Стадіями виконання місцевих бюджетів за видатками є:

• встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

• затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

• взяття бюджетних зобов’язань;

• отримання товарів, робіт та послуг;

• здійснення платежів;

• використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

ст 51 Бюджетного Кодексу

4.5 Боргова політика та управління боргом

Борг місцевого самоврядування — загальна сума заборгованості місцевого самоврядування, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань органів місцевого самоврядування, включаючи боргові зобов'язання міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Для процесу планування і запозичення і, зокрема, випуску державних цінних паперів необхідні політика і процедури. Така політика має встановити рамки, в яких приймаються рішення про типи, частоту, цілі та суми запозичень. Особливу увагу потрібно звернути на визначення окремих управлінь, які відповідатимуть за управління боргом, а також питання централізації повноваження приймати рішення.[2]

Стратегія запозичення органів влади є частиною загальної фінансової стратегії. Розробка і втілення фінансової стратегії є найбільш важливим шляхом, через який забезпечується ефективне виконання бюджету і добре управління його фінансовими ресурсами. Фінансова стратегія повинна бути скоординована з загальним фондом, бюджетом розвитку і прогнозами руху готівки, які показують тимчасовий дисбаланс між видатковою і доходною частинами, який має фінансуватись за рахунок короткотермінових позичок.

Підґрунтям боргової політики має бути нормативно-правові акти, які надають повноваження на здійснення запозичень та управління боргом від імені міста, включаючи виключне повноваження зобов’язувати місто вести реєстр обласного боргу та його обслуговування. У нормативно-правова база можуть визначатися ліміти запозичення і встановлюватися вимоги щодо необхідності прийняття відповідного рішення про обласний бюджет.

Цілі боргової програми мають бути чітко і відкрито сформульовані. Інформація про стан управління боргом має оприлюднюватися щоб

уможливити доступ громади, фінансових установ та інших зацікавлених сторін до неї.

Невід’ємним компонентом процесу управління боргом є регулярний огляд поточного і прогнозованого боргового навантаження і обслуговування боргу згідно із певними прийнятими показниками.

Встановлення в Бюджетному кодексі жорстких обмежень щодо збалансування місцевих бюджетів, права на здійснення запозичень та нормативні обмеження обсягів місцевих запозичень спрямовано на впорядкування та ефективне використання бюджетних ресурсів на місцевому рівні і запобіганню зростання боргу місцевого самоврядування.

… держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів

Ст. 74 Бюджетного кодексу

Граничний обсяг боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування встановлюється на бюджетний період рішенням про обласний бюджет. Погашення основної суми боргу здійснюється за рахунок витрат бюджету розвитку, а обслуговування за рахунок загального фонду відповідного обласного бюджету.

Держава не несе відповідальності по зобов’язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування повинні передбачити джерела забезпечення місцевих запозичень шляхом надання відповідних гарантійних зобов’язань.

Затвердження районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.