'ятки, окрім інформування батьків, виконують ще одну важливу функцію — підтримують упевненість батьків у тім, що вони є частиною шкільного колективу, рівноправними учасниками процесу навчання і виховання дітей. Іноді в пам'ятки включається й опис навичок, який необхідно розвивати у дітей того або іншого віку, даються приклади виконання домашніх завдань, указується література, що рекомендується, і матеріали для додаткових занять.

Іншою формою опосередкованого спілкування класного керівника і родини є календарі, що складаються на тиждень у молодших класах, на місяць або чверть — у старших. У календарях відзначаються заходи, у яких можуть або повинні брати участь батьки (класні збори, конференції, свята), пропозиції про те, чим можуть зайнятися батьки і діти вдома, щоб краще знати досліджувані теми, про те, які реферати і твори повинні написати діти, терміни і теми контрольних і тестових робіт. У молодших класах у календарі заносяться домашні завдання, що одержують діти протягом тижня.

Третьою формою опосередкованої взаємодії є газети для батьків, які видаються школою або департаментом освіти. Вони виходять один раз на місяць або в квартал. У них публікуються новини зі школи про навчання дітей, розвиток матеріальної бази, контакти з іншими школами, організаціями, нові програми та ін. Обов'язково є розділ і для батьків з інформацією про нові видання, про те, як розвивати в дітей необхідні навички, про те, чим цікавляться діти.

До форм безпосередньої взаємодії відносяться зустрічі і бесіди, що виконують у першу чергу розвиваючу і підтримуючу функції. Батьки, які здебільшого не мають професійних навичок навчання і виховання, які виконують у своєму житті безліч функцій — робочих, сімейних, особистісних і ін. — з вантажем безлічі проблем, потребують підтримки з боку педагогів і психологів.

У брошурі «Advances in Family-Centred Care» (1994) пропонуються кроки по наданню допомоги родині у виконанні навчальних та виховних функцій (8 кроків до успіху).

1. Розвивати кордони співробітництва. Крім формальної взаємодії (лекції, збори, бесіди й ін.), класному керівникові варто розвивати неформальні способи взаємодії з сім’єю і сім’ями між собою (чаювання, зустрічі для обговорення особистого досвіду по навчанню і вихованню й ін.). Для більшої ефективності краще зробити ці форми взаємодії регулярними.

2. Розвивати впевненість батьків в успіху. Їм необхідна позитивна підтримка, здатна зміцнити впевненість у необхідності роботи з дітьми і свої успіхи у цій роботі. Таку підтримку може дати взаємодія з учителя­ми, іншими родинами і власними дітьми.

3. Використовувати нові шляхи для залучення сімей. Іноді батьки не можуть зрозуміти підходу вчителів і психолога до виховання і навчання або пропонованих ними методів і, крім того, не мають звички до довгострокового (протягом тижнів або місяців) спілкування з професіоналами. У цьому випадку необхідно використовувати методи, що дозволяють їм зрозуміти один одного і довгочасно спілкуватися:

• попросити таку сім’ю бути асистентами в будь-якій програмі, організованої в школі (наприклад, батьківському клубі, вечірніх курсах по навчанню дітей або батьків та ін.);

• розвивати контакти з родинами, що вже мають подібний;

• використовувати «союзників» — людей, що знають родину і здатних переконати її в необхідності прийняти допомогу з боку класного керівника, вчителя або психолога;

• використовувати з цією метою радіо, телебачення, газети та ін.;

• поширювати інформацію на зрозумілій для батьків мові через стінні газети, буклети і листки з адресною доставкою;

• контактувати з організаціями, що обслуговують відповідні соціальні групи.

4. Залучати родини для участі в організації і проведенні будь-яких форм шкільної активності (не тільки вечори та екскурсії, але й робота з іншими родинами, перевірка роботи класів, різного виду конкурси та ін.).

