1. Індивідуальні форми роботи.

• Пропаганда сімейного виховання - з цією метою класний ке­рівник може використати багатий матеріал журналів “Сім’я” , "Світ сім'ї", "Журнал для батьків", "Обдарована дитина" та іншу літературу з сімейно-шкільного виховання.

• Педагогічні кон­сультації - в основі яких лежать відповіді на запитання батьків.

Психолого-педагогічними основами консультації є:

• прихильне ставлення учителів до ініціативи батьків;

• вияв готовності до на­дання допомоги сім'ї;

• конкретні рекомендації і поради з питань, з якими звернулись до педагога батьки.

  2. Групові форми роботи.

При підготовці батьків і матерів до виховання дітей не можна орієнтуватися на озброєння їх тільки певним мінімумом теоретичних знань. Необхідно також вироблення педагогічних умінь, а це досягається лише завдяки участі батьків у різноманітних справах та заняттях, пов’язаних з вихованням дітей. (Гребенников И.В. Школа и семья: Пособие для учителя – М.: Просвещение, 1985. – С.11-12.)

Дослідницько – експериментальна робота сучасних науковців переконує: тільки освіта батьків – нехай навіть гарно організована – ще не дає бажаного результату, адже знання ще потрібно вміти застосовувати.

Серед батьків, які вважають, що у них є достатній мінімум педагогічних знань, далеко не всі здобувають з них практичну користь: 7% прагнуть, але не вміють застосувати знання на практиці, 24% - не завжди застосовують; а 13% - не застосовують взагалі. “Біда мистецтва виховання в тому, зауважував А.С.Макаренко, - що навчити виховувати можна лише на практиці, на прикладі”. [ Макаренко А.С. О “Книге для родителей”. – Соч. В 7-ми т. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1957, т.IV, с.438 ]

Вирішенню вищезгаданих проблем сприяє наступна - групова форма педагогічної допомоги батькам, яка стає все більш популярною сьогодні є психолого-педагогічний тренінг, основними методами якого виступають: групова дискусія, робота в підгрупах, рольові ігри тощо.

Психолого-педагогічний тренінг. Їм зазвичай охоплюють членів декількох родин, що мають схожі проблеми сімейного виховання. Групі учасників (оптимальна кількість якої 10-16 чоловік) пропонуються різні завдання, під час виконання і спільного обговорення яких формуються певні знання та уміння, коректуються погляди і позиції, активізується рефлексивна діяльність. Темами психолого-педагогічного тренінгу можуть бути «Чи знаю я свою дитину», «Як поводитися з агресивною дитиною», «Якщо дитина відстає в розвитку», «Як виховувати дитину без батька» та інші. При вмілому керівництві тренера (педагога чи психолога) учасники тренінгу перетворюється у свого роду групу самодопомоги і взаємодопомоги. Виключаються критика, осуд, створюються умови для відвертого обговорення проблеми, обміну досвідом, знаннями, вираження пережитих почуттів. Регулярні зустрічі - не рідше одного разу в тиждень - забезпечують почуття спільності, цілісності структури. Член групи повинен керуватися власними міркуваннями і уявленнями й одночасно слухати і чути іншого, співпереживати йому, виробляючи почуття спільності, виражаючи невербально свої емоції. Діяльність групи цілком конфіденційна і закрита для сторонніх. У результаті групових зустрічей учасники тренінгів, співбесід підвищують свою психолого-педагогічну компетентність, культуру спілкування, що сприятливо позначається на сімейному вихованні [2, 182].

Заслуговує на увагу педагогів, психологів та батьків тренінгова програма «Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини», яка розроблена групою наших вітчизняних фахівців: О.В.Безпалько, Т.Л.Лях, В.В.Молочним, Т.П.Цюман за матеріалами, що були надані Дитячим християнським фондом, серед багатьох завдань якої - розкриття особливостей розвитку дитини на різних вікових етапах; аналіз різних стилів батьківської поведінки стосовно дітей та їх впливу на процес формування особистості дитини, визначення сутності основних засад усвідомленого батьківства та шляхів їх впровадження. Даний тренінг - детально розроблений інструмент роботи з батьками, який ґрунтується на вільному висловлюванні думок, на пошуку розв'язання різних життєвих ситу­ацій, а не на повчанні чи моралізуванні. Таке навчання є важливою сходи­нкою на шляху психолого – педагогічного просвітництва батьків. Лев Толстой писав: «Виховання здається складною та важкою справою тільки доти, доки ми хочемо, не вихо­вуючи себе, виховувати своїх дітей. Якщо ми зрозуміємо, що виховувати інших ми можемо тільки через себе...то питання про виховання зникає і ли­шається одне питання: як треба жити самому?» [1, 48].

