8

Як навчальна дисципліна психологія управління покликана дати майбутнім спеціалістам уявлення про систему управління та її психологічні особливості. Оволодіння названим базовим курсом передбачає засвоєння теоретичних понять і положень психології управління, системи знань про сучасні тенденції в управлінні, про роль і місце людини в управлінській діяльності, про особливості використання методів психології управління в практичній діяльності керівників. Опанування курсу психології управління сприяє формуванню у майбутніх спеціалістів вміння аналізувати і систематизувати прослуханий і прочитаний матеріал з психології управління; застосовувати принципи сучасного управлінського мислення до аналізу конкретних ситуацій в управлінні, суперечностей і проблем, що мають місце; виокремлювати психологічні особливості управлінської діяльності; орієнтуватися в науковій літературі з проблем психології управління; розробляти рекомендації щодо становлення і розвитку керівника; проводити психологічні та соціально-психологічні дослідження проблем розвитку особистості керівника.

Психологічні проблеми управління

1. Макрокультурні параметри розв'язання управлінських проблем у шкільній організації.

Система управління не є інваріантною, вона залежить від соціокультурних особливостей середовища, в якого знаходиться організація.

В дослідженнях Хофстеда виділяється ряд параметрів, які впливають на характер управління організацією, зокрема шкільною організацією:

Владна дистанція. Особливістю нашої культури є велика владна дистанція, відчуття свого місця у ієрархії. Зі сказаного випливає:

• Відсутність у людей досвіду паритетних стосунків;

• Внутрішнє тяжіння до ієрархізації стосунків;

• Намагання зменшити владну дистанцію часто сприймається як слабкість керівника.

• Рівень співвідношення індивідуалізму та колективізму у поведінці.

Особиста відповідальність та ініціатива погано поєднуються з „колективізмом” та добре з розвинутим індивідуалізмом.

Слід мати на увазі, що чим більший національний доход країни, тим яскравіше виражені ший індивідуалізм у поведінці її громадян.

Тривожність за майбутнє. Специфічною особливістю нашої культури є високий рівень тривожності, закріплений у вигляді характерологічною особливості. Сказане зумовлює віру в те, що:

• Майбутнє з великою вірогідністю можна передбачити;

• Орієнтація на довготермінове планування, що базується на тезі: „майбутнє краще сьогодення” (Ансорфф);

• Любе відхилення від плану оцінюється як надзвичайна подія.

Для порівняння - стратегічне планування, коли визнається неможливість високоймовірнісного прогнозування майбутнього, в силу чого опрацьовуються планування альтернативних варіантів розвитку та неперервне пере формулювання цілей.

Розмір цінностей. Перший підхід – орієнтація на завтрашній день як на основну цінність, другий – увага зосереджується на самому процесі розвитку, повсякденному житті (основою цінністю є сьогодення).

2. Поняття про організаційну культуру.

Специфічним предметом діяльності керівника організацією є виникнення та розвиток організаційної культури.

Під останньою (у рамках даного підходу) розуміють набір уявлень про способи діяльності, норми поведінки та звички, писані та неписані правила, заборони, цінності, очікування, уявлення про майбутнє та дійсне тощо, які розділяються (на свідомому та, що ще важливіше, на неусвідомленому рівнях) членами даної організації.

Саме організаційна культура досить однозначно характеризує поведінку членів організації, способи розв’язання посталих задач, ставлення до зовнішніх впливів, швидкість і способи реагування на мінливі умови, підходи до розв'язання конкретних ситуацій тощо.

3. Типологія організаційних культур.

У дослідженнях Харріса розрізнюєються такі типи організаційних культур:

• Рольова культура (професіоналізм полягає у здатності відповідати своїй ролі).

• Культура „ордена” (зорієнтована на владу і силу) (професіоналізм полягає у здатності слідувати основній лінії керівника).

• Культура діяльності (професіоналізм полягає у спроможності працювати у команді та брати на себе відповідальність).

• Культура індивідуальності (у центрі уваги - особисті досягнення кожної людини, її особиста компетентність та успіх).

Ядро організаційної культури складають загальнолюдські цінності. Вони зумовлюють професійні (педагогічні) цінності членів даного колективу, які проявляються у певних психолого-педагогічних концепціях, теоріях, методичних інструментовках та технологіях. Зовнішнім вираженням цього є мова, ритуали та церемонії, герої і символи шкільної організації.