5. Організовувати тренінги і надавати підтримку як пе­дагогам, так і родинам. Спільна робота вимагає нових навичок як від класного керівника, так і від батьків. Навчання новим навичкам і підтримка у виконанні нових ролей — основна запорука успіху у даній роботі. Перед тим як приступити до нової роботи, сім’ї обов'язково повинні мати достатньо інформації (яка стосується не лише роботи, але й культури, традицій й особливостей школи в цілому) й знань. Нові учасники обов'язково повинні працювати з більш досвідченими, що допоможе їхній адаптації. Крім того, необхідно забезпечити участь усіх у тренінгах спілкування, вирішення конфліктів, розвитку навичок спільної роботи.

6. Переборювати бар'єри для участі сім’ї цілком і твор­чо. Вони можуть бути самого різного роду (наявність у родині ма­леньких дітей, відсутність транспорту, зайнятість у даний час іншими справами, невміння спілкуватися з людьми, особливо з інших соціальних груп, відсутність підтримки і зацікавленості та ін.). Класному керівникові необхідно враховувати бар'єри і переборювати їх по можливості максимально повно і творчо. Добровільна участь повинна компенсуватися в будь-якій прийнятній формі (подяка, моральна підтримка, можливість спілкування, чаювання, відповідна допомога в разі потреби, подарунки, турбота про маленьких дітей, поки батьки зайняті шкільною діяльністю, й ін.).

7. Попереджати емоційне «вигоряння» батьків. «Вигоряння» — емоційна утома і стрес, що виникають при роботі з іншими людьми. Воно може бути не тільки в педагогів, але й у батьків при вихованні дітей. Щоб запобігти його виникненню, можна:

• розділяти турботи по вихованню між батьками або декількома родинами, а також залучати кілька сімей до участі в будь – якій роботі в школі;

• переконатися в тім, що родини одержали необхідну підготовку до даній роботі;

• у разі потреби давати батькам можливість відпочивати або деякий час не брати участь в роботі школи;

• забезпечувати спілкування сімей між собою з метою відпочинку, надання допомоги і підтримки.

4. Класний керівник, вчителі, психолог повинні вірити у важливість і необхідність участі родини у вихованні і навчанні дітей і роботі школи. Тільки тоді вони будуть здатні допомогти сім’ям подолати всі складності цієї роботи.

Навчальне спілкування класного керівника і батьків може бути сконцентроване навколо наступних тем:

• навчальні предмети, які вивчають діти у школі;

• підготовка до уроків і виконання домашніх завдань;

• основні навчальні уміння (аналізувати завдання, планувати свій час, доводити розпочате до кінця й т.ін.);

• модальності сприйняття (слух, зір та ін.) і їхнє використання;

• як працювати з дітьми;

• система заохочення;

• система оцінювання (для дітей і батьків);

• як робити записи в записній книжці;

• як писати реферати і твори;

• як писати контрольні роботи і готуватися до них;

• захист своїх прав (для дітей і батьків);

• самооцінка;

• довідкові і додаткові матеріали.

Ці форми можуть бути ефективні, якщо з кожним батьком вдалося знайти індивідуальний стиль взаємин. Важливо розташувати до себе батьків, завоювати довіру, викликати їх на відвертість, розбудити бажання поділитися з педагогом своїми думками, сумнівами. Усе це допоможе краще зрозуміти дитину, знайти найбільш доцільні способи вирішення проблем виховання конкретної особистості в сім’ї та школі. Психологічною умовою успішної міжособистісної взаємодії є уважність, проникливість, неквапливість.

В індивідуальній формі взаємодії закладені великі виховні можливості. Так, розмова по душах може мати сильний вплив на батьків, істотно змінити ставлення до педагога, дитини, до турбот і справ класу.

Індивідуальна робота з батьками вимагає від педагогів витрати зусиль і винахідливості, але й ефективність її висока. Саме в індивідуальному спілкуванні батьки засвоюють вимоги, пропоновані школою до учнів, і стають спільниками класного керівника.