Але проблема впровадження у практичну діяльність вчителів тренінгових методик допомоги батькам у вихованні дітей у сучасній школі ще не достатньо опрацьована. Простежується тенденція не­достатньої теоретичної і практичної обізнаності сучасних педагогів щодо форм роботи з батьками, зокрема методики та організації тренінгових занять по підго­товці батьків до виховання дітей в сім'ї.

Ще одна форма психолого-педагогічного просвітництва, яку можна використовувати у роботі з групою батьків, розроблена психологами та співробітниками Інституту Тренінгу у Санкт-Петербурзі: Н.Ю.Хрящовою, Є.В.Сидоренко, Є.І. Лєбєдєвою, Г.Л.Істріною, знайшла своє відображення у “Тренінгу взаємодії батьків із дітьми”. Концептуальною основою якого є ідея співробітництва дорослого з дитиною, тому основна мета програми - сприяти встановленню й розвитку відносин партнерства і співробітництва батька чи матері з дитиною. Ця тренінгова програма сприятиме розширенню можливостей батьків розуміти свою дитину; поліпшенню рефлексії своїх взаємин з дитиною; виробленню нових навичок взаємодії з дитиною; активізації комунікативності в сім’ї [3, 66].

Отже, під час роботи у тренінгових групах, окрім оволодіння основами знань з психології та педагогіки, батьки розвивають конкретні вміння та навички: попереджати причини виник­нення конфліктів між дорослими членами сім’ї та дітьми, управляти тривогою, здійснювати кон­структивну критику, спілкуватись на засадах емпатії, критично мислити, приймати рішення та інше. В групі батьки дістають можли­вість отримати зворотний зв'язок і підтримку від психолога чи педагога, а також і від інших батьків, які мають такі ж проблеми. У процесі групової взаємодії батьки приймають цінності і потреби інших, оцінюють себе, свої установки, поведінку. В ситуації, контрольованій психо­логом чи педагогом, батьки експериментують з різноманітними стилями відно­син, самостійно пересвідчуються в тому, як ті чи інші принципи, механізми допомагають їх особистісному розвитку, сприяють гар­монізації стосунків з оточуючими. Досвід, набутий батьками у групі, допомагає їм у вирішенні проблем, які часто виникають у міжособистісній взаємодії з власними дітьми та членами родини [4, 508].

• Групи взаємодопомоги батьків.

Як дуже ефективні форми навчання у розв’язанні психолого-педагогічних проблем сімейного виховання зарекомендували себе батьківські групи за кордоном. Найбільше поширення групові заняття з батьками одержали в Америці. Відомо, що фактору родини в США приділяється особлива увага, програми допомоги родині проводяться на федеральному рівні і підтримуються суспільними і релігійними організаціями. Про зростаючу популярність програм, які спрямовані на педагогічну просвіту батьків, свідчить успіх такої організаційно оформленої програми, як «Тренінг ефективності батьків» (“ТЭБ”), у рамках якої за роки її існування було підготовлено 8000 викладачів і пройшли навчання 250 000 батьків (Браун, 1976). Ця програма набула широкої популярності серед батьків і одержала допомогу різних організацій: шкіл, агентств соціальної служби, церков, центрів навчання дорослих, консультативних центрів, муніципальних центрів психічного здоров’я і т.д. [5,14].

Дослідження, проведені Т. Гордоном і його послідовниками, показали, що ті, хто відвідував батьківські групи, легко змінювали стиль виховання, направляючи його на визначені цілі. В міру розвитку здатності до спілкування поліпшувалося взаєморозуміння між батьками і дітьми і зросла здатність дітей самостійно вирішувати свої проблеми [3,18].

2. До колективних форм підвищення педагогічної культури батьків належать:

1. Батьківська школа, що створюється для переконання всіх батьків у необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва, діяльнісного підходу. Результатом повинно стати стимулювання намагання поповнювати свої знання, оволодіння практичними навичками виховання дітей у сім'ї.

