Тема 14 Обставини, що виключають злочинність діяння

1. Поняття та юридична природа обставин, що виключають злочинність діяння

Обставин, що виключають злочинність діяння-це передбачені кримінальним законодавством правомірні та соціально корисні діяння, які за своїми характеристиками подібні до тих, що визнані злочинами в КК України, при вчиненні яких особа звільняється від кримінальної відповідальності внаслідок невизнання їх злочинними.

Юридична природа цих обставин полягає в тому, що вони виключають саму підставу криміналь­ної відповідальності (ст. 2 КК), тобто зазначені вчинки мають такі ознаки, що виключають можливість їх визнання як суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки складу злочину, передбаченого КК. Цим вони відрізняються від обставин, що є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності .

Ознаки:

• всі ці діяння є правомірними.

• всі вони - це діяння, які вчиняються в екстремальних для виконавця умовах(протиправною діяльністю інших людей, роботою машин та механізмів, фізичними процесами, природними катаклізмами тощо)

• ззовні всі вони за об'єктивними характеристиками нагадують діяння, передбачені як злочини тими чи іншими нормами Кримінального кодексу. Всі вони скеровані проти тих суспільних відносин, благ та інтересів, які прийняті під кримінально-правову охорону і виступають у кримінальному праві об'єктами злочину. Кожне з цих діянь, з точки зору характеристики його зовнішньої сторони, є відповідною дією або бездіяльністю, які взагалі заборонені кримінальним законом під страхом застосування кримінального покарання; після їх вчинення настають наслідки, що ззовні нагадують ті, які кримінальний закон оцінює як соціально небезпечні, шкідливі. Особі, яка вчиняє ці діяння, притаманні всі характеристики суб'єкта злочину, передбачені кримінальним законом. І зрештою, всі ці діяння з точки зору характеристики суб'єктивного ставлення до них та їх наслідків вчиняються умисно.

• незважаючи на зовнішню схожість із злочинами, всі ці діяння є соціально корисними або вони визнаються соціально допустимими (прийнятними).

2. Необхідна оборона: поняття, ознаки, умови правомірності. Перевищення меж необхідної оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 «необхідною обороною виз­наються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а та­кож суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно не­безпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайно­го відвернення або припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони».

Необхідна оборона – це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, зумовлений необхідністю його негайного відвернення або припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обста­новці захисту.

Ознаки:

•  метою необхідної оборони є захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання.

• Шкода при необхідній обороні повинна заподіюватися лише тому, хто посягає, його правам та інтересам

• Поведінка того, хто захищається, при необхідній обороні може бути тільки активною, тобто може виражатися лише в діях

• захист визнається виправданим лише протягом часу існування стану необхідної оборони

• спів розмірність оюорони

• небезпека посягання (Небезпека посягання визначається цінністю блага, що охороняється законом, на яке спрямоване посягання і реальною загрозою заподіяння шкоди цьому благу з боку того, хто посягає; межі допустимої шкоди)

• Обстановка захисту визначається реальними можливостями і засобами того, хто захищається, для відвернення чи припинення посягання

Умови правомірності:

• Суспільна небезпека (може бути визначено як будь-які дії людини, безпосередньо спрямовані на заподіяння негайної істотної шкоди правоохоронюваним інтересам особи, що обороняється, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави)

• Наявність стану необхідної оборони

• Дійсність (має бути дійсно існуючим, а не тільки уявлюваним, уявним)

Перевищення меж необхідної оборони:

Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, отже і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде не викликане необхідністю заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка має намір вчинити крадіжку і не робить спроб чинити фізичний опір. Перевищенням меж необхідної оборони слід також вважати і випадки, коли особа заподіяла тяжку шкоду тому, хто посягає, маючи при цьому можливість відвернути чи припинити посягання із заподіянням явно меншої шкоди і усвідомлюючи наявність такої можливості^..

Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження (ст. 118 КК), або умисного вбивства (ст. 124 Кк). В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином.

Кримінальна справа, порушена за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони (якщо не було перевищення її меж), підлягає закриттю за відсутністю події злочину.