Досягнута в результаті висока включеність батьків у справи школи приводить до підвищення досягнень учнів, їхньому бажанню вчитися, до по покращення поведінки дітей, позитивному розвиткові їхньої самооцінки, більш повному виконанню домашніх завдань, до поліпшення психологічного клімату в школі і думки батьків про вчителів.

2. Групові форми - засідання батьківського комітету, групові педаго­гічні консультації.

• Засідання батьківського комітету. Особливо важливою формою є взаємодія педагогів з батьківським комітетом, що може вибиратися батьківськими зборами на весь навчальний рік.. Батьківський комітет класу створюють з метою демо­кратизації управління виховним процесом, налагоджен­ня зворотного зв'язку сім'я — школа, для поточного ко­ригування управлінських рішень, забезпечення єдності пе­дагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До робо­ти в ньому залучають найактивніших батьків, авторитет­них людей з високою громадянською свідомістю, які ви­являють інтерес до справ класу, школи, їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського ко­мітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Батьківський актив — це опора педагогів, при вмілій взаємодії він стає провідником їхніх ідей. На засіданнях батьківського комітету, що проводяться в міру необхідності, вчитель і батьки виробляють способи реалізації тих ідей і рішень, що прийняті зборами. Члени комітету можуть розподілити обов'язки, ролі, функції по організації роботи як з батьками, так і з дітьми; визначити способи взаємодії з окремими сім’ями.

Класний керівник і батьківський комітет намагаються сформувати раду справ для організації роботи з урахуванням можливостей і інтересів батьків. У цьому випадку педагог взаємодіє з різними групами тимчасових організаторів конкретної діяльності, здійснюючи допомогу, консультуючи, за необхідності включаючи в активну спільну діяльність. Класний керівник проводить групові консультації, практичні заняття для батьків, залучаючи вчителів, фахівців, наприклад по наданню допомоги дітям в оволодінні навичками розумової діяльності, швидкого читання.

Групові заняття можуть носити дослідницький характер. Так, вчителі і класний керівник запрошують на урок батьків тих дітей, що відчувають типові труднощі в навчанні. Педагоги прагнуть побудувати свої уроки з опорою на цих учнів. Після відвідування ряду уроків вчителі і батьки разом намагаються виявити причини труднощів дітей, знайти способи надання їм допомоги. Ряд групових занять можуть бути пов'язані з навчанням батьків знанням та умінням організації діяльності гуртків для дітей, клубних форм роботи у вихідні дні. Особливу турботу класного керівника, педагогів викликає взаємодія з батьками дітей: як залучити їх до виховної роботи в класі, підвищити роль у вихованні дитини. З цією метою класні керівники організують спеціальні зустрічі, проводять конференції, роздуми-консультації.

• Загальношкільний батьківський комітет. Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представ­ників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комі­сії: навчальну, культурно-масової роботи, господарсь­ку, трудового виховання і професійної орієнтації, педа­гогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які по­тім обов'язково розглядаються адміністрацією школи.

До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адмі­ністрація школи повинні виявляти тактовність, добро­зичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спіл­куванню, зближенню педагогів з батьками і на цій осно­ві успішному вирішенню багатьох складних питань вихо­вання.

• Групові педаго­гічні консультації.

• Групи по саморозвитку.. Вони складаються з батьків (іноді окремо з матерів або батьків), та організуються при школах або інших навчальних центрах. Керує такою групою звичайно психолог або соціальний педагог, зустрічаються вони на регулярній основі. Мета роботи — набуття навичок, необхідних для розвитку дітей вдома, і активне встановлення співробітництва сім’ї і школи. Звичайно групи організуються або для розвитку батьків у визначеному напрямку (наприклад, групи батьків, що мають дітей у ситуації ризику або тих батьків, мета яких розвивати творчі здібності дітей, їх мотивацію досягнення, самооцінку і т.д.), або батьків, об’єднаних якоюсь ознакою (за національністю, культурними традиціями, місцем проживання та ін.). Класний керівник може або допомогти батькам в організації групи, або (при відповідній кваліфікації) бути її керівником.

