4.4. Особливості виконання бюджетів міст районного значення, сіл і селищ

Законодавчі положення щодо процесу виконання місцевих бюджетів визначаються статтею 78 Кодексу – «Виконання місцевих бюджетів».

Цією статтею встановлено, що Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного обласного бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання місцевих бюджетів.

Зазначені положення покладають на місцеві органи виконавчої влади відповідальність за реалізацію прийнятих представницькими органами відповідних адміністративно-територіальних одиниць рішень про бюджет на планований період, а також організацію процесу виконання місцевих бюджетів та управління коштами відповідного бюджету згідно з вимогами Кодексу, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про обласні, районні державні адміністрації», нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, міністерств та відомств у частині витрачання коштів місцевих бюджетів, рішень та розпоряджень місцевих органів виконавчої влади, а також принципами побудови бюджетної системи України.

Основне завдання організації та управління виконанням відповідного обласного бюджету за видатками полягає в забезпеченні відповідності діяльності розпорядників бюджетних коштів визначеній меті та завданням. Важливим чинником організації виконання бюджету є система

стимулювання кращих результатів. Основою має стати правило, що кошти, зекономлені за рахунок підвищення ефективності використання відповідною

установою сум затверджених асигнувань, залишаються у розпорядника коштів і спрямовуються на поліпшення виконання завдань.

Практика свідчить, що більшість проблем, які виникають на стадії виконання, – це питання, яким було приділено недостатньо уваги на стадії формування. Тому своєчасне виявлення передумов, що призводять до проблем, дозволить скоординувати зусилля на виправленні помилок та недопущенні негативних наслідків. Дотримання принципів економності, ефективності та дієвості є основним завданням організації та управління виконанням бюджету.

Принцип цільового спрямування полягає у тому, що кошти виділяються розпорядникам коштів та використовуються на чітко визначені цілі та заходи.

Принцип ефективного управління коштами передбачає результативність діяльності, тобто виконання завдань з найменшими витратами фінансових ресурсів. Бюджетні кошти надаються на умовах забезпечення найбільшої результативності їх використання. Цей ефект повинен виявлятися, з одного боку, у вирішенні завдань соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці, а з другого – у зворотному збільшенні надходжень за рахунок приросту доходів розпорядників коштів.

Принцип постійного контролю дає змогу виявити недоліки та помилки, своєчасно їх усунути, а також оцінити правильність визначення обсягів.

Зупинимось на статтях Кодексу, що регулюють процес виконання державного бюджету та поширюються на процес виконання місцевих бюджетів.

Згідно зі статтею 50 Бюджетного кодексу, органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до бюджету податків, зборів та інших доходів відповідно до законодавства.

Органи стягнення – податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Виконавчі органи відповідних рад у процесі виконання відповідного бюджету взаємодіють з іншими органами виконавчої влади, з органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, а також місцевими фінорганами, податковими інспекціями, контрольно – ревізійною службою, та відділеннями державного казначейства.

Головна роль у системі податкового контролю належить Державній податковій службі України.

Завданнями органів Державної податкової служби України в процесі виконання місцевих бюджетів є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету, державних цільових фондів податків та зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством України;

• контроль за наявністю ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, що видаються виконавчими органами місцевих рад;

• недопущення ухилення від оподаткування;

• облік платників;

• ведення обліку надходжень податків та інших платежів.

Виконавчі органи рад спільно з органами Державної податкової служби України прогнозують, аналізують надходження податків та інших (обов’язкових платежів), джерела податкових надходжень, вивчають вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляють пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету.

Стаття 51 встановлює процедури виконання місцевих бюджетів за видатками.

Зазначені питання більш детально викладені в наступних розділах.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управлінням бюджетними коштами. Бюджетний кодекс забороняє брати зобов’язання та

проводити видатки, більші за бюджетні асигнування. Будь-яке розміщення замовлення, придбання товару, послуг без передбачених на це асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та рішенням відповідної ради про обласний бюджет, не вважається бюджетним зобов’язанням.

Розпорядник бюджетних коштів отримує товари, роботи та послуги відповідно до умов взятого (зареєстрованого) бюджетного зобов’язання і тільки після цього приймає рішення про їх оплату та подає платіжне доручення на здійснення платежу.

Таким чином, процес виконання місцевих бюджетів стає найважливішим етапом бюджетного процессу.