2. Педагогічний лекторій, метою якого є акцентування уваги батьків на актуальних проблемах виховання. Ця форма забезпе­чує оволодіння батьками систематичними знаннями основ теорії виховання. Його проводять або для батьків учнів одного класу, або окремо для батьків учнів початкових класів, серед­ніх і старших класів, що дає змогу враховувати вікові особливості дітей. Ці заходи ефективні лише тоді, ко­ли спираються на конкретні факти, проілюстровані ці­кавими прикладами з питань сімейного виховання. Батьківський лекторій знайомить батьків з питаннями виховання, підвищує їхню педагогічну культуру, допомагає виробляти єдині підходи до виховання дітей. Назва «лекторій» умовна. Вона не означає, що батькам читаються тільки лекції. Форми роботи в ньому різноманітні, і краще, якщо батьки не пасивні слухачі, а активні учасники обговорення тих або інших питань.

У визначенні тематики лекторію беруть участь батьки. Якщо їм важко сформулювати теми занять, визначити проблеми для вивчення, педагог може запропонувати набір можливих тем з урахуванням наявних методичних рекомендацій, а також проблем виховання дітей у даному колективі.

Доцільно здійснювати підготовку занять по черзі групою батьків (радою справи). У залежності від складності теми, підготовленості до неї батьків педагог, рада справи залучають фахівців або підбирають матеріал і проводять заняття своїми силами. Якщо запрошується фахівець, організатори попередньо обговорюють з ним коло проблем, продумують способи залучення й активізації учасників заняття.

3. Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різ­них вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

4. Університет педагогічних знань, який передбачає більш складні, порівняно з попередніми, форми роботи по оволодінню теорією виховання. Навчання передбачає лекційний курс, а та­кож семінарські заняття.

5. Для пропагування педагогічних знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сі­мейного виховання з певної проблеми.

• Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найбільш ак­туальну проблему сімейного виховання («Трудове ви­ховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекра­сне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах бать­ки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

• Конференція по обміну досвідом виховання дітей може бути тематичною. Її проведення доцільне, якщо дійсно є досвід позитивного сімейного виховання по даній проблемі. Обговорення питань у такій формі викликає інтерес, привертає увагу батьків, а інформація для них звучить більш переконливо, сприймається з великою довірою. Можна взяти для обміну досвідом кілька конкретних питань, що викликають найбільший практичний інтерес. Виступаючими в цьому випадку можуть стати батьки, що досягли в рішенні тих або інших проблем позитивних результатів.

6. Класні батьківські збори - традиційна форма роботи, що проводиться 2-4 рази на рік. Проте методика проведення зборів потребує удосконалення. Батьківські збори — основна форма роботи батьків, де обговорюються проблеми життя класного і батьківського колективів. Педагог направляє діяльність батьків у процесі їх підготовки і є рядовим учасником зборів. Перші збори, демонструючи зразок демократичного обговорення питань, може вести класний керівник, надалі цю роль правомірно виконувати самим батькам. Батьківський комітет або чергова група батьків (рада справи) обговорюють хід зборів, вибирають ведучого, визначають варіанти рішення питань, що виносяться.

Збори не зводяться до монологу вчителя, а приймають характер бесіди, взаємного обміну думками, ідеями, спільного пошуку. Один з ефективних способів підвищення активності і творчості учасників зборів — включення їх у спільну дослідницьку діяльність. Так, наприклад, батькам пропонується провести цільове спостереження за поведінкою дітей, а потім поділитися одержаними результатами. На основі цього педагоги і батьки визначають, як побудувати спільну роботу по подоланню виявлених недоліків, закріпленню позитивного досвіду.

Одним із підходів до організації класних зборів є проблемне формулювання теми зборів (напри­клад, "Чи можна запізнитись з вихованням доброти?"). Ефективному проведенню таких зборів може допомогти завчасно складений опитувальник у письмовій формі.

6. Тематичні вечори і вечори запитань та відпо­відей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та інших фахівців, причетних до про­блем виховання підростаючого покоління.

7. Для педагогічної пропаганди серед батьків викори­стовують також диспут. Він найприйнятніший за умо­ви, що в класі або в школі сформувався дружний бать­ківський колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Диспут не лише зба­гачує батьків знаннями з педагогіки, більш тісним кон­тактам з учителями, а й створює додаткові можливості для врахування індивідуальних особливостей батьків при засвоєнні ними педагогічної інформації.