Можна виділити 4 типи консультативних груп для батьків :

1) групи, що працюють визначений термін часу за чіткою програмою, у якій докладно описано хід проведення кожної зустрічі;

2) групи, що мають чітко визначену тему, але не лімітовані часом;

3) групи, обмежені за часом, але які мають тільки загальну тему для зустрічей;

4) групи підтримки, не обмежені за часом і темами зустрічей, обумовленими в залежності від інтересів учасників.

Прикладом групи першого типу може служити семитижнева програма «The Iowa Strengthening Families Program» (1994). Вона припускає організацію групи батьків, які мають дітей молодшого підліткового віку, під керівництвом класного керівника або соціального педагога. Зустрічі проводяться як із групою батьків, так і з групою дітей, фінальна зустріч організується для обох груп разом.

Цілі програми для батьків: навчити їх впливати на своїх дітей, розуміти і враховувати особливості віку, ефективно взаємодіяти з дітьми у повсякденному спілкуванні, учити здоровому способу життя і регулювати їх поведінку.

Цілі програми для дітей: зміцнити позитивне уявлення про своє майбутнє, навчитися ставити позитивні цілі в житті, керувати емоціями і виходити зі стресових ситуацій, брати на себе відповідальність, керувати тиском, що можуть робити дорослі, і позитивно ставитися до дорослих.

Цілі програми для сім’ї: практикувати позитивне спілкування, ідентифікувати сильні сторони родини і її цінності, учитися нести відповідальність і розділяти її в родині, вирішувати проблеми і планувати вільний час.

Прикладом групи третього типу може служити програма «Parent Education for Fathers» (МсВrid, 1988), що була розроблена для групи з 12 пар батьків і дітей молодшого віку і містила в собі 12 зустрічей по 2 години, раз у тиждень. Ціль програми — розвивати позитивне сприйняття батьками своєї участі в процесі виховання дитини. Використовувалися ігрові методики і навчання. При дослідженні ефективності програми були отримані результати, що свідчать про те, що участь батьків у таких зустрічах веде до значного росту їхньої впевненості у своїй батьківській компетентності, але практично не знижує батьківського стресу.

Аналіз досвіду взаємодії американських педагогів з батьками свідчить про те, що багато у чому його форми придатні для застосування і у наших умовах.

Від успішного розвитку взаємодії виграють усі сторони. Позитивним результатом співробітництва для педагогів стає підвищення поваги з боку батьків і суспільства в цілому, поліпшення міжособистісних взаємин з ними, підвищення авторитету в очах дітей, батьків і шкільної адміністрації, велика задоволеність своєю роботою, більш творчий підхід до неї. Для батьків результатом взаємодії стає краще знання дітей і шкільних програм, впевненість у тому, що при навчанні враховуються їхні думки і побажання, відчуття своєї значимості в школі, збільшення батьківської компетентності й одержання схвалення своєї ролі батьків, зміцнення родини і поліпшення спілкування з дітьми. Для дітей виграш очевидний. Він виявляється в кращому відношенні до школи, до навчання, у розвитку їхніх знань і умінь, успішному соціальному становленні.

3. Колективні форми - класні батьківські збори, конференції, колективні форми суспільно-корисної праці, батьківські дні, класні батьківські збори, спільні бесіди, вечори.

• Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Є важливим колективним видом роботи класного керівника з батьками учнів, їх проводять 2-4 рази на рік. Такі збори сприяють формуванню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив.

Відповідно до проблем, що вирішуються на батьківських зборах останні можна класифікувати як організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дійовою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно вирішують задачі, що поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.

Тематика педагогічних бесід та доповідей на класних зборах визначається вчителем у відповідності до річного плану роботи з батьками згідно загальних завдань, умов навчально-виховної роботи в кла­сі, рівня загальної культури та педагогічного світогляду батьків.

При цьому неодмінно повинні враховуватись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди повинен включати не тільки теорію питання, але і конкретні рекомендації. Бесіда з батьками передбачає живий обмін думками участь в ній кожного з батьків.

Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи мож­на спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений опитувальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартову­вали Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжніми труднощами», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подо­лання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдаєть­ся подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

На класних батьківських зборах заслуховуються повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформація вчителя, лікаря чи повідомлення -батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підводяться підсумки роботи з учнями за семестр, рік; вирішуються організаційні та господарські питання.

Збори можуть відбуватися у вигляді лекцій або доповідей класних керівників, виступів самих батьків та обміну досвідом виховної роботи з дітьми, із залучен­ням учнів, показом їхніх класних робіт і художньої са­модіяльності, демонструванням кінофільмів.

Класні батьківські збори повинні проводитись раз на семестр. Проте краще організовувати їх, по можливості, частіше. Особливо це стосується зборів батьків першокласників, які більшою мірою потребують педагогічних порад щодо організації життя, навчання та виховання дитини.

Класні батьківські збори можуть мати різноманітну побудову. Орієнтований план проведення батьківських зборів.

1. Бесіда на педагогічну, тему, яку готує вчитель чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).

2. Обмін думками.

3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.

4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.

5. Різне.

Підготовка зборів залежить від змісту і форми їх про­ведення. Готуючись до них, класний керівник визначає порядок денний; продумує форму їх проведення та ви­значає осіб, відповідальних за підготовку; безпосеред­ньо готує збори відповідно до наміченого плану (допо­відь, виступи батьків, учителів та учнів, організація вис­тавки, підготовка рішення зборів); забезпечує явку бать­ків на збори. Крім добре оформлених оголошень в шко­лі, в місцях роботи батьків, слід своєчасно надіслати спе­ціальні запрошення додому, їх оформляють самі учні. У запрошенні зазначають ім'я, по батькові та прізвище обох батьків, час, місце і порядок денний зборів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окреми­ми батьками, звернути їх увагу на виставку дитячих ро­біт, стенди з літературою, спеціально випущену стінга­зету.

Перед проведенням батьківських зборів класний керівник повинен звернути увагу на те, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано саджати батьків на місця, де сидять їх діти. Це допомагає батькам наочно взнати робоче місце сина чи дочки, побачити, чи охайне воно, познайомитися з батьками сусіда по парті.

Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, на внутрішній стороні якої буде написано індивідуальне звернення до батьків. Наприклад, "Наталка стала уважнішою, але все ще потрібно звертати увагу на математику."; "Коля останнім часом дуже неуважний, втомлюється до закінчення занять. Залишиться, будь-ласка, після завершення зборів. Я хочу обговорити з вами дану ситуацію"; "Запрошуємо вас на консультацію з приводу.....Вона відбудеться о 14 годині в суботу". Це додаткове педагогічне спілкування дає батькам важливу для них інформацію.

Класні батьківські збори повинні тривати не більше, ніж 1 годину -1 год. 30 хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.

Доповідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно. Зважаючи на особливості аудиторії, учитель має бути тактовним, не допускати повчального тону, різко­сті у критиці помилок.

Після деяких слів вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, вчитель обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно відмітити успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад вчителя.

Якщо збори проводять у формі обміну досвідом виховання дітей у сім'ї, треба уважно і спокійно вислухати всі виступи і зауваження батьків.

Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, яка стосується організаційних питань. Якщо не надавати їй належної уваги, то (батьки будуть поспішати, записувати тільки те, що безпосередньо стосується їх дитини, намагатимуться уникнути доручень.

У заключному слові вчитель тактовно відповідає на за­питання й висловлює конкретні пропозиції. Рішення, прийняті батьківськими зборами, стосуються і батьків, які з тих чи інших причин не змогли прийти на збори. Тому при зустрічі з ними вчитель повинен ознайомити їх із змістом зборів та прийнятими рішеннями.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними батьківськими зборами, на яких обгово­рюють питання, що стосуються всіх батьків: про підсум­ки навчально-виховної роботи з учнями за півріччя або навчальний рік, про літній відпочинок школярів тощо.

Для ефективності організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування серед